3. Організація лізингового процесу (механізм лізингу)
Як правило, виділяють наступні етапи лізингового процесу:
Мотивація бізнес-ідеї лізингу;
Підготовка та аналіз лізингового проекту;
Юридичне оформлення лізингової угоди;
Використання об`єкту лізингу;
Оформлення відносин після закінчення строку дії договору.
Мотивація бізнес-ідеї лізингу - важлива роль тут відводиться вибору та обґрунтуванню схеми фінансування підприємства, тобто проводиться попередній порівняльний економічний аналіз витрат при застосуванні схем кредитування та фінансового лізингу.
Такий аналіз повинен містити зіставлення та врахування таких чинників:
1. Розмір процентної ставки за користування банківським кредитом та розмір ставки, передбаченої в лізинговій угоді, а також операційних виплат і початкових внесків.
2. Кінцеві фінансові результати при застосуванні кредиту та лізингу.
3. Розмір необхідних гарантій поручителя на депозитному рахунку чи застави, яких вимагатимуть банк-кредитор або лізингодавець.
4. Час внесення належних платежів і варіанти розрахунків за угодами.
5. Платежі з доходів, передбачені податковим законодавством, а при ввезенні об'єкта лізингу в Україну також і митні платежі.
Метою економічного аналізу є визначення переваг лізингу для лізингодавця та лізингоотримувача, тобто, вони мають одержати більший економічний прибуток, ніж за іншого альтернативного варіанту фінансування того ж самого проекту.
На етапі підготовки та аналізу лізингового проекту виникає об’єктивна необхідність попереднього аналізу діяльності лізингоотримувача, тобто постає завдання економічного моніторингу лізингового бізнесу, який полягає у постійному контролі та нагляді за процесом організації та реалізації проекту, оцінювання в майбутньому поточних результатів та корегуванні планів та проектів.
Попередній проектний аналіз лізингу здійснює лізингодавець в особі ведучого працівника лізингового підрозділу банку або працівника лізингової компанії на стадії планування лізингового бізнесу за дорученням та за згодою з лізингоодержувачем.
На етапі попереднього аналізу лізингового проекту мають місце технічний, комерційний, екологічний, інституційний, соціальний та економічний види моніторингу.
Загальний контроль за ходом реалізації лізингового проекту здійснює лізингоодержувач. Постійному контролю підлягає фінансовий план лізингового проекту, економічна ефективність та результативність використання власного капіталу, доцільність залучення коштів різних інвесторів. На цьому етапі організації лізингу здійснюються всі підготовчі роботи, які необхідно виконати перед укладанням відповідних юридичних угод.
Спеціаліст лізингового підрозділу збирає до картотеки інформацію про потенційного клієнта, до якої можна віднести:
заяву лізингоодержувача до лізингодавця на купівлю майна для передачі його в лізинг. В заявці має міститися інформація про предмет лізингу, передбачений строк, пропозиції щодо лізингових платежів, тощо;
нотаріально завірені копії статутних документів;
бухгалтерський баланс за останній рік чи/та квартал;
бізнес-план лізингової угоди тощо.
Після отримання всіх необхідних документів розпочинається їх перевірка та всебічна експертиза лізингового проекту, яка у випадку необхідності може виконуватися незалежними експертами.
Методику здійснення фінансової оцінки лізингового проекту доцільно представити в наступному вигляді:
Вибір та формування інформаційної бази для здійснення фінансової оцінки.
Оцінка платоспроможності лізингоотримувача та ліквідності його активів.
Аналіз структури капіталу лізингоотримувача.
Вибір та аналіз якісних критеріїв діяльності лізингоотримувача.
Розрахунок лізингових платежів.
Аналіз фінансової ефективності лізингового проекту.
Особливу увагу у цьому процесі приділяють розрахунку лізингових платежів оскільки, від правильного визначення загальної суми лізингових платежів та їх графіку залежить доцільність участі лізингоотримувача та лізингодавця у процесі організації лізингового бізнесу.
