- •Тема 2: Знос та амортизація основних фондів
- •Знос основних фондів і його види.
- •Зростання коефіцієнта зносу може бути зумовленно:
- •Суть амортизації . Методи нарахування амортизації.
- •Метод прямолінійного списання.
- •Другий і третій методи називають прискореними методами амортизації.
- •Метод зменшення залишкової вартості.
- •2.2. Метод подвійного залишку, що зменшується.
- •Кумулятивний метод.
- •Експлуатація основних фондів і ремонт.
Тема 2: Знос та амортизація основних фондів
Знос основних фондів і його види.
Суть амортизації . Методи нарахування амортизації.
Експлуатація основних фондів і ремонт.
Знос основних фондів і його види.
Знос основних фондів підприємства виявляється як поступова втрата своєї споживчої вартості в результаті експлуатації або зберігання ОФ. На практиці розрізняють: фізичний і моральний знос.
Фізичний знос - втрата основними фондами своїх первинних техніко-економічних якостей, якими стає в результаті технічного зношування часток і деталей устаткування, конструкторських елементів, будівель і споруд під впливом сил природи, що діють протягом тривалого періоду часу. В результаті цього відбувається втрата деякої частки первинної вартості ОФ.
На швидкість і розмір фізичного зносу впливають:
надійність і довговічність ОФ;
рівень екстенсивного і інтенсивного використання ОФ;
особливості технологічного процесу;
якість технологічного огляду, обслуговування, ремонту і кваліфікація робітників.
Фізичний знос може також наступити внаслідок бездіяльності ОФ. Його умовно можна розділити на 2 види:
Знос, який періодично усувається шляхом проведення планово-передбачених ремонтів.
Знос, який не усувається за допомогою ремонту.
В міру використання ОФ настає момент, коли подальше їх використання неможливе. Цей момент називається моментом повного фізичного зносу.
Сума зносу визначається згідно з методами нарахування на амортизацію, які використовуює підприємство або сума зносу- вартість первісна – вартість залишкова.
Сума зносу:
∑З=Вn-Вз
Коефіцієнт зносу розраховується за наступною формулою:
Кз = ,
де:
Вп- первісна вартість;
Вз- залишкова вартість.
Зростання коефіцієнта зносу може бути зумовленно:
а) методом нарахування амортизації, що застосовується;
б) придбанням або отритманням від інших господарчих суб’єктів основних засобів з рівнем зносу більше ніж в середньому по підприємству;
в) низькими темпами поновлення основних засобів;
г) недовиконання завдання з введення в експлуатацію основних засобів і їх модернізацію.
Моральний знос (техніко-економічне старіння) виявляється в знеціненні ОФ до настання повного фізичного зносу під впливом НТП.
Знецінення відбувається за наступними причинами:
виробництво більш продуктивних основних фондів і економічних того ж призначення;
зміна технології виробництва цього ж виду продукції.
Ступінь техніко-економічного старіння можна визначити за допомогою коефіцієнта техніко-економічного старіння:
де:
В0 ,В1- первісна вартість старого і нового обладнання;
П0, П1- продуктивність того ж обладнання або витрати на його обслуговування і експлуатацію.
Особливої уваги заслуговує оцінка технічної вікової структури основних засобів.
Для такої оцінки діюче обладнання необхідно згрупувати за видами , а в середині груп за тривалістю експлуатації:
до трьох років 3-7 років, 7-15 років, понад 15 років.
Для характеристики технічного стану окремих робочих машин, обладнання інструментів застосовується групування за технічною придатністю:
- придатне обладнання, обладнання яке вимагає капітального ремонту, придатне обладнання, яке необхідно списати.
Таке групування дає змогу робити висновки щодо віку устаткування як у розрізі окремих їх видів, так в цілому і по підприємстві перевірити забезпеченність підприємства устаткуванням і повноту його використання.
Яким на підприємстві переважає застаріле, зношене, фізичне і моральне устаткування, це негативно відображається на всіх кількісних і якісних показниках його діяльності фондовіддачі, рентабельності та ін.
Середній термін експлуатації, як усього устаткування так і окремих його видів можна визнати за наступною формулою:
ТЕк=( )/ К∑,
ТЕк- це середній термін експлуатації;
Ті- середньоарифметичне значення відповіднє інтервалу в роках;
Кі-кількість обладнання відповідної вікової групи;
К∑- загальна кількість одиниць устаткування.