3.2. Зміст теми заняття

Для пломбування каріозних порожнин II классу в тимчасових і постійних зубах у дітей на етапі формування кореня зуба доцільно застосовувати склойономерні цементи, враховуючи їх адгезивні та протикаріозні властивості; в період стабілізації кореня, коли є умови для формування каріозної порожнини - срібну амальгаму з ізоляційною прокладкою з цинкфосфатного цемента. В цей період можливе застосування склойономерних цементів, композиційних матеріалів, компомерів, силікофосфатного цемента. При пломбуванні каріозних порожнин в тимчасових зубах на стадії резорбції кореня доцільно застосовувати цинкфосфатні цементі, цинкфосфатні цементи з додаванням срібла, полікарбоксилатні цементи.

При пломбуванні каріозних порожнин II классу ( за наявності поруч розташованного зуба) особлива увага приділяється відновленню контактного пункта.

Контактний пункт - це зона контакту поряд розташованих зубів. Контактні пункти бувають площинними і точковими. В тимчасових зубах контактний пункт є площинним і розташований нижче екватора. В постійних молярах і премолярах точковий контактний пункт розташовується в ділянці екватора. Контактний пункт виконує важливу функцію при жуванні, розподілі жувального навантаження, оберігає ясенний сосочок від травмування під час жування. Правильно сформована контактна поверхня зуба повинна мати форму близьку до сферичної. Зона контакту між зубами повинна відтворюватись в ділянці екватора чи трохи вище – як в інтактних зубах.

Відновлення контактного пункту вимагає обов’язкового використання додаткових аксесуарів, таких, як:

• матриці та матрицеутримувачі;

• засоби для ретракції ясен.

Матриці розрізняють за типом матеріалу, з якого вони виготовлені (металеві, пластикові, комбіновані), за конфігурацією (плоскі, контурні), за призначенням (сепараційні, захисні, контуруючі).

При роботі з склойономерними цементами, композитами хімічного твердіння, амальгамою використовуються металеві матриці. Вони є більш тонкими і твердими, що полегшує їх введення до міжзубного проміжку. Плоскі металеві матриці можуть випускатися у вигляді смужок завтовшки 0,03-0,06 мм або в рулоні у вигляді металевої стрічки. Контурні металеві матриці випускаються двох видів – товщиною 35 і 50 мкм. Відновлення контактного пункту є більш якісним при використанні матриць завтовшки 35 мкм. При роботі з композиційними матеріалами світлового твердіння застосовують пластикові (світлопровідні) матриці. Контурні матриці більш подібні до анатомічної будови зуба, ніж плоскі. Вони мають опуклу форму, з кривизною, близькою до кривизни зуба, що підлягає реставрації. Секційні матриці призначені для окремих груп зубів і виготовлені з урахуванням їх анатомічних особливостей. Вони використовуються при реставрації каріозних порожнин II класу за Блеком. Існує 5 форм матриць різного розміру: малі, маліз виступом, великі, великі з виступом, середні з виступом. Матриці з виступом застосовуються в тих випадках, коли ясенна стінка каріозної порожнини II класу розташована нижче рівня ясен.

Встановлення матриць може бути як самостійним, так і з використанням матричних систем.

Матричні системи – це матрицеутримувачі, які випускаються з відповідними матрицями:

1.Універсальний матрицеутримувач Tofflemire з матричними полосками.

2. Матрицеутримувач Ivory з перфорованими матрицями.

3. Секційна матрична система (ЗМ ESPE, Pallodent Dentsply, пружинний фіксатор).

4. Матрицеутримувач замковий (система Hawe Super Mat).

Матриця вводиться так, щоб її край був розташований в зубо-ясенній борозні. Фіксація матриці забезпечується шляхом використання спеціальних матрицеутримувачів, кілець, клинців, тугих ватних кульок.

Види клинців:

1. Дерев’яні.

2. Гумові.

3. Пластикові.

Ретракційні нитки використовуються з метою:

• захиста крайової частини ясен від механічної травми;

• зупинки кровотечі;

• захисту робочого поля від ясенної рідини;

• зменшення об’єму крайової частини ясен і створення доступу до під’ясенної стінки зуба.

Матриця повинна охоплювати шийку зуба і бокові стінки каріозної порожнини та щільно прилягати до контактної поверхні сусіднього зуба. У подальшому під час пломбування та конденсування матеріалу в порожнині матриця дещо розтягується і щільніше прилягає до сусіднього зуба, що дозволяє відновити контактний пункт. Для надійного відновлення контактного пункту проводять розклинювання пломбованого зуба в межах його фізіологічної рухливості. Для цього в міжзубні проміжки з деяким зусиллям уводять клинці або розсувають зуби за допомогою сепаратора. Уведені в міжзубний проміжок клинці одночасно фіксують і матрицю. У разі пломбування фотополімерними композиційними матеріалами рекомендують застосовувати світлопровідні клинці з прозорої пластмаси, які дозволяють світлу проникати в глибину міжзубного проміжку. Після формування та оброблення полірувальними смужками (штрипсами) контактного пункту клинці виймають. Якщо контактний пункт відновлений правильно, то матриця фіксується в міжзубному проміжку (за рахунок зсування зубів) і виводиться з нього з деяким зусиллям.

Дуже важливо правильно запломбувати приясенну частину каріозної порожнини. Після внесення першої порції матеріалу її ретельно конденсують до приясенної стінки. Після цього відновлюють апроксимальну поверхню, переводячи таким чином каріозну порожнину II класу в порожнину I класу. Подальшими порціями з надлишком заповнюють усю каріозну порожнину. Жувальну поверхню формують так, як і в порожнинах I класу. Досить важко досягти надійного приєднання матеріалу до приясенної стінки у разі застосування фотокомпозитів. Це зумовлено тим, що дуже важливо провести направлену світлову полімеризацію з боку безпосередньо приясенної стінки. Для поліпшення фіксації до неї пломби використовують сандвіч техніку (застосовується переважно при пломбування каріозних порожнин в постійних зубах).

Сандвіч-техніка – накладання двошарової пломби. При цьому внутрішній шар відновлюється склойономерним цементом, а поверхневий – композиційним матеріалом. В більш широкому розумінні сандвіч-техніка - це комбінація двох постійних пломбувальних матеріалів різних груп: склойономерний цемент/композит; компомер/композит.

Варіанти сандвіч техніки.

1. “Закритий” сандвіч – прокладка не доходить до країв каріозної порожнини і після накладання композиту не контактує із середовищем порожнини рота.

2.“Відкритий” сандвіч – прокладка перекриває яку-небудь стінку каріозної порожнини, контактуючи після накладання композиту із середовищем порожнини рота. Ця методика найбільш часто застосовується при пломбуванні каріозних порожнин II класу, особливо при під’ясенному розташуванні порожнини і неможливості її повноцінного висушування за рахунок проникнення в порожнину ясенної рідини. Контактний пункт при цьому повинен бути виповнений із композиційного матеріалу.