- •1. Теоретико-методологічні засади диференціальної психології
- •1.1. Предмет, історія становлення і основні напрями розвитку диференціальної психології
- •Зародження науки про індивідуальні відмінності
- •1.2. Принципи і методи диференціальної психології
- •Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу
- •Методологія, методика і методи дослідження диференціальної психології
- •Методи теоретичного аналізу
- •Психогенетичні методи
- •Історичні методи
- •Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях
- •Математичні методи і продуктивність їх застосування
- •Лонгітюдні, порівняльно-вікові та генетико-моделювальні дослідження
- •Канали отримання інформації про індивідуальність
- •1.3. Вплив середовища і спадковості на людину
- •Теорії про вплив середовища і спадковості
- •Трактування спадковості і середовища у диференціальній психології
- •1.4. Людина як представник біологічного виду Homo sapiens
- •Організм як чинник індивідуальності
- •Індивід як формально-динамічна . Характеристика особистості
- •Диференціально-психофізіологічний вимір детермінації індивідуальних відмінностей
- •Спеціальна теорія індивідуальності
- •2. Формальні і змістові властивості індивідуальності
- •2.1. Темперамент як формальна інтеграційна основа індивідуальності
- •Історико-психологічний аналіз трактування темпераменту
- •Конституційна типологія особистостей в. Шелдона
- •Уявлення про темперамент г.-ю. Айзенка
- •Факторні теорії темпераменту
- •Спеціальні типи вищої нервової діяльності за і. Павловим
- •Властивості нервової системи як альтернатива типу вищої нервової діяльності у теорії Теплова - Небилицина
- •Психологічні теорії темпераменту
- •2.2. Диференціальна психологія міжстатевих відмінностей
- •Стать у структурі індивідуальності
- •Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- •Еволюційна теорія статевого диморфізму в. Геодакяна
- •Етологія статі
- •Нейроандрогенетична теорія л. Елліса
- •Особливості моральної свідомості чоловіків і жінок
- •2.3. Диференціація характеру
- •Характер у структурі індивідуальності
- •Диференціально-психологічний аналіз структурних компонентів характеру
- •2.4. Типологічний підхід до характеру особистості
- •2.5. Ідіографічний підхід до особистості
- •Теорія рис г.-в. Олпорта
- •П'ятифакторна модель вивчення особистості (ррм)
- •3. Диференціальна когнітологія
- •3.1. Диференціальна когнітологія як напрям диференціально-психологічних досліджень
- •Диференціація сенсорних і сенсомоторних реакцій немовлят
- •Стильові характеристики мислення
- •3.2. Диференціальна психологія здібностей
- •Сутність і характеристики здібностей
- •Історія досліджень і розвиток проблематики психології здібностей
- •Дивергентні здібності (креативність)
- •Пізнавальні стилі
- •Талант як реалізація екстраординарних можливостей особистості
- •Мудрість як форма інтелектуальної зрілості
- •Геніальність як прояв обдарованості
- •Розумова відсталість і деменція
- •Тестування здібностей особистості
- •3.3. Диференціально-психологічні характеристики інтелекту
- •Характеристика тестолотічних підходів до інтелекту
- •Багатофакторні теорії інтелекту
- •Експериментально-психологічні теорії інтелекту
- •Феноменологічний підхід до вивчення інтелекту
- •Генетичний підхід до вивчення інтелекту
- •Соціокультурний підхід до розуміння інтелекту
- •Процесуально-діяльнісний підхід до розуміння інтелекту
- •Освітній підхід до вивчення інтелекту
- •Інформаційний підхід до вивчення інтелекту
- •Регуляційний підхід до розуміння інтелекту
- •Онтологічний підхід до розуміння інтелекту
- •Основні проблеми й суперечності дослідження інтелектуальних здібностей
- •Спадковість і середовище в детермінації інтелектуальних відмінностей
- •Стійкість результатів у тестових вимірюваннях інтелекту
