Висновки
Категорія цінності – одна з центральних у сучасному гуманістичному знанні і є сферою інтересів філософів, психологів, мистецтвознавців, педагогів тощо.
Ціннісне ставлення до людини розглядається нами як особливий аспект гуманізації відносин, оскільки людина, що є їх суб'єктом, сама стає головною цінністю та безпосереднім об’єктом їх взаємодії.
Ціннісне ставлення до людини, визнання її найвищою цінністю містить поведінкові аспекти культури людських відносин, які у повсякденному житті мають вигляд різних ”технологій” діяльності та поведінки.
Цінність особистості іншої людини трактується науковцями як особлива, ні з чим незрівнянна, цінність, що включає в себе сукупність поглядів, переконань індивіда щодо іншої людини, сприйняття її як творця матеріальних і духовних вартостей, ставлення до неї як до найвищої цінності.
Проведений нами аналіз змістовної суті цінності іншої людини дозволив виділити її складові: доброта, відповідальність, справедливість, повага людської гідності, людяність, миролюбність, милосердя.
1) Доброта: здатність і готовність людини робити добрі справи на користь іншим, що проявляється у доброзичливості, добротворчості тощо.
2) Відповідальність: своєчасне і відповідальне виконання своїх обов’язків і моральних вимог; повага прав і свобод іншого, надання йому допомоги і підтримки; вимогливість до себе та інших; самокритичність та саморегуляція своєї поведінки; протидія злу та насильству.
3) Справедливість: чесність і чистосердечність у взаєминах, правдивість; об'єктивність в оцінці себе та інших; самокритичність; доброчесність.
4) Повага людської гідності: шана до людини (повага її переконань, моральних принципів, звичок тощо); прагнення не чинити незручностей та неприємностей; ставлення до іншого як до унікальної особистості; коректність; самоповага.
5) Людяність: любов до людини, повага її гідності; чуйність і турбота про інших; вміння дякувати, каятись.
6) Миролюбність: довір’я; доброзичливість; толерантність; поблажливість; уміння прощати, просити вибачення; уміння приходити до консенсусу.
7) Милосердя: доброта; співчуття та допомога ближньому; лагідність; співпереживання .
Вивчення теоретичної та методичної літератури з педагогіки дає підстави стверджувати, що методичне забезпечення виховання цінності особистості іншої людини у школярів як психолого-педагогічна проблема залишається ключовою як для науки, так і для практики.
Теорія виховних методів на сучасному етапі розвитку суспільства мусить орієнтуватися на становлення та розвиток такої особистості, яка б оптимально могла вирішувати складні питання своєї життєтворчості, успішно досягати індивідуальні та суспільні цілі, керуючись кращими особистісними цінностями. Особливу увагу необхідно звернути на такі методи, які б орієнтувалися на відповідні закономірності розвитку особистості в онтогенезі. Лише за цієї умови вони можуть бути адекватними засобами формування вищих моральних утворень (якості, властивості, переконання), усвідомлених і довільних за своїм походженням та розвитком.