Ісламська республіка Іран

Після перемоги Ісламської революції (11 лютого 1979 року), Іран пройшов через період випробувань. Нелегкими були перші кроки до остаточного встановлення ісламського правління. Основні заходи для організації нового ладу були прийняті відразу ж після революції, але ісламська держава приймала свою цілісну форму поступово, протягом кількох років.

У лютому-березні 1980 р. весь іранський народ взяв участь у виборах депутатів Меджлісу першого скликання. Меджліс приступив до роботи в кінці травня цього ж року. Таким чином ще більш зміцнився правовий підмурок управління країною. Закони, що проходять через Меджліс, крок за кроком вели фундаторів Ісламської республіки до успіху. Мета, проголошена урядом по створенню системи державного управління, заснованого на вченнях пророка Мохаммада і його послідовників, через чотирнадцять століть після появи ісламу знов досягнута. Це робить Ісламську Республіку Іран, можливо, єдиною теократичною державою двадцятого століття.

З точки зору мирських аспектів управління державою, нова Конституція пішла за західною демократією і за конституцією колишнього режиму, оскільки в ній є виконавча, законодавча і судова гілки влади. Новий уряд старався відновити мир і процвітання країни, коли зіткнулося з несподіваною озброєною іракською агресією 22 вересня 1980 року. Восьмирічна боротьба іранців за свою незалежність змусила Ірак і його арабських і західних заступників ставитися до Ірану обережно і з повагою. Рада Безпеки ООН видала резолюцію номер 598 про відведення збройних сил двох сторін до кордону і оголошення припинення вогню. У повоєнний час виникла необхідність відновлення зруйнованого господарства і прискорення економічного розвитку країни на основі нових принципів.

Політичні, промислові, сільськогосподарські і соціальні аспекти країни цілком реорганізовані. Засудження Іраку як агресора відкрило шлях Ірану на міжнародну арену. У 1989 р. почалося виконання першого п'ятирічного плану економічного, соціального і культурного розвитку Ісламської Республіки Іран, яке успішно завершилося в 1993 році. Внаслідок виконання другого п'ятирічного плану досягнуто значне збільшення виробництва сировини, продукції легкої промисловості, експорту індустріальних товарів і ремісничих виробів, продукції важкої промисловості. Іран збільшив продаж промислових товарів в Азії, Африці і на інших міжнародних ринках. Незважаючи на те, що населення країни зросло за останні 15 років майже в два рази, Іран постійно експортує велику кількість сільськогосподарської продукції, у той час як імпорт деяких товарів першої необхідності постійно зменшується.

Спад, викликаний нав'язаною ірано-іракською війною, подвоїв зусилля народу в досягненні значних успіхів у важкій індустрії, машинобудуванні, металургії і хімічній промисловості. Більшість державних заводів були продані приватним акціонерам. Таким чином, з'явився динамізм в системі вільного підприємництва в країні. Допомога виявлялася в формі податкових послаблень і навіть повного звільнення від них, виплати кредитів, субсидій і високих імпортних тарифів на конкурентні іноземні товари.

У той же час особлива увага приділяється модернізації сільського господарств — найбільш відсталої галузі економіки. Це відкрило шлях для наукових, технологічних і комерційних обмінів з іншим світом.

У 2005 ультраконсервативний мер Тегерану Ахмадінеджан був обраний президентом Ірану. Його радикальні заяви значно погіршили відносини Ірану з країнами Заходу. Однією з суттєвих причин перемоги Мохмуд Ахмадінеджана на президентських виборах були його обіцянки полегшити життя бідняків. Він заявив, що вони є найважливішим прошарком іранського суспільства. І дійсно-люди з мізерними прибутками найбільший клас в плані чисельності, і повіривши його обіцяням та його стилю життя, ці люди визнали його за свого. Ставши президентом він і досі використовує популістські методи.