- •Інтелектуальне зростання і зниження (кількісний вимір)
- •Якісне зростання
- •Взаємозв'язок загального інтелекту і шкільної успішності
- •Інтелекту структурі індивідуальних властивостей
- •Зв'язок інтелекту з енергетичними та інформаційними параметрами особистості
- •Взаємозв'язок темпераменту та інтелекту
- •3.4. Когнітивні стилі як детермінанти індивідуальних відмінностей
- •Становлення проблематики стильових характеристик індивідуальності
- •Теорії, пов'язані з дослідженням когнітивних стилів
- •Теорія психологічної диференціації
- •Теорія когнітивного темпу
- •Когнітивні теорії особистості
- •Психологічна характеристика основних когнітивних стилів
- •Полезалежність - поленезалежність
- •Вузький - широкий діапазон еквівалентності
- •Вузькість - широкість категорії
- •Ригідний - лабільний (гнучкий) пізнавальний контроль
- •Толерантність до нереалістичного досвіду
- •Вузькість - широкість сканування
- •Загострювання - згладжування
- •Імпульсивність - рефлективність
- •Конкретна - абстрактна концептуалізація
- •Когнітивна простота - складність
- •Взаємозв'язки когнітивних стилів і їх співвідношення з продуктивними аспектами інтелектуальної діяльності
- •3.5. Диференціальна специфіка феномену креативності
- •Сутність креативності як особистісної властивості (риси)
- •Здатність до творчості. Зв'язки творчості й інтелекту
- •Основні концептуальні підходи до креативності
- •Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю
- •Механізми і чинники креативності
- •Інтуїція як механізм творчості
- •Діагностування креативності
- •4. Детермінанти міжтрупових відмінностей
- •4.1. Соціоекономічний статус індивідуальності
- •Вплив суспільної стратифікації на сімейне середовище
- •Вплив статусного рівня на інтелект
- •Детермінація індивідуальних відмінностей якістю життя соціальних груп
- •4.2. Диференціальні крос-культурні дослідження рас, націй, етносів
- •Об'єкт і предмет вичення крос-культурної психології
- •Специфіка крос-культурних досліджень
- •Культурні відмінності і їх вияви
Культурні відмінності і їх вияви
Дослідження етнічних груп дає змогу чітко диференціювати культурні відмінності. Етнічна група - будь-яка група із загальними культурними традиціями і відчуттям ідентичності. її можуть об'єднувати історія і традиція, мова, географія, раса, релігія тощо.
Спостерігаючи поведінкові відмінності в етнічних групах, психологи можуть отримати уявлення про те, які види і форми поведінки змінюються від культури до культури, а які є відносно постійними і виявляються у всіх. Іноді результати таких порівнянь істотно впливають на погляди представників соціальних наук.
Зокрема, результати крос-культурних досліджень Маргарет Мід культури острова Самоа, опубліковані у збірці праць "З південних морів", кардинально змінили розуміння особливостей підліткового віку. До того вважали, що бурхливі емоційні процеси повинні супроводжувати активні фізіологічні процеси, і це є універсальною ознакою для будь-якої культури. Мід виявила, що на Самоа методики батьківського виховання дітей істотно відрізняються від прийнятих В американській культурі. Батьки самоанських дітей прагнули уникати конфліктів із ними, не обмежували ігор, не примушували силою виконувати які-небудь завдання. Тому між ними рідко виникали конфлікти й емоційна напруженість. Надалі правила та обмеження, оскільки їх встановлювали не батьки, а традиція, не викликали конфліктів та емоційного дискомфорту, а покарання не призводило до образ або ворожого ставлення. У результаті досліджень М. Мід постали нові питання: як багато в поведінці зумовлено культурою; що залежить уній від тілесної конституції тощо.
Ці та подібні дослідження стали основою для обґрунтування психологами поняття "культурний детермінізм" - зумовленість вибору людини її належністю до певної культури.
