
- •Тема 1. Поняття про соціальні комунікації
- •1. Буденне і наукове розуміння комунікації
- •1.2. Проблема значення
- •1.3. Проблема розуміння
- •1.4. Соціальний простір і час
- •1.5. Висновки
- •Література
- •Тема 2. Комунікаційна діяльність і спілкування
- •2.1. Комунікаційні дії та їх форми
- •2.2. Види, рівні та форми комунікаційної діяльності
- •2.3. Види комунікаційної діяльності
- •2.3.1. Мікрокомунікація
- •2.3.2. Мідікоммунікація
- •2.3.3.Макрокомунікація
- •2.4. Співпраця і конфлікти в комунікаційній діяльності
- •2.4. Спілкування як соціально-психологічна і комунікаційна категорія
- •2.6. Ігри та псевдоігри
- •2.6.1.Гра як творча комунікаційна дія
- •2.6.2. Псевдогра як нетворча комунікаційне дія
- •2.7. Правда і брехня в комунікаційній діяльності
- •2.8. Висновки
- •Література
- •Тема 3. Соціальна пам'ять
- •3.1. Види пам'яті і мнемічні дії
- •3.2. Інформаційна модель індивідуальної пам'яті
- •3.3. Групова соціальна пам'ять
- •3.4. Структура соціальної пам'яті суспільства
- •3.5. Суперечності суспільного пізнання
- •3.6. Висновки
- •Література
- •Тема 4. Комунікаційні канали
- •4.1. Різновиди комунікаційних каналів
- •4.2. Усна комунікація
- •4.2.1.Схема усної комунікації
- •4.2.2. Опції природної мови і мовлення
- •1. Соціально-мовні функції
- •2.Індивідуально-мовні функції
- •3. Соціально-мовленнєві функції
- •4.2.3. Комунікаційні бар'єри
- •4.2.4. Проект штучного міжнароднї мови есперанто
- •4.3. Документна комунікація
- •4.3.1. Система документної комунікації в XX столітті
- •4.3.2. Функції документів
- •4.3.3. Комунікаційні бар'єри
- •4.3.4. Цензура як знаряддя комунікаційного насильства
- •4.4. Електронна комунікація
- •4.4.1 Маршал Маклюен - пророк електронної комунікації
- •4.4.2. Функції електронної комунікації
- •4.4.3 Комунікаційні бар'єри
- •4.4.4. Глобальна комунікаційна система Інтернет
- •4.5. Дерево комунікаційних каналів
- •4.6. Висновки
- •Література:
- •Тема 5. Еволюція соціальних комунікацій
- •5.1. Хронологія громадських комунікаційних систем
- •5.2. Археокультурна словесність
- •5.3. Палеокультурна книжність
- •5.4. Мануфактурна неокультурная книжність
- •5.5.Індустріальна неокультурная книжність
- •5.6.Мультимедійна комунікаційна культура
- •5.7. Висновки
- •Література
- •Тема 6. Семіотика соціальної комунікації
- •6.1. Об'єкт і предмет семіотики соціальної комунікації
- •6.2. Комунікаційні знаки та їх класифікація
- •6.3. Семіотика текстів
- •6.4. Семантика, синтактика, прагматика
- •6.5. Висновки
- •Література
- •Тема 7. Соціальна інформація
- •7.1. Концепції інформації в сучасній науці
- •7.1.1. Математична теорія інформації: інформація - абстрактна фікція
- •7.1.2. Інформація – фізичний феномен
- •7.1.3. Інформація – функція самоврядної системи
- •7.1.4. Інші концепції
- •7.1.5. Підсумки
- •7.2. Ефект «інформаційних окулярів»
- •7.3. Концепції соціальних інформатик
- •7.3.1.Соціальна інформатика I (70-і рр.)
- •7.3.2. Соціальна інформатика II (80-і рр.)
- •7.3.3. Соціальна інформатика III (90-і рр.)
