
- •Запоріжжя
- •Розділ 1. Методологічні аспекти вивчення комунікативного простору
- •1.1. Уточнення основного поняття роботи: комунікативний простір
- •1.2. Історія вивчення комунікативного простору
- •1.3. Методологічні підходи і методи вивчення особливостей комунікативного простору
- •Розділ 2. Теоретичні аспекти вивчення комунікативного простору
- •2.1. Сутність і специфіка комунікативного простору
- •2.2. Рівні комунікативного простору
- •2 .3. Особливості конструювання комунікативного простору в Україні
- •Висновки
- •Список літератури
Висновки
У ході написання моєї курсової роботи були реалізовані поставлені завдання, а саме:
1. Проаналізоване основне поняття роботи: комунікативний простір
Саме поняття «комунікативний простір» виникло у XX столітті.
Комунікативний простір – це система багатоманітних комунікативних зв’язків, що виникають між різноманітними агентами комунікації.
Його основні характеристики:
щільність
протяжність
2. З’ясована історія вивчення комунікативного простору:
Я проаналізувала історію дослідження комунікативного простору і розглянула деякі концепції з приводу цього питання, а саме концепцію канадського дослідника Маклюена, який досліджував соціальну специфіку комунікативного простору і вважав виникнення шрифту фактором формування нової культури, нового способу взаємодії між людьми. Якщо раніше інформація передавалася в основному аудіально, то тепер вона стає візуальною.
Іншою концепцію стала модель двохступеневої комунікації Лазарсфельда і Берельсонса. Сутність її полягає у тому, що процес передачі інформації з боку ЗМІ йде двома шляхами: спочатку цю інформацію сприймають «лідери думок», а потім передають її далі через взаємодію з іншими членами групи.
3. Визначені методологічні підходи і методи вивчення комунікативного простору:
Я розглянула методологічні підходи та методи дослідження комунікативного процесу. А саме такі методи:
моделювання (вивчення об’єкту шляхом створення його копії (моделі), яку потім досліджують і на її основі роблять висновки про певні властивості та характеристики досліджуваного об’єкту);
системний підхід (передбачає розгляд досліджуваного об’єкту як певної сукупності елементів, взаємозв’язок яких обумовлює цілісні властивості даної сукупності);
порівняння (метод, заснований на судженнях про схожість та відмінність об’єктів і який дозволяє виявити їх кількісні та якісні характеристики);
соціологічний метод (сукупність прийомів конкретних соціологічних досліджень, спрямованих на збір і аналіз емпіричних даних, що відображають реальний стан комунікативних процесів у суспільстві).
У даній курсовій роботі мною були застосовані такі методи як аналіз і синтез, історичний метод.
4. Визначена сутність та специфіка комунікативного простору:
Комунікативний простір – сукупність зв’язків між окремими людьми, соціумами, країнами, державами, континентами.
Основні характеристики комунікативного простору:
глобалізованість
полікомпонентність
інтенсивність
інформаційність.
5. Досліджені рівні комунікативного простору:
Я розглянула рівні комунікативного простору, тобто рівні, на яких може протікати взаємодія між людьми. Таких рівнів нараховується 4:
фізичний – на ньому забезпечуються базові потреби людини;
психологічний – забезпечує обмін особистісною інформацією;
соціальний – на ньому протікає більшість соціальних комунікацій;
інтелектуальний – задовольняє потреби людини у пізнанні, актуалізації, самовдосконаленні.
6. Визначені особливості конструювання комунікативного простору в Україні:
Проаналізувавши сучасний інформаційно-комунікативний простір України, я дійшла до таких висновків:
Комунікативний простір України формується масовими комунікаціями.
Процес конструювання комунікативного простору в нашій країні ще не завершений. Він триває й досі і набуває все ширшого масштабу.
Функціонування інформаційно-комунікативного простору значною мірою залежить від характеру великої політики, яка визначає інформацію, що надходить зі ЗМІ.