Американська дослідниця Рут Бенедикт у праці "Моделі культури" стверджувала, що діти стають частиною своєї культури зі всіма її усвідомлюваними можливостями та обмеженнями, які спрямовують їх життя. Це означає, що вибір людини визначається культурою, до якої вона належить. Максимуму цей вплив досягає, коли дитині виповнюється п'ять років. Зіткнення з культурними нормами й очікуваннями часто викликає обурення і неприязнь дитини, бо вона прагне до автономії і вільного вираження спонук, що призводить до конфлікту з тими, хто виконує роль "агентів" культури, - батьками, рідними, старшими. Прийняттю культурних норм сприяють тісні емоційні зв'язки між дітьми і батьками. Загалом культурний детермінізм означає, що люди позбавлені можливості обирати свій життєвий шлях, він наперед визначений належністю до певної культури.
Міжкультурні відмінності можуть також спричинити культурний шок - тривогу, викликану втратою відчуття того, що, коли і як потрібно робити в новому для особистості культурному середовищі. Людина, що потрапила в чужу культуру, виявляє, що звичні орієнтири зникли і заміщені дивними або незнайомими. У неї можуть виникати найрізноманітніші стани - від почуття дискомфорту до цілковитої дезорієнтації, що вимагає перебудови мислення. Іноді поняття "культурний шок" використовують на позначення загальної ситуації, коли людина вимушена пристосовуватися до нового порядку, за якого не діють раніше засвоєні культурні цінності й моделі поведінки. Проблеми, спричинені культурним шоком, можна розпізнати, спираючись на такі ознаки:
1) зміна значення або відсутність звичних орієнтирів поведінки, очікуваної від людини;
2) втрата цінностей, які людина вважала справжніми, бажаними, привабливими і важливими;
3) виникнення тривоги, депресії, ворожості, що змінюється від легкого неспокою до люті;
4) незадоволення новим способом життя та ідеалізування старого;
5) недієвість звичних способів відновлення сил і душевної рівноваги;
6) відчуття, що цей стан перманентний і ніколи не мине.
Входження в нову культуру часто змушує людину негативно оцінювати її і свою колишню культуру. Донедавна була поширена думка, що культурний шок має лише негативні наслідки: напруженість унаслідок витрачання сил на психологічну адаптацію; почуття втрати друзів, статусу, роду занять і майна; неприйняття людини новою культурою і її неприйняття нею самою; втрату ясності стосовно ролі, рольових очікувань, почуттів і Я-ідентичності; здивування, неспокій, огида або обурення культурними особливостями нового і колишнього способів життя; усвідомлення власного безсилля внаслідок нездатності вписатися в нове навколишнє середовище. Однак нерідко він мобілізує, стимулює відчуття в собі нових особистісних сил і можливостей.
За моделлю П. Адлера переживання культурного шоку охоплює такі стадії:
- первинний контакт, коли новоприбулий переживає цікавість і збудження "туриста", але при цьому його базисна ідентичність все ще пов'язана з рідною країною;
- дезінтеграцію старої системи орієнтирів, за якої особа відчуває себе збитою з пантелику і пригніченою вимогами нової культури;
- реінтеграцію нових орієнтирів і поліпшене уміння функціонувати в новій культурі. Типові емоції, пов'язані з цією стадією, - гнів і образа на нову культуру як причину труднощів;
- продовження процесу реінтеграції в напрямі набування автономії і підвищення здатності бачити позитивні і негативні елементи як у новій культурі, так і в колишній;
- незалежність, тобто досягнення "бікультурності", здатності функціонувати і в старій культурі, і в новій.
Цю послідовність стадій (кроків) можна описати ( U-подібною або W-подібною кривою, коли процес пристосування повторюється в умовах колишньої культури. Попри певні недоліки, модель культурного шоку набула популярності серед учених.
Деякі дослідники дійшли висновку, що сильний культурний шок (у тривалих зарубіжних відрядженнях) змушує людину продуктивніше працювати. Це узгоджується з позицією П. Адлера, який стверджував, що культурний шок стимулює процес міжкультурного научіння, який сприяє самопізнанню та особистісному зростанню.
Виникнення культур-шоку пояснюють географічним переміщенням, що викликає тугу з приводу втрачених зв'язків (це відбувається не завжди, і передбачити подібну реакцію і її глибину неможливо); фаталізмом, песимізмом, безпорадністю людини, що потрапляє в чужу культуру (це не розкриває відмінностей в ступені дистресу); процесом природного відбору, або виживання (таке пояснення дуже спрощене); надмірними очікуваннями (зв'язок між незадоволеними очікуваннями і поганим пристосуванням не доведений); негативними подіями та порушеннями щоденного розпорядку; розбіжністю цінностей через відсутність взаєморозуміння і конфлікти; дефіцитом соціальних навичок, соціальної підтримки.
