3.Зовнішня техніка.

Елементами зовнішньої техніки вчителя є вербальні (мовні) й невербальні засоби.

Вербальна комунікація – комплекс навичок у мовленнєвому диханні, голосоутворенні, дикції, що дає вчителеві можливість донести до учня все багатство змісту свого слова.

Психологи стверджують, що особливе значення у спілкуванні належить невербальній комунікації. Вони засвідчують, що невербальні засоби, зокрема жест, можуть мати більшу увагу у спілкуванні, ніж слово. Встановлено, що словесне спілкування у бесіді займає менш як 35%, а більше як 65% інформації передається за допомогою невербальних засобів спілкування.

Невербальна комунікація – це безсловесне спілкування вчителя з опорою на засоби пантоміміки, контакт очей, міжособистісний простір тощо.

До засобів невербальної комунікації належать:

1.Мова тіла Фізіогноміка (експресія обличчя і фігури, зумовлена

Статична експресія будовою тіла)

Артефакти ( прикраси зовнішності: манера одяга

тися, зачіска, косметика).

Система запахів (природні ,штучні).

Динамічна експресія Такесика (система дотиків і потиску руки,попліскування)

Просодика (х-ка голосу: темп,тембр,висота,гучність,наго

лоси,акценти).

Екстралінгвістика (використання у мові пауз,покашлюван

ня,сміху,позіхань,плач).

Кінесика (комунікативно значущі рухи).

Виражальні рухи Контакт очей Авербальні дії

(дії з предметами, тілесні рухи-(міміка,жести,постава,поза, (спрямованість руху, почісування,потирання рук).

хода). частота контакту,тривалість).

2.Міжособитий простір дистанція

(проксеміка). взаємне розміщення під час спілкування

3.Часові х-ки час спілкування

спілкування запізнення,затримка дій

Зовнішній вигляд педагога має бути естетично виразним. Головна вимога щодо одягу вчителя – скромність і елегантність. Химерна зачіска, незвичайний фасон, плаття і часті зміни кольору волосся відвертають увагу учнів.

Пантоміміка – це виражальні рухи всього тіла або окремої його частини, пластика тіла. Пантомімічний образ вчителя – візуальний його портрет, який створюється поглядом, посмішкою,пластичністю і темпоритмом рухів, його красою і гармонійністю. Зверніть увагу на вчителя, який натхненно пояснює урок. Як органічно злито у нього рухи голови, шиї, рук! А Станіславський підкреслював: «Руки висловлюють думку».

Жодна, навіть найідеальніша фігура не може зробити людину красивою, якщо їй бракує вміння триматися, підтягнутості, зібраності. Гарна, виразна постава педагога передає внутрішню гідність. Пряма хода, зібраність свідчать про впевненість педагога у своїх силах, водночас згорбленість, опущена голова, млявість рук – про внутрішню слабкість людини, її невпевненість у собі. Гарна постава від природи – рідкість. Найчастіше – це результат заняття спортом, виконання спеціальних вправ, застосування окремих прийомів.

Міміка – виражальні рухи м’язів обличчя. Нерідко вираз обличчя і погляд впливають на учнів сильніше, ніж слова. Тому обличчя має не лише виражати, а й приховувати певні почуття. Обличчям і жестами варто показувати тільки те, що стосується справи. Це сприятиме ефективності навчально-виховного процесу.

Широкий діапазон почуттів виражає посмішка, що свідчить про духовне здоров’я і моральну силу особистості. Важливі виразники почуття – брови. Підняті брови вказують на подив, зсунуті – зосередженість, нерухомі – спокій, байдужість, у русі – захопленість.

Найвиразнішими на обличчі людини є очі: «Порожні очі – дзеркало порожньої душі»(Станіславський).

Контакт очей(візуальний контакт) – погляд співрозмовників, фіксований один на одному, що означає зацікавленість партнером і зосередженість на тому, про що він говорить. Дослідники з’ясували, що розмовляючи, люди дивляться одне на одного в середньому 35-50% часу, протягом якого відбувається розмова. Погляд зазвичай спрямований на очі співрозмовника і затримується на них 5-7 секунд.

Запам’ятаймо: візуальний контакт з учнями має бути постійно. І найбільше він потрібний для того, щоб учні відчували доброзичливе ставлення, підтримку, любов. Не звертайтеся до стін, вікон, стелі. Треба прагнути тримати у полі зору всіх учнів. Візуальний контакт є особливо важливим у моменти, коли вчитель слухає учня. Відкритий доброзичливий погляд прямо в очі дитини необхідний не лише для встановлення взаємодії, а й для задоволення її емоційних потреб. Візуальний контакт виконує таку важливу функцію, як емоційне живлення. Візуальний контакт є технікою, яку потрібно свідомо розвивати.

Міжособистий простір – відстань між тими хто спілкується, ще є ознакою характеру взаємодії.

Дистанція 45 см – інтимна;

45 – 120 см - персональна;

120-400 см – соціальна;

400 700 см публічна.

Як досягти зовнішньої виразності?

1. Навчитися диференціювати й адекватно інтерпретувати невербальну поведінку інших людей, розвивати вміння « читати обличчя», розуміти мову тіла, часу, простору у спілкуванні.

2. Прагнути розширити особистий діапазон різних засобів шляхом тренувальних вправ (розвиток постави, ходи, міміки, візуального контакту, організація простору) і самоконтролю зовнішньої техніки.

3. Домагатися того, щоб використання зовнішньої техніки відбувалося органічно з внутрішнім переживанням, як логічне продовження педагогічного завдання, думки і почуття вчителя. Він повинен виявляти зовні зміст задуму, педагогічної дії, знявши «м’язові затиски”, скутість, щоб внутрішнє тепло думки і почуття благородно сяяло в його погляді, міміці, слові.