2 Вимоги до змісту та складу робіт з державного еколого-геологічного картування масштабу 1:200000

Вимоги одночасного відображення природних геологічних, гідрогеологічних, геохімічних, геофізичних умов, характеристик, закономірностей; джерел і об’єктів антропогенового (техногенного) впливу, перш за все, на геологічне середовище та особливостей такого впливу; реакції геологічного середовища на антропогенні (техногенні) впливи; оцінки і прогноз сумарного впливу природних і техногенних чинників на екологічний стан грунтів, поверхневих і підземних вод, донних відкладів, гірських порід та геологічного середовища в цілому як масштабної природно-техногенної системи. Етапність робіт. Створення комплекту еколого-геологічних карт.

Науково-методичною основою державного еколого-геологічного картування є вимоги одночасного відображення:

• природних геологічних, гідрогеологічних, геохімічних, геофізичних умов, характеристик, закономірностей;

• джерел і об’єктів антропогенового (техногенного) впливу, перш за все, на геологічне середовище та особливостей такого впливу;

• реакції геологічного середовища на антропогенні (техногенні) впливи;

• оцінки і прогноз сумарного впливу природних і техногенних чинників на екологічний стан грунтів, поверхневих і підземних вод, донних відкладів, гірських порід та геологічного середовища в цілому як масштабної природно-техногенної системи.

Державне еколого-геологічне картування масштабу 1:200000 повинне забезпечувати через систему інтегральних (узагальнених) оцінок екологічного стану ГС обгрунтованість висновків і рекомендацій щодо придатності території (номенклатурного аркуша) досліджень для господарського (промислово-міського, промислового, сільськогосподарського та ін.) та рекреаційного освоєння і будівництва гірничодобувних, енергетичних (атомноенергетичних), агропромислових, військових, лікувально-оздоровчих комплексів, меліоративних систем.

Оцінка екологічного стану ГС і придатність територій щодо різних видів функціонального використання, без небезпеки або шкоди життєдіяльності людини і порушення біогеоценозів, що сформувались на період досліджень, має визначитись в просторі і часі згідно діючим нормативам, критеріальним оцінкам і показникам.

Одним із головних проблемних питань еколого-геологічного картування будь-якого рівня чи масштабу залишається обгрунтування і визначення системи критеріїв оцінки екологічного стану ГС: як його окремих компонентів, так і середовища в цілому. Без узгодженої системи таких критеріїв неможливо виконати обгрунтоване та методично правильне картування тих параметрів і показників, які можуть бути використані для еколого-геологічних чи екологічних висновків, прогнозів, рекомендацій щодо природоохоронних заходів.

У більшості випадків запропоновані різними авторами критерії оцінки екологічного стану ГС базуються на діючих нормативах, стандартах, ДГСТ, хоча більшість з них розроблялась відносно інших цілей і задач, а, крім того, застаріла. Здебільшого залучаються основні показники (ГДК) екологічної чи санітарної оцінки забруднення поверхневих та підземних вод, грунтів, рослинності, біосфери в цілому. Але в діючих ГДК не враховується сумарний ефект хімічного та біологічного накопичення забруднюючих речовин у допустимих концентраціях, їх міграційні особливості, здібності до накопичення і трансформації в критичних ланках екосистеми, в першу чергу, в організмі людини. А при оцінці екологічного стану ГС визначальним фактором все ж є накопичення та перерозподіл токсичних забруднюючих речовин. Потрібно врахувати таку важливу обставину, як відсутність ГДК для багатьох токсичних хімічних елементів для окремих компонентів природного середовища. Внаслідок цього виникає необхідність для критеріальних оцінок залучати геохімічні фони, кларки, середні вмісти хімічних елементів, які визначені для території досліджень або об’єктів-аналогів на суміжних територіях.

Фахівцями УкрДГРІ запропонований варіант системи критеріїв оцінки екологічного стану ГС (Додаток 1), який базується на узагальненому досвіді різномасштабних еколого-геологічних досліджень і картографування, виконаного на території України, Росії, Білорусі. Цю систему слід розглядати як до певної міри уніфіковану і в той же час як відкриту, що може бути вдосконалена в процесі державного еколого-геологічного картування, відповідно до конкретних умов і поставлених задач.

Просторові оцінки екологічного стану ГС і придатності територій щодо екологічно безпечного господарського освоєння визначаються сукупністю показників, що характеризують стан окремих компонентів ГС на час виконання еколого-геологічного картування (гірських порід, грунтів, донних відкладів, підземних вод).

Часові оцінки території (аркушу) еколого-геологічного картування виконуються на основі ретроспективного аналізу змін компонентів ГС під впливом природних чинників (процесів, явищ) та господарської діяльності (при наявності даних про такі зміни за період, не менше 5 років).

