Теми наукових рефератів

1. Метод CVP у стратегічному аналізі виробничої діяльно­сті підприємства.

2. Морфологічний аналіз як засіб оптимізації витрат ви­робництва і собівартості продукції.

Додаткова література до теми

1. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов / Пер. с англ. - М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 1997. - 1120 с.

2. Брггхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту / Пер. з англ. -К.: Молодь, 1997.-1000 с.

371

Розділ 4. Стратегічний аналіз

3. Головко Т. В., Сагова С. В. Стратегічний аналіз: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / За ред. проф. М. В. Кужельного. - К.: КНЕУ, 2002. - 198 с

4. Редченко К. І. Аудит стратегічних управлінських рішень, прог­нозів та проектів: Моногр. - Львів: Вид-во ЛКА, 2001. - 282 с

5. Редченко К. І. Стратегічний аналіз: Навч. посіб. - Львів: Альтаїр-2002, 2003. - 272 с

6. Мних Є. В. Економічний аналіз: Підруч. - К.: Центр навч. літ-ри, 2003.-412 с.

7. Тренев Н. Н. Стратегическое управление: Учеб. пособие для ву­зов. - М.: Изд-во ПРИОР, 2002. - 288 с.

Тема 4.6. Стратегічний аналіз капіталу підприємства

Мета заняття ~ з'ясувати порядок формування капіталу, види стратегій структури капіталу, визначити вплив структу­ри капіталу на підприємницький ризик, навчитися аналізу­вати структуру капіталу, визначати потребу у фінансуванні, структуру фінансування.

Зміст теми:

1. Політика стратегії структури капіталу.

2. Прогнозування ризику залежно від структури капіталу.

3. Аналіз і оптимізація структури капіталу відповідно до стратегії розвитку підприємства.

Огляд ключових понять

Структура капіталу - це характеристика пасиву балансу, відносне співвідношення зобов'язань і власного капіталу.

Зі структурою капіталу пов'язане поняття ризику. Оцінка ризику здійснюється за допомогою левериджу. Підприєм­ницький ризик оцінюється за допомогою операційного левери-

372

Розділ 4. Стратегічний аналіз

джу, який співвідносить прибуток з постійними витратами у собівартості продукції. Чим вищий рівень постійних витрат, тим вищий підприємницький ризик за інших рівних умов.

Вплив фінансового ризику визначається за допомогою фі­нансового левериджу - показником використання залучених коштів, яке впливає на зміну доходності власного капіталу і дає можливість одержати додатковий прибуток на власний ка­пітал. Показник, який відображає рівень цього додаткового прибутку на власний капітал, називається ефектом фінансово­го левериджу і розраховується наступним чином:

Е - (ЗК /ВК) х (ДА-ПК) х (1-РП),

де Е - ефект фінансового левериджу,

ЗК - сума залученого капіталу,

ВК - сума власного капіталу,

ДА - рівень доходності активів,

ПК - рівень відсотків за кредит,

РП - рівень податку на прибуток.

Перший множник називається показником структури капіталу; другий - диференціалом фінансового левериджу; тре­тій - податковим коректором.

Основою стратегії структури капіталу є його оптимізація. До основних методів оптимгзації капіталу належать:

1. управління величиною ефекту фінансового левериджу;

2. політика фінансування активів з урахуванням вартості, ризику і терміну залучення капіталу;

3) політика мінімальної вартості залучення капіталу. Розрізняють три основних різновиди політики фінансу­ вання активів підприємства:

1. консервативну - спрямовану на мінімізацію ризику;

2. агресивну - спрямовану на забезпечення найнижчої вар­тості капіталу, але з високим ризиком;

3) компромісну - що поєднує перші дві, і є оптимізаційною. Вартість капіталу - це сума коштів, яку підприємство

373

Розділ 4. Стратегічний аналіз

сплачує за використання одиниці капіталу. Залежно від дже­рела фінансування розраховують вартість власного капіталу і позикового капіталу.

Додаткове залучення коштів може відбуватися шляхом до­даткової емісії акцій, отримання банківського або комерційно­го кредиту.

Прогнозна вартість капіталу розраховується як середньо­зважена вартість капіталу за наступною формулою:

де СВК - середньозважена вартість капіталу;

Пi - питом вага капіталу, отриманого з г-го джерела фі­нансування у вигляді десяткового дробу;

В_i- вартість капіталу, отрианого з г'-го джерела фінансу­вання, %;

і - порядковий номер джерела фінансування.

Економічна додана вартість розраховується як різниця між чистим операційним прибутком після оподаткування і вар­тістю використаного для його отримання капіталу:

EVA = NOPAT - Kw х С,

де NOPAT - чистий операційний прибуток після сплати по­датків і до сплати відсотків;

Kw - середньозважена вартість капіталу;

С - вартісна оцінка капіталу як різниця між сукупною вар­тістю активів і короткостроковими зобов'язаннями (крім тих, за якими сплачуються відсотки).

Для розрахунку економічної доданої вартості у фінансову звітність вносяться коригування, зокрема, величина капіталу коригується на величину капіталізованих нематеріальних ак­тивів (за мінусом амортизації), сума відтермінованих податків додається до величини капіталу, збільшення суми резервів до­дають до суми прибутку для розрахунку NOPAT. До величи­ни прибутку додається сума амортизації гудвілу за період, що

374

Розділ 4. Стратегічний аналіз

аналізується, а до величини капіталу додається нагромаджена сума амортизації гудвілу.