Плюралізм г.Лейбніца: людина як монада

Готфрід Лейбніц (1646-1716) - німецький філософ, учений-енциклопедист, математик, фізик, винахідник, юрист, історик, мовознавець. Прагнув синтезувати все раціональне в науці знання.

Основні роботи: "Міркування про метафізику"(1685), "Нова система природи"(1695), "Нові досвіди про людський розум" (1704), "Монадологія"(1714) та ін.

Народився в сім'ї професора Лейпцігського університету. Вже в школі Г.Лейбніц вирішив присвятити своє життя науці.

Г.Лейбніц володів енциклопедичними знаннями. Поряд з математичними дослідженнями (він відкрив диференціальне і інтегральне вичислення) брав участь у практичному застосуванні наукових винаходів, зокрема в поліпшенні гірської промисловості, фінансової системи та ін.

Організував академію наук у Берліні.

Джерелом системи Г.Лейбніца стали:

• по-перше, уроки і наукові відкриття минулої епох,

• по-друге, сучасна йому наука: новаторські ідеї в логіці, результати мікроскопічних досліджень.

Відомо яскраве порівняння Л. Фейєрбахом концепції Г.Лейбніца з мікроскопом, що розкриває найтоншу будову світу.

Г.Лейбніца не задовольняв монізм однієї субстанції (якби існувала тільки одна субстанція, всі речі були б пасивні, а не активні),

не задовольняла його і дискретна картина світу, в якій всі елементи-часточки абсолютно однорідні і позбавлені структури.

Він був переконаний в якісному різноманітті явищ, у неповторності й унікальності кожної речі і процесу.

Тому й вважав, що кількісна субстанція безкінечна.

У Г.Лейбніца складалася така модель побудови світу.

• Сутності - це енергія ("сублімація духу") і дух (джерело і вищий розвиток енергії), вони прості і неподільні.

• Усякий дух є сила, а всяка сила - це субстанція.

• Число сил (воно може бути і нескінченним) визначає кількість субстанцій і їхніх проявів.

• Явища - це почуттєві виявлення духовної енергії і те, що в чуттєвості виступає під ім'ям матеріальних, фізико-динамічних, геометричних і т.п. характеристик.

Позицію Г.Лейбніца можна умовно позначити як позицію на примирення раціоналізму з емпіризмом.

Емпіристи вважали (використовуючи Аристотеля), що свідомість - це "чиста дошка", на яку органи почуттів заносять свої знаки (у вигляді відчуттів і ідей). Їхня головна формула говорила: "Немає нічого в розумі, чого б не було в почуттях". Г.Лейбніц до цього додав: "Крім самого розуму".

Загальна картина світу створена з пафосом всезагального одухотворення і пронизана натуралістичними ідеями: світ уявляється то квітучим, наповненим весняної радості садом, то роєм бджіл, що дзижчить, то ставком, що кишить рибою і всякою живністю, то краплею води, наповненою інтенсивним життям мікросвіту.

У світі "все існуюче взаємозалежне", усе підпорядковується "встановленій гармонії ".

Діалектика, логіка і глибоко науковий стиль мислення - характеристика кращих рис творчості Г.Лейбніца.