Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
Охорона праці – це система правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних і лікувально – профілактичних заходів і засобів, спрямованих на забезпечення здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Охорона праці являє собою систему державних законодавчих актів, а також певний комплекс різних заходів і засобів, що спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності працюючих при виконанні ними технологічних операцій трудового процесу в умовах виробництва.
Проблема створення безпечних умов праці в Україні виникла на сьогодні. Статистика нещасних випадків свідчить, що 15 – 20 років тому на виробництві щорічно гинуло близько 4 тисяч чоловік. Але й тепер проблема виробничого травматизму є дуже гострою – щорічно на виробництві травмується близько 120 тисяч осіб, з яких 2,5 тисяч гинуть, більше як 10 тисяч отримують професійні захворювання.
Наша держава приділяє велику увагу поліпшенню умов та підвищенню безпеки праці. Прийнятий у жовтні 1992 року Закон України «Про охорону праці» (зі змінами та доповненнями в редакції 2002 року) визначив основні шляхи та методи реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, створення сучасної системи запобігання і ліквідації техногенних аварій та громадського контролю у цій сфері.
1.Аналіз умов праці
Аналіз захворюваності працівників локомотивного господарства показує, що значна їх частина викликана застудами, залежними від мікроклімату на робочих місцях. У холодну пору року зовнішнє повітря проникає в цех при відкритті воріт, викликаючи різке зниження температури навколишнього повітря і протяги. У кабіні машиніста при відкритті вікон взимку спостерігають різку зміну температури. Різниця температур по висоті кабіни досягає 8-15 ° С.
Висока температура і низька вологість повітря, його малорухливість і виражена інсоляція можуть призвести до того, що тепловіддача організму практично виразиться в випаровування з поверхні тіла. Гаряче повітря сушить шкіру, посилює спрагу, призводить до перегрівання та обезводнення організму. Це в свою чергу знижує працездатність локомотивної бригади і викликає передчасне стомлення.
Оцінку стану мікроклімату в робочих зонах локомотивних бригад і контроль відповідності його санітарним нормам здійснюють методами і приладами, загальні вимоги до яких викладенні в ГОСТ 12.1.005 – 76. Оцінка рівня метеорологічних факторів при середньої важкості роботи – від 174 до 291 Дж/с. Теплий період року – середньодобова температура зовнішнього повітря +10 ° С і вище, холодний – нижче +1 ° С .
Параметри мікроклімату в кабіні машиніста локомотивів (температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря) вимірюють відповідно до ГОСТ 12.2.056 – 81 на відстані 200 мм від голови і ніг по периметру сидінь машиніста і помічника на висоті 150 і 1500 мм від підлоги при включеної і відключеної системах опалення або кондиціювання. Крім того, вимірюють температуру внутрішніх поверхонь кабіни машиніста: підлоги, передньої, задньої і бічних стінок. При наявності в кабіні термоізоляції (килимки, оббивки, обмазки) вимір поверхневих температур виробляють на поверхні термоізоляційних матеріалів. Випробування в кабіні машиніста проводять безперервно 5 – 6 годин з записом показників мікроклімату через 15хвилин при роботі з закритими вікнами та дверима. При відкриванні вікон або дверей з виробничої необхідності чергові вимірювання проводять не раніше ніж через 15 хвилин після їх закривання. Вимірювання проводять на стоянці або при русі локомотива зі швидкістю не менш 40 км/г.
Підвищений рівень шуму та вібрації на робочих місцях віднесено до групи фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Шум і вібрація несприятливо діють на організм людини, викликають головний біль, під його впливом розвивається дратливість, знижується увага, уповільнюється сенсомоторні реакції, підвищуються, а при надзвичайно інтенсивній дії знижуються збуджувальні процеси в корі головного мозку. Вплив шуму і вібрації підвищує пороги чутності звукових сигналів, знижує гостроту зору і порушує нормальне відчуття кольору. Робота в умовах шуму може привести до появи гіпертонічної або гіпотонічній хворобі, розвитку професійних захворювань – приглухуватості та глухоти. Вібрації, особливо впливають на людину коливання 35 Гц, можуть привести до вібраційної хвороби. Для вібраційної хвороби характерні зміни в суглобах, порушення діяльності нервової системи, підвищення кров’яного тиску, порушення діяльності шлунково – кишкового тракту.
