- •Тема 6 міжнародна трудова міграція
- •Міжнародна трудова міграція: сутність, причини, форми
- •Основні етапи міжнародної трудової міграції
- •Економічні та неекономічні наслідки трудової міграції
- •Напрями і форми регулювання міграційних процесів
- •Загальне оцінювання стану міграційних потоків з України та в Україну. Державне регулювання зовнішньої міграції в Україні
Тема 6 міжнародна трудова міграція
Міжнародна трудова міграція: сутність, причини, форми
Міжнародна міграція робочої сили (трудова міграція) - це переміщення працездатного населення з одних держав до інших з метою працевлаштування строком більш ніж на рік. Міжнародна трудова міграція може бути зумовлена різними чинниками - політико- правовими, воєнними, релігійними, етнічними, національними, расовими, родинними, екологічними та ін., однак більшість дослідників указують на її переважно економічне походження: робоча сила переміщається із країн з низьким рівнем життя до країн із вищим рівнем унаслідок національних розбіжностей у рівнях заробітної плати і зайнятості, умовах праці й підприємницької діяльності. Крім того, до- могосподарства часто посилають своїх представників до інших регіонів, щоб підвищити їхній соціальний статус.
Рух міжнародних трудових мігрантів утворює міжнародний ринок праці - сферу купівлі-продажу прав користування робочою силою в інтересах світового господарства.
Причини, особливості руху та трудової діяльності мігрантів аналізують у теоріях трудової міграції (табл. 6.1).
Теорія міграції |
Зміст теорії |
Неокласична економічна теорія |
Міграція робочої сили викликана регіональними відмінностями у попиті та пропозиції робочої сили. Регіони з більшою пропозицією праці мають низьку заробітну плату, в той час як регіони з обмеженою пропозицією робочої сили характеризуються вищим рівнем зарплати. Різниця в заробітній платі змушує працівників з низькооплачуваних регіонів рухатися до високо* оплачуваних. Економічне зростання і збільшення еміграції поступово нівелюють розрив в оплаті праці, що зменшує стимули до міграції |
Теорія людського капіталу |
Міграція є способом інвестування в людський капітал: якщо переваги міграції перевищують утрати від неї. людина переїде гуди, де очікує одержати максимальний дохід. На рішення про міграцію впливають: 1) рівень зайнятості та заробітної плати в рідній країні та потенційній країні призначення: 2) вік мігранта - період, протягом якого працівник зможе одержуваги вигоди від інвестицій у свій людський капітал, реалізований у формі міграції: 3) витрати переїзду - на пошук інформації, нової роботи, транспорт, житло, вивчення чи вдосконалення іноземної мови тощо; 4) психологічні витрати, пов'язані з культурними відмінностями в країнах перебування та призначення |
Теорія «поштовху -тяжіння» |
У країнах-експортерах трудових ресурсів діють чинники, що виштовхують робочу силу: низька заробітна плата та життєвий рівень, низькі економічні можливості, політичні репресії, структурне безробіття за місцем вибуття. У країнах-імпортерах діють чинники тяжіння: високий попит на робочу силу, ширші економічні можливості, вища заробітна плата політичні свободи за місцем прибуття. У більшості випадків люди рухаються з бідних регіонів до багатих, але вирішальну роль відіграє державне регулювання міграцій |
Нова економічна теорія міграції |
Рішення про міграцію ухвалюється групами взаємопов’язаних людей (родинами або домогосподарствами), які діють спільно з метою не тільки максимізації очікуваних вигод від міграції, а й мінімізації ризику в разі невдач (наприклад, на ринку праці). На відміну від індивідів домогосподарства мають можливість керувати ризиками за рахунок власних ресурсів і одночасно покладатися на грошові перекази мігрантів |
За строком перебування мігрантів за кордоном розрізняють постійну і тимчасову міграцію. Постійна міграція переважала до Першої світової війни, коли значні маси людей назавжди залишали свої країни і переселялися на постійне місце проживання до США, Канади, Австралії
Теорія міграції |
Зміст теорії |
Теорія сег- ментованого (подвійного) ринку праці |
Основною причиною міграції є скорочення зайнятості націонала ної робочої сили розвинених країн у непрестижних та малоопла* чуваних сферах праці, які стають непривабливими для місцевого населення і можуть бути зайняті трудовими мігрантами. У результаті цього ринок праці мас два сегменти: 1) національної робо- чої сили - зі стабільною зайнятістю і високою оплатою праці, як правило, у сфері виробництва і послуг; 2) праці вників-м і грантів- з нестабільною зайнятістю, низькою зарплатою та незначними перспективами професійного зростання, найчастіше у сфері обслуговування |
Інституціо- нальна теорія |
На міграційну політику і міграційні потоки впливають: ступінь інтеграції країни у світове господарство; діяльність міжнародних і регіональних організацій (блоків, асоціацій); розвиток агентств та різного роду інститутів, що сприяють одержанню необхідної інформації та мовній підтримці емігрантів |
Теорія світових систем |
Міжнародна міграція є похідною від розширення глобального ринку: міжнародній потік робочої сили йде за міжнародним потоком товарів і капіталу. Міжнародна міграція особливо характерна для колишніх колоніальних лідерів та їх колоній, чому сприяють давно встановлені культурні, лінгвістичні, адміністративні, інвестиційні, транспортні зв’язки. Основним способом регулювання міграції є ухвалення законів про імміграцію з метою регулювання керування міжнародними потоками капіталу і товарів |
Теорія загальносвітової міграційної системи |
Людський потенціал світового співтовариства мас три зони, які виокремлюють за географічними та культурними ознаками: 1) основна зона (ядро) розвитку з капіталоемними виробництвами; 2) периферія з трудоємними виробництвами і підпорядкованим становищем; 3) напівпериферія з обома типами виробництв. Місцезнаходження країни в конкретній зоні зумовлює ступінь взаємозалежності (незалежності) країн. Під впливом розвитку основної зони технології периферії змінюються на працезберігаючі, шо стимулює мобільність трудових ресурсів і готовність їх до міграції до інших регіонів світу. Стійкі міграційні потоки створюють певну міграційну систему, яка включає країни-експортери і країни- імпортери трудових ресурсів .'3 |
тощо. Тимчасова міграція обмежує перебування мігрантів за кордоном певним строком з подальшим поверненням їх на батьківщину.
За правовим статусом мігранта виокремлюють легальну (законну) та нелегальну (незаконну) міграції. Легальна міграція може бути, а) вільною - за повної відсутності контролю за в’їздом, перебуванням
та зайнятістю мігрантів; б) за контрактом, який укладається між наймачем і мігрантом або групою грантів; в) дозволеною лише на час виконання конкретного проекту. До нелегальних мігрантів відносять тих, хто незаконно прибув до країни у пошуках роботи або незаконно працевлаштовується, хоча перебуває в країні легально.
Історично міжнародне переміщення трудових ресурсів проходить чотири етапи (табл. 6.2).
Таблиця 6.2