Для подолання культурного шоку важливо мати кілька моделей адаптивної поведінки, враховуючи, що будь-яка важлива зміна в житті, як правило, спричинює стрес і дискомфорт. Тому особливо важливо зберегти особистісну цілісність і самоповагу.
На пристосування до нової культури потрібен час. Кожна людина пристосовується в індивідуальному темпі, залежно від ситуації. Допомагає й усвідомлення, що інші люди переживали культурний шок і подолали його.
Те, що людина легко пристосовувалася в рідній культурі, не означає, що адаптація до чужої культури буде простою. Особливо це відчутно, якщо у традиційній культурі жилося краще. До культурного шоку потрібно готуватися, що полегшить процес пристосування: вивчити мову, культуру, змоделювати ситуації тощо.
Отже, культурний шок є процесом научіння, іноді важким і неприємним, навіть шкідливим для здоров'я і психіки людини. Однак готовність до його переживання полегшує адаптаційні процеси.
Роль крос-культурних досліджень підвищуватиметься, оскільки все більше психологів прагне звільнитися від обмежень, накладених європейськими й американськими теоріями. Крос-культурні дані і факти можуть стати стимулом до нового мислення і побудови загальних і точніших теорій.
Література Адлер А. Наука жить. - К.: Port-Royal, 1997. Айзенк Г. Ю. Интеллект: новый взгляд // Вопросы психологии. -1995. № 1. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. - М.: Наука, 1977. Анастази А. Дифференциальная психология. - М.: Апрель Пресс, 2001. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2-х кн.: Пер. с англ. - М.: Педагогика, 1982. - Кн. 1-2. Анохин П. К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. - М.; Медицина, 1968. Асмолов А. Г. Личность как предмет психологического исследования. - М.: Изд-во МГУ, 1984. Асмолов А. Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа. - М.: Смысл; ИЦ "Академия". Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М., 1986. Белоус В. В. Введение в психологию полиморфной индивидуальности. - Пятигорск: Изд-во ПГЛУ, 2000. Березин Ф. Б.р Мирошников М. Л., Соколова Е. Д. Методика многостороннего исследования личности. - М.: Фолиум, 1994. Бине А. Измерение умственных способностей. - СПб.: Союз, 1998. Битянова М. Р. Социальная психология. - М.: МПА, 1994. Богоявленская Д. Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1983. Бодалев А. А. О направлениях и задачах научной разработки проблемы способностей // Вопросы психологии. - 1984. - № 1. Боев И. В., Золотарев С. В. Психофизиологическая диагностика и дифференциальная диагностика конституциально-типологиче-ского личностного континуума подростков. - Ставрополь: Ставропольская государственная медицинская академия, 1999. Большой толковый психологический словарь: Пер. с англ. / А. Ребер - М.: ООО "Изд-во АСТ"; Вече, 2001. Брушлинский А. В. Субъект: Мышление, учение, воображение. - М. - Воронеж: НПО "Модэк", 1996. Бубер М. Два образа веры: Пер. с нем. - М.: Республика, 1995. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике. - СПб.: Питерком, 1999. Веккер Л. М. Психика и реальность. Единая теория психических процессов. - М.: Смысл, 1998. Величковский Б. М., Капица М. С . Психологические проблемы изучения интеллекта // Интеллектуальные процессы и их моделирование / Под ред. Е. П. Велихова. - М.: Наука, 1987. Волков П. Разнообразие человеческих миров. - М.: Аграф, 2000. Выготский Л. С. Мышление и речь // Выготский Л. С. Собрание сочинений. - М.: Педагогика, 1982. - Т. 2. Ганнушкин П. Б. Клиника психопатий... // Психология индивидуальных различий. Тексты. - М., 1982. Геодакян В. А. Теория дифференциации полов в проблемах человека // Человек в системе наук. - М., Наука, 1989. Гилфорд Дж. Структурная модель интеллекта // Психология мышления / Под ред. А. М. Матюшкина. - М.: Прогресс, 1965. Глейтман Г., Фридлунд А., Райсберг Д. Основы психологии: Пер. с англ. / Под ред. В. Ю. Большакова, В. Н. Дружинина - СПб.: Речь, 2001. