4.3. Основні недоліки і причини неефективності кс кяп
Аналіз систем якості на деяких підприємствах дозволив виділити такі характерні недоліки в методології проектування:
1)орієнтація на виробника продукції, а не на споживача;
2)функціональний, а не цільовий підхід у керуванні якістю;
3)високий рівень регламентації положень стандартів підприємства в системі якості;
4)неконструктивність і нетехнологічність багатьох проектних рішень, прийнятих у системі якості;
5)відсутність інформаційно_технологічних моделей керування якістю і засобів їх реалізації та ін.;
6)статичність вимог КС КЯП.
Крім того, неспроможність КС КЯП багато в чому пояснювалася несвоєчасністю впровадження і недоліками самої організації впровадження. В умовах постійного глобального дефіциту продукції та існування розподільної системи виробник був мало зацікавлений у випуску високоякісної продукції.
Основним недоліком організації впровадження КС КЯП стало перекладання обов'язків з розробку складних систем керування якістю на працівників самих підприємств. Хоча цими питаннями повинні були займатися висококваліфіковані фахівці саме по цих системах.
Конкурентна динаміка:
Конкурентний процес – це послідовна зміна стану конкурентної системи споживачів, виробників, посередників з їх причин-нслідкоим та структурно-функціональними залежностями.
Асиміляція – злиття, поглинання
Кооперація – співробітництво
Пристосування – прийняття норм нового середовища
Зв’язки
Підтримування конкурентних кордонів
Конкурентна зміна – процес, який пов’язаний з повним або частковим перетворення об’єкта в просторі і часі (еволюція, революція)
Конкурентний рух – сукупність форм конкурентних дій спрямованих на реорганізацію системи.
Конкурентна мобільність – переміщення споживачів між різними рівнями економічної ієрархії.
Конкурентне відтворення – здатність виробника виробляти продукт та постійно відновлювати і підтримувати систему конкурентних відносин.
Конкурентний прогрес – напрям конкурентного розвитку, який характеризується переходом від нижчого рівня до вищого
Конкурентний регрес – навпаки до прогресу
Конкурентний розвиток – незворотна, спрямована, закономірна конкурентна зміна конкурентних об’єктів.
Рівні забезпечення конкурентоспроможності:
Керівництво підприємств першого рівня розглядає організацію управління як щось внутрішньо нейтральне. Свою роль керівники підприємства бачать лише в тому, щоб випускати продукцію, не піклуючись ні про які сюрпризи для конкурентів і споживачів.
Компанії другого рівня конкурентоспроможності прагнуть до того, щоб їх підприємства повністю відповідали стандартам, встановленим їх основними конкурентами, - технічним прийомам, технологіям, методам організації виробництва ведучих підприємств галузі. Вони слідують тим же принципам і підходам в управлінні якістю продукції і працею, але деяким компаніям використання стереотипів не додає конкурентоспроможності, і в умовах загострення конкурентної боротьби вони від них починають відходити.
Компанії третього рівня конкурентоспроможності досягають успіху в конкурентній боротьбі, завдяки не стільки функції виробництва, скільки функції управління, якості, ефективності управління і організації виробництва в найширшому сенсі. Такі компанії на багато років випереджають своїх конкурентів;
Компанії четвертого рівня конкурентоспроможності кидають виклик будь-якому конкуренту по всьому світу в будь-якому аспекті виробництва або управління; це підприємства світового класу.
Функції:
Регулююча – регулювання ринку через попит і пропозицію
Алокаційна – розміщення і розподіл ресурсів і виробничих благ між потребами і суб’єктами ринку здійснюється за рахунок критерію максимальної віддачі та ефективності виробництва
Стимулююча (адаптаційна) – стимулювання учасників ринку до інновацій, впровадження нововведень, залучення більшої кількості споживачів.
Контрольна – змушує суб’єктів господарювання дотримуватися певних правил, норм конкурентної поведінки.