- •7.4. Висновки
- •Література
- •Тема 8. Комунікаційні потреби
- •8.1. Визначення та типологія комунікаційних потреб
- •8.2. Особистісні комунікаційні потреби
- •8.3. Групові комунікаційні потреби (інформаційний підхід)
- •8.4. Громадські комунікаційні потреби
- •8.5. Висновки
- •Література
- •Тема 9. Соціально-комунікаційні інститути
- •9.1. Походження та види соціально-комунікаційних служб, систем, інститутів
- •9.2. Сутнісні і прикладні функції соціально-комунікаційних явищ
- •9.3. Ліберально-демократичні принципи та схеми функціонування соціально-комунікаційних інститутів
- •9.3.1. Соціально-комунікаційні права і свободи
- •9.3.2. Ліберально-демократична схема функціонування соціально-комунікаційних інститутів
- •9.4. Соціальні комунікації в контексті становлення громадянського суспільства в Україні
- •9.5. Соціальні комунікації як чинник глобалізації в незалежній Україні
- •9.6. Тоталітарні принципи та схеми функціонування соціально-комунікаційних інститутів
- •9.6.1. Тоталітарна схема управління соціально-комунікаційними інститутами
- •9.6.2. Тотальна цензура.
- •9.7. Висновки
- •Література
- •Тема 10. Соціальна комунікація як об'єкт і предмет наукового пізнання
- •10.1. Система соціально-комунікаційних наук
- •10.2. Загальна характеристика метатеорії соціальної комунікації
- •10.3. Особливості парадигми вивчення комунікації на сучасному рівні
- •10.4. Концепції соціальних комунікацій
- •10.5. Основні напрями вивчення соціальної комунікації: зарубіжний та вітчизняний досвід
- •10.6. Висновки
- •Література
1.4. Соціальний простір і час
Як вже зазначалося, існують різні хронотопи (просторово-часові координати), і потрібно пояснити, чому для соціальної комунікації ми обрали соціальний хронотоп, а не матеріальний тривимірний простір і астрономічний час. Адже члени суспільства мешкають в географічному трьохвимірному просторі і час відраховують згідно календарів, які складені згідно із рухом небесних світил. Навіщо знадобилося із відчутного і звичного матеріального хронотопу віддалятися в хронотоп, де немає ні лінійних заходів, ні звичайних годин?
У всьому винна ідеальна природа значень, якими оперує соціальна комунікація. Якби мова йшла про технічну комунікацію, тобто про передачу повідомлень, сигналів, текстів, взагалі – об'єктів, що мають матеріально пред'явлену форму, звернення до багатомірного хронотопу було б недоречно. Значення ж належать до не матеріальної, а ідеальної реальності, тому їх рух не можна простежити в земній атмосфері чи виміряти надточним хронометром. Його потрібно фіксувати ідеальними, а не матеріальними інструментами. Такими «ідеальними інструментами» слугують поняття соціальний простір і соціальний час.
Соціальний простір – це система соціальних відносин між людьми, яку вони відчувають інтуїтивно. Соціальні відносини численні і різноманітні – родинні, службові, сусідські, випадкові знайомства і т. д., тому соціальний простір повиннен бути багатовимірним. Коли кажуть, що людина «пішла вгору» або «опустився на дно життя», мається на увазі соціальний простір.
Поширення значень у соціальному просторі означає сприйняття їх людьми, які знаходяться у визначених соціальних відносинах з комунікантом. Комунікант ніколи не ставить за мету передати повідомлення з пункту А в пункт В; йому важливо, щоб зміст повідомлення дійшов до соціально пов'язаних з ним людей і був ними правильно зрозумілий. В іншому випадку виходить несмислова взаємодія, соціальної комунікації немає. Так, читацьке призначення книги є її соціально-комунікаційна адреса, а поштова адреса, на яку переслали книгу, – матеріально-просторові координати читача.
Соціальний час – це інтуїтивне відчуття протікання соціального життя, пережите сучасниками. Це відчуття залежить від інтенсивності соціальних змін. Якщо в суспільстві змін мало, соціальний час тече повільно; якщо змін багато, час пришвидшує свій хід. Згідно із «соціальним годиннком», десятиріччя застою рівні року революційної перебудови.
Соціальні смисли (знання, емоції, стимули) володіють властивістю старіння, тобто втрачають цінність з часом. Але тільки не з календарно-астрономічним часом, вимірюваним цілодобово, роками, століттями, а з соціальних часом, вимірюваним швидкістю суспільних перетворень. Смисли застарівають тому, що появляються нові, більш актуальні смисли, які завоювали увагу суспільства. Тому одні смисли, наприклад математичні теореми, зберігають свою цінність століттями, а інші, наприклад прогнози погоди на завтра, післязавтра, нікого не цікавлять. Рух смислів в соціальному часу – це тривалість збереження смислами своєї цінності.
Вивчати соціальну комунікацію як рух смислів у соціальному просторі та часі означає вивчати, як знання, уміння, емоції, стимули доходять до реципієнтів і розуміються ними, а також як довго ці смисли зберігають свою цінність для суспільства.