25. Поняття та види правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Залежно від кількості сторін:

• Односторонній – для виникнення якого досить дії однієї сторони (заповіт, акт прийняття спадщини, оголошення конкурсу).

• Двосторонній правочин - для виникнення правочину потрібні погоджені зустріч­ні дії двох сторін.

• Багатосторонній правочин – потрібне воле­виявлення трьох і більше сторін.

Залежно від оплати:

• Платні – дії однієї сторони відповідають обов’язку іншої вчини­ти зустрічну дію, пов’язану з наданням будь-якого майна.

• Безоплатні – обов’язок здійснити те чи інше майнове надання покладається на одну сторону (односторонні правочи­ни або залежно від умов договору).

Залежно від моменту виникнення:

• Консенсуальні – достатньо погодження волі учасників правочину.

• Реальні – потрібно вчинити фактичні дії (наприклад, передачу майна), після чого правочин буде вважатися укладеним. Якщо консенсуальні правочини виконуються, то реальні - здійс­нюються.

За значенням підстав для дійсності правочину останні поді­ляються на^- каузальні і абстрактні. 

Біржовими називаються правочини, укладені членами біржі безпосередньо між собою або через своїх представників на біржових торгах, про взаємну передачу прав і обов´язків стосовно майна, яке допущене до обігу на біржі в строки і порядку, встановлені статутом біржі і прави­лами біржової торгівлі.

26. Форма правочинів та наслідки її недотримання.

Форма правочину - це спосіб волевиявлення. Правочини мо­жуть укладатися усно або у письмовій формі (простій чи нотаріаль­ній). Якщо законом не встановлена певна форма укладання тих чи інших правочинів, то сторони обирають її на свій розсуд.

Лише у письмовій формі можуть укладатися: договори купівлі-продажу, застави, дарування житлових будинків, приватних квартир чи їх частин, іншого майна за перелічених в законі умов, довічного утриман­ня. Нотаріальному посвідченню підлягають заповіти, шлюбні контракти, довіреності на укладання правочину, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій, за винятком випадків, передбачених законодавством. Обов´язково укладаються в письмовій формі правочини між юридичними особами, між юридичною особою і громадянином, а також правочини між громадянами на суму, що перевищує у 20 разів розмір н.м.д.х.

Правочин вважається вчиненим письмово, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Обов’язковим є підпис.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

27. Недійсність правочину та її правові наслідки.

Правочин визнається недійсним, якщо:

• Зміст правочину суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

• Правочин вчинено під впливом, не відповідає внутрішній волі учасника;

• Правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлених ним;

• Правочин, вчинений батьками суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину встановлена законом він вважається нікчемним правочином.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність, такий правочин може бути визнаний судом недійсним – оспорюваний правочин.

Види нікчемних правочинів:

1)  вчинений з порушенням обов’язкової письмової та но­таріальної форми;

2)  вчинений малолітньою особою за межами її цивільної дієз­датності;

3)  вчинений у випадках, передбачених законом, без дозволу органу опіки та піклування;

4)  вчинений недієздатною фізичною особою;

5)  правочин, що порушує публічний порядок;

6)  удаваний правочин.

Види оспорюваних правочинів:

1)  вчинений юридичною особою, якого вона не мала права вчиняти;

2)  вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності;

3)  вчинений фізичною особою, цивільна дієздатність якої об­межена, за межами її цивільної дієздатності;

4)  вчинений дієздатною фізичною особою, яка в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;

5)  вчинений під впливом помилки;

6)  вчинений під впливом обману;

7)  вчинений під впливом насильства;

8)  вчинений у результаті зловмисної домовленості представ­ника однієї сторони з іншою;

9)  вчинений під впливом тяжкої обставини.

10) фіктивний правочин.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов’язані з його недійсністю, а саме: необхідність повернення у натурі всього того, що було отримано на виконання правочину, відшкодувати вартість за цінами, що існують на момент відшкодування, відшкодування матеріальних та моральних збитків. Правові наслідки нікчемних правочинів не можуть бути змінені сторонами. Вимога про застосування може пред’являтися будь-якою зі сторін. Суд може застосувати такі наслідки з власної ініціативи.