Вимірювання шуму в кабіні машиніста відповідно до ГОСТ 12.2.056 – 81 проводять при русі локомотива, як правило, на безстикових ділянках колії, що мають залізобетонні шпали в кількості 1840 шт/км, покладені на щебеневий баластний шар, рейки масою не менше 50 кг на метр хвилеподібного зносу. Характеристики шуму в кабіні машиніста вимірюють при русі локомотивів з реалізацією потужності силової установки 2/3 номінальної. Всі допоміжні агрегати працюють при цьому, як при нормальній експлуатації. Швидкість руху встановлюють рівній 2/3 конструкційної (± 10 км/г). Вікна, двері та люки кабіни машиніста при вимірах шуму закривають, а жалюзі холодильної камери відкривають. Вимірювальний мікрофон розташовують в центрі кабіни на висоті 1,6 м від рівня підлоги. Додатково можуть бути проведені вимірювання шуму на робочих місцях працівників локомотивної бригади в точках на висоті 1,2 від рівня підлоги на відстані 0,2 м від голови машиніста і його помічника в напрямку середини кабіни.
Вимірювання віброприскореннь в кабіні машиніста здійснюють на такому ж шляху, як і для вимірювання шуму. При випробуваннях віброприскорення вимірюють у вертикальному і горизонтальному (поперечному) напрямках на одному з сидінь в головній кабіні машиніста з сидячим оператором масою 70 – 80 кг. Віброобразователі кріплять на сталеву плиту діаметром 300 мм і товщиною 4-5 мм, що поміщається між подушкою сидіння і оператором. Отримані дані порівнюють з нормами.
Рівень освітлення на робочих місцях належить до числа важливих факторів умов праці. Гарне освітлення сприяє зменшенню зорового і загального стомлення, підвищення продуктивності праці та служить дієвим заходом для попередження виробничого травматизму. Умови зорової роботи залежать не тільки від рівня, але в значній мірі і від якості освітлення – сліпучої дії та нерівномірності розподілу освітленості.
Умови зорової роботи локомотивної бригади в темний час доби вельми різноманітні. При ведені поїзда або виконанні маневрової роботи машиніст і його помічник зобов’язані з кабіни стежити за вільністю колії, сигналами, людьми, що знаходяться на коліях, положенням стрілок, а також за станом поїзда і маневрового складу. У той же час члени локомотивної бригади повинні спостерігати за показаннями приладів на пульті управління і швидкостеміра, стежити за графіком руху (розкладом), іноді читати електричні та інші схеми та інструкції, причому яскравість освітлення різна. Кожному рівню яскравості відповідає певна чуттєвість зорового аналізатора (очі) людини. Процес пристосування зорового аналізатора до різних умов яскравості називають переадаптацієй.
В процесі роботи очей машиніста поперемінно адаптується то на яскравість шкал приладів на пульті управління, то на яскравість об’єктів , що знаходяться на шляху прямування. Тому умови зорової роботи локомотивних бригад характеризується багаторазовою переадаптацієй , яка при недоліках штучного освітлення в кабіні машиніста може привести до стомлення зорового аналізатора.
Дія електричного струму на працюючих являє собою особливу небезпеку в локомотивному господарстві. При обслуговуванні локомотивів машиніст або його помічник можуть опинитися під впливом електричного струму.
Дія струму на організм людини має свою специфіку. Проходячи через організм, струм чинить теплову, механічну, біологічну та хімічну дію. Через хімічну дію розкладається кров та інші рідини організму. Теплова дія виявляється в опіках окремих ділянок тіла. Біологічна дія виявляється в подразненні і збудженні живих тканин організму, що супроводжуються мимовільними судомними скороченнями м’язів. Механічна дія призводить розривів тканини організму.
Електричний удар (шок) викликає найбільшу небезпеку. При проходженні струму через тіло людини уражається весь організм, викликаючи повний або частковий параліч нервової системи, серця, органів дихання.
Наслідок ураження організму залежить від ряду факторів, зокрема: сили струму, опору тіла людини, частоти струму, тривалості дії, а також індивідуальних особливостей людини та стану навколишнього середовища.