Обсяги і види інформації, яку необхідно одержати в процесі державного еколого-геологічного картування для оцінок ГС, визначаються таким основним положенням: в таку інформацію повинні бути включені дані, показники, параметри тощо про значення природних, природно-техногенних чинників і систем у формуванні екологічного стану ГС.

При відсутності даних щодо змін ГС в часі при оцінці стану компонентів ГС використовується метод порівняння території робіт або її окремих площ, опорних ділянок з фоновими територіями або з суміжними територіями (аркушами), які характеризуються аналогічними еколого-геологічними і геологічними умовами і по яким є дані щодо динаміки та спрямованості змін ГС.

Оцінки екологічного стану ГС виконуються по трьох основних блоках – літогеохімічному, гідрогеологічному (гідрогеохімічному), екзо-ендогеодинамічному. По кожному із цих блоків на основі критеріальних оцінок, що базуються на природних (природно-історичних) і техногенних факторах (чинниках), обгрунтовуються еколого-геологічні висновки, прогнози, рекомендації. Інтегральна оцінка екологічного стану ГС території досліджень – це узагальнені оцінки по кожному із вищевказаних блоків.

Оцінки стану ГС в процесі еколого-геологічного картування базуються на вивченні та визначені рівнів забруднення його компонентів – гірських порід, грунтів, донних відкладів, підземних вод токсичними хімічними елементами та їх сполуками, органічними речовинами, нафтопродуктами тощо, а також на даних стосовно поширення і інтенсивності прояву небезпечних геологічних процесів.

Забруднення природного середовища - це перевищення концентрації тих чи інших речовин або енергії природних (фонових) чи допустимих меж норми, а також внесення, надходження невластивих середовищу хімічних речовин, джерел енергії, організмів під впливом як природних, так і техногенних факторів.

Стосовно геологічного середовища це, перш за все, значне відхилення (підвищення) вмісту токсичних хімічних елементів або їх сполук від регіонального (місцевого) фону, що може викликати напрямки та інтенсивність переносу маси і енергії речовин і процесів, порушити біохімічні зв’язки між компонентами не тільки ГС, а й іншими природними середовищами і призвести до негативних наслідків.

Важливим аспектом виконання еколого-геологічного картування є глибина вивчення ГС. Ця відправна передумова досліджень і оцінок може бути загадана їх Замовником або визначена виконавцями робіт в залежності від порушеності ГС, типу чи виду функціонального використання і господарського освоєння території.

При проведенні державного еколого-геологічного картування обов’язково потрібно дотримуватись етапності робіт:

• на першому етапі виконується попередня оцінка екологічних умов ГС території запланованих робіт, з використанням всіх матеріалів і даних раніш виконаних і поточних геологічних, еколого-геологічних, екологічних та ін. досліджень і оцінок підприємствами та організаціями різних відомств;

• на наступному етапі виконуються польові роботи в межах території (аркуша), визначеної геологічним (технічним) завданням; мета робіт – одержання інформації та даних, які разом з матеріалами, зібраними і оціненими на першому етапі, повинні забезпечити виконання задач середньомасштабного еколого-геологічного картування;

• на завершальному етапі проводиться обробка і інтерпретація всіх наявних матеріалів і даних, складаються основні та додаткові еколого-геологічні, еколого-геохімічні, еколого-гідрогеологічні та ін. карти по кожному вищезазначеному інформаційному блоку або окремому компоненту ГС і зведена (синтетична) еколого-геологічна карта масштабу 1:200000.

Створення комплекту еколого-геологічних карт - це логічний поетапний процес одержання традиційними методами геологічної, гідрогеологічної, геохімічної, геофізичної та іншої необхідної інформації до її еколого-геологічної інтерпретації та відповідних висновків. Специфікою створення таких карт є необхідність оцінювати екологічний стан геологічного середовища в широкому діапазоні – від задовільного, безпечного до дуже небезпечного, критичного або катастрофічного.

В сучасному розумінні еколого-геологічні карти це графічні або цифрові просторово і образно-знакові моделі об’єктів, процесів і явищ геологічного середовища, які впливають чи можуть впливати на екологічні системи і умови життєдіяльності людини.

Такі карти мають специфічний набір властивостей та відмінностей, головною з яких є інтегральна оцінка всієї інформації щодо стану ГС, що може мати екологічне значення. Таким чином, еколого-геологічні карти повинні відображати і характеризувати не тільки екологічно важливі показники ГС, процеси, які в ньому розвиваються, але й давати їм обгрунтовану оцінку щодо рівнів прояву, інтенсивності, масштабів і тенденцій розвитку в минулому, сьогоденні і майбутньому, а також виникаючому при цьому еколого-геологічному ризику негативних змін довкілля і здоровя населення.