2.2. Рівні комунікативного простору

У комунікативному просторі можна виділити чотири рівні:

1) Фізичний – характерний для взаємодії людей у процесі матеріальної діяльності, при якій відбувається безпосередній контакт із фізичними об’єктами. На цьому рівні задовольняються природні потреби людини – у їжі, житлі, продовженні роду, виробництві та споживанні матеріальних продуктів. Прикладами такої комунікації можуть слугувати: розподілення побутових обов’язків.

2) Психологічний – на перше місце виходить обмін особистісною інформацією, відбувається тісне, неформальне спілкування. Довірливі стосунки, як правило, протікають на психологічному рівні. На цьому рівні людина задовольняє свої інтимно-емоційні потреби – у коханні, дружбі, сім’ї, співпереживанні і т. д. Приклади: застілля у колі друзів, любовні стосунки.

3) Соціальний – на цьому рівні протікає більшість суспільних комунікацій. Він найбільш формалізований, поведінка на ньому регламентується великою кількістю суспільних норм, законів, договорів. звичаїв та традицій. Цей рівень комунікації підпорядковує інтереси індивіда інтересам соціуму. Об’єкт соціальної комунікації виступає не як унікальна особистість, а як представник того чи іншого соціального прошарку