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. - М., 1992. Голубева Э. А. Индивидуальные особенности памяти человека. - М.: Педагогика, 1980. Голубева Э. А. Способности и индивидуальность. - М.: Прометей, 1993. Гончаренко Н. В. Гений в искусстве и науке. - М.: Искусство, 1991. Грановская Р. М., Березная И. А. Интуиция и искусственный интеллект. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. Гуревич К. М. Проблема социального и биологического в дифференциальной психофизиологии // Психология индивидуальных различий. Тексты. - М., 1982. Дорфман Л. Я. Метаиндивидуальный мир: методологические и теоретические проблемы. - М., 1993. Дослідження креативної культури особистості старшокласника / За ред. В. Костіва. - Івано-Франківськ, 2007. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. - СПб.: Питер, 2000. Егорова М. С. Психология индивидуальных различий. - М.: Планета детей, 1997. Знаков В. В. Правда и ложь в сознании русского народа и современной психологии понимания. - М., 1993. Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. - СПб.: Питер, 2002. Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология. - СПб.: Питер, 2001. Исследования по когнитивной психологии / Под ред. Е. А. Сер-гиенко. - М.: Институт психологии РАН, 2004. Кант И. О темпераменте // Психология индивидуальных различий. - М.: ЧеРо, 2000. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности. - Казань, 1969. Князева Е., Курдюмов С. Основания синергетики. - СПб: Але-тейя, 2002. Когнитивная психология / Под ред. В. Н. Дружинина, Д. В. Ушакова. - М.: ПЭРСЭ, 2002. Когнитивная психология. Учебник для вузов / Под ред. В. Н. Дружинина, Д. В. Ушакова. - М.: ПЕР СЭ, 2002. Когнитивная психология. Учебник для вузов/Под ред. В.Н.Дружинина, Д.В. Ушакова. - М.: ПЕР СЭ, 2002. Коул М. Культурно-историческая психология. Наука будущего. - М.: Когито-центр; Институт психологии РАН, 1997. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2000. Кречмер Э. Строение тела и характер / Пер. с нем. - М.: Апрель-Пресс, ЭКСМО-Пресс, 2000. Левитов Н. Д. Проблема характера в современной психологии // Психология индивидуальных различий. Тексты. - М., 1982. Лейтес Н. С. Одаренные дети // Психология индивидуальных различий. Тексты. - М., 1982. Леонгард К. Акцентуированные личности. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. Леонтьев А. Н. Индивид и личность // Психология индивидуальных различий. Тексты. - М" 1982. Либин А. В. Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и американских традиций: УЧ. пособие для студ. высш. уч. заведений. - 3-е изд., испр. - М.: Смысл; Издательский центр "Академия", 2004. Личко А. Е. Типы акцентуаций характера и психопатий у подростков. - М.: ЭКСМО, 1999. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1984. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика. - М.: Класс, 2001. Машков В. Л. Основы дифференциальной психологии. - СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1998. Мельников В. М., Ямпольский Л. Т. Введение в экспериментальную психологию личности. - М.: Педагогика, 1985. Мерлин В. С Очерк интегрального исследования индивидуальности. - М.: Педагогика, 1986. Нартова-Бочавер С. К. Дифференциальная психология: Уч. пособие / С. К. Нартова-Бочавер. - М.: Флинта, Московский психолого-социальный институт, 2003. Небылицын В. Д. Основные свойства нервной системы человека. - М.: Педагогика, 1991. Небылицын В. Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. - М.: Наука, 1976. Обухова Л. Ф. Возрастная психология. - М., 1999. Орлов А. Б. Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции, практики. - М., 1995. