1.4. Соціальний простір і час

Як вже зазначалося, існують різні хронотопи (просторово-часові координати), і потрібно пояснити, чому для соціальної комунікації ми обрали соціальний хронотоп, а не матеріальний тривимірний простір і астрономічний час. Адже члени суспільства мешкають в географічному трьохвимірному просторі і час відраховують згідно календарів, які складені згідно із рухом небесних світил. Навіщо знадобилося із відчутного і звичного матеріального хронотопу віддалятися в хронотоп, де немає ні лінійних заходів, ні звичайних годин?

У всьому винна ідеальна природа значень, якими оперує соціальна комунікація. Якби мова йшла про технічну комунікацію, тобто про передачу повідомлень, сигналів, текстів, взагалі – об'єктів, що мають матеріально пред'явлену форму, звернення до багатомірного хронотопу було б недоречно. Значення ж належать до не матеріальної, а ідеальної реальності, тому їх рух не можна простежити в земній атмосфері чи виміряти надточним хронометром. Його потрібно фіксувати ідеальними, а не матеріальними інструментами. Такими «ідеальними інструментами» слугують поняття соціальний простір і соціальний час.

Соціальний простір – це система соціальних відносин між людьми, яку вони відчувають інтуїтивно. Соціальні відносини численні і різноманітні – родинні, службові, сусідські, випадкові знайомства і т. д., тому соціальний простір повиннен бути багатовимірним. Коли кажуть, що людина «пішла вгору» або «опустився на дно життя», мається на увазі соціальний простір.

Поширення значень у соціальному просторі означає сприйняття їх людьми, які знаходяться у визначених соціальних відносинах з комунікантом. Комунікант ніколи не ставить за мету передати повідомлення з пункту А в пункт В; йому важливо, щоб зміст повідомлення дійшов до соціально пов'язаних з ним людей і був ними правильно зрозумілий. В іншому випадку виходить несмислова взаємодія, соціальної комунікації немає. Так, читацьке призначення книги є її соціально-комунікаційна адреса, а поштова адреса, на яку переслали книгу, – матеріально-просторові координати читача.

Соціальний час – це інтуїтивне відчуття протікання соціального життя, пережите сучасниками. Це відчуття залежить від інтенсивності соціальних змін. Якщо в суспільстві змін мало, соціальний час тече повільно; якщо змін багато, час пришвидшує свій хід. Згідно із «соціальним годиннком», десятиріччя застою рівні року революційної перебудови.

Соціальні смисли (знання, емоції, стимули) володіють властивістю старіння, тобто втрачають цінність з часом. Але тільки не з календарно-астрономічним часом, вимірюваним цілодобово, роками, століттями, а з соціальних часом, вимірюваним швидкістю суспільних перетворень. Смисли застарівають тому, що появляються нові, більш актуальні смисли, які завоювали увагу суспільства. Тому одні смисли, наприклад математичні теореми, зберігають свою цінність століттями, а інші, наприклад прогнози погоди на завтра, післязавтра, нікого не цікавлять. Рух смислів в соціальному часу – це тривалість збереження смислами своєї цінності.

Вивчати соціальну комунікацію як рух смислів у соціальному просторі та часі означає вивчати, як знання, уміння, емоції, стимули доходять до реципієнтів і розуміються ними, а також як довго ці смисли зберігають свою цінність для суспільства.