Об`єктивною основою визначення розміру плати за лізинг є структура лізингового платежу, яка має багатокомпонентний характер. До її обов`язкових складових необхідно віднести:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Виділяють 2 основні методики розрахунку сум лізингових платежів:
Методика розрахунку лізингових платежів, заснована на визначенні розміру лізингових платежів у цілому по періодах (аннуїтетна схема);
Методика розрахунку лізингових платежів, заснована на послідовному визначенні відшкодування вартості майна та комісійної винагороди (методика складових).
У разі позитивного рішення щодо лізингової угоди лізингодавець починає готувати договір із клієнтом – лізингоодержувачем, а також надає підтвердження постачальникові-продавцю про готовність сплатити вартість обладнання, замовленого лізингоодержувачем.
Після отримання повідомлення від постачальника про готовність виконання замовлення відбувається наступний етап – юридичне оформлення лізингової угоди.
Звичайно, оформлюється наступний пакет документів: договір купівлі-продажу об’єкту лізингу; кредитний договір між лізинговою компанією та банком про позику для проведення лізингової операції; акт прийняття-передачі об’єкту лізингу в експлуатацію; угода з технічного обслуговування обладнання; угода із страхування майна, переданого в лізинг; генеральний лізинговий договір. Основним з вищезгаданих документів вважається лізинговий договір.
В лізинговій угоді за кожним об’єктом лізингу міститься повний його опис: точна назва, що виключає підміну, модель, марка та інші параметри, які визначають цільове призначення майна відповідно з технічними умовами чи специфікаціями, в яких вказується потужність, витрати енергії, продуктивність та інші показники. Якість об’єкту лізингу, тобто сукупність властивостей, які визначають придатність його для використання за призначенням, фіксується різними способами, інакше угода вважається не укладеною.
Термін лізингу в залежності від особливостей майна встановлюється за згодою сторін, а для фінансового лізингу він визначений не менше одного року.
Умови поставки включають в себе: пакування та маркування, завантаження, розвантаження, страхування об’єкту, гарантії, а також можливе надання сервісних послуг по монтажу, ремонту обладнання та навчанню персоналу.
Лізингова угода, як будь-який інший контракт, набуває практичного значення лише у випадку, якщо в ньому чітко визначені права та обов’язки сторін, що вступають в ділові стосунки. Саме сукупність прав та обов’язків, що відповідають принципам рівності, самостійності та майнової відповідальності учасників, складає основний зміст лізингової угоди.
Залежно від виду та об’єкту лізингу, та конкретних особливостей операції права та обов’язки сторін за окремими позиціями можуть визначатися досягнутою домовленістю та мати значення лише у даному випадку. Проте, більшість правових положень, що випливають з встановленого законодавством статусу лізингодавця та лізингоотримувача мають універсальний характер.
Наступний, етап організації лізингового бізнесу – період користування об’єктом лізингу. Він супроводжується тим, що лізингоотримувач забезпечує збереження лізингового майна, виконує роботи, спрямовані на підтримку його в робочому стані, проводить виплати лізингових платежів. Лізингодавець на цьому етапі здійснює відповідний моніторинг: перевіряє наявність об’єкту лізингу, його технічного стану та умов використання; перевіряє фінансовий стан лізингоотримувача та інше. Однак загальний моніторинг в процесі реалізації лізингового бізнесу здійснює також і лізингоотримувач. При цьому постійному контролю з його боку підлягає фінансовий план лізингового проекту, економічна ефективність та результативність використання власного капіталу, доцільність залучення додаткових коштів.
Заключний етап – оформлення взаємовідносин між лізингодавцем та лізингоотримувачем після закінчення строку дії лізингової угоди.
У разі закінчення строку дії угоди оперативного лізингу лізингоотримувач або повертає об’єкт лізингу лізингодавцеві, або продовжує строк його використання шляхом продовження строку дії договору.
При поверненні лізингового майна користувач повинен доставити його в місце, яке вказане лізингодавцем, та передати згідно акту здачі-прийомки, що засвідчить виконання сторонами всіх зобов’язань за угодою.
У випадку угоди фінансового лізингу між суб’єктами лізингу, як правило, оформлюється перехід права власності до лізингоотримувача і таким чином завершуються лізингові відносини суб’єктів лізингового бізнесу.