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. - К.: Либідь, 1997. Палій А. А. Особливості статеворольових уявлень дітей дошкільного віку. - Автореф. дне.... канд. психол. наук. - К., 1996. Петрайтите А. М. Связь интеллектуальных творческих способностей с экстраверсией-интроверсией // Вопросы психологии. - 1981. - № 6. Пиаже Ж. О природе креативности // Вестник Московского университета. Психология. - 1996. - № 3. Пиаже Ж. Психология интеллекта // Избр. психологические труды. - М.: Просвещение, 1969. Пономарев Я. Психология творчества. - М.: Наука, 1976. Психологическая энциклопедия / Под ред. Р. Корсики, А. Ауэр-баха. - 2-е изд. - СПб.: Питер, 2003. Психологический словарь / Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. - М.: Педагогика-Пресс, 1997. Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П. П. Горностая, Т. М. Титаренко. - К.: Рута, 2001. Равич-Щербо И. В. Исследование природы индивидуальных различий методом близнецов // Психология индивидуальных различий. Тексты. - М.: ЧеРо, 2000. Равич-Щербо И. В.. Марютина Т. М., Григоренко Е. Л. Психоге-нетика. - М.: Аспект Пресе, 1999. Ремшмидт X. Детская и подростковая психиатрия / Пер. с нем. Т. Н. Дмитриевой. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека / Под ред. И. В. Равич-Щербо. - М.: Педагогика, 1988. Роменець В. Психологія творчості: Навч. посіб. - К.: Либідь, 2001. Русалов В. М. Пол и темперамент // Психологический журнал. - 1993. _ т. 14. - № 6. Селиванов В. В. Мышление и личность. - Смоленск: Изд-во СГУ, 1998. Современная психология: Справочное руководство / Под ред. В. Н. Дружинина. - М.: Инфра, 1999. Способности и склонности: комплексные исследования / Под ред. Э. А. Голубевой. - М.: Педагогика, 1989. Стиль человека: психологический анализ / Под ред. А. В. Либи-на. - М.: Смысл, 1998. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. - М.: Прогресс, 1982. Теплов Б. М. Избранные труды: В 2-х т. - М.: Педагогика, 1985. Холодная М. А. Когнитивные стили как проявление своеобразия индивидуального интеллекта. - К.: УМК ВО, 1990. Холодная М. А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования. - 2-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Питер, 2002. Хорни К. Женская психология. - СПб., 1993. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности, - СПб.: Питер, 2001. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М., 1989. Шадриков В. Д. Способности, одарённость, талант // Развитие и диагностика способностей / Отв. ред. В. Н. Дружинин, В. Д. Шадриков. - М.: Наука, 1991. Шкуратова И. П. Когнитивный стиль и общение. - Ростов-на-Дону: Изд-во РПУ, 1994. Шмелев А. Г. Психодиагностика личностных черт. - СПб.: Речь, 2002. Штерн В. Дифференциальная психология и её методические основы. - М.: Наука, 1998. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. - М.: Прогресс, 1996. Эфроимсон В. П. Предпосылки гениальности (Биосоциальные факторы повышенной умственной активности) //Человек. -1997. - № 2-6; 1998. - № 1. Южанинова А. Л. Исследование сложности когнитивной дифференциации и интеграции в связи с уровнем социального интеллекта // Когнитивные стили: Тезисы научно-практического семинара. - Таллинн, 1986. Юнг К. Психологические типы. - СПб.: Ювента; М.: Прогресс, 1995. Amabile Т., Collins М. Creatine // Manstead A., Hewstone М. (eds.) The Blackwell encyclopedia of social psychology. - Oxford: Blackwell Publ, 1996. Bogerman W. G. Studies of Genius. - N. Y., 1947. Csikszentmihalyi M. Creativity. Flow and the psychology of discovert and invention. - N. Y.: Harper Perennial, 1997. Gough H. A creative personality scale for the Adjective Check List // J. Pers. Soc. Psychol. - 1979. - V. 37 . - № 8. Guilford J. A. psychometric approach to creativity. - University of Southern California, 1986. Torrance E. P. Creativity and futurism in education: Retooling // Education. - 1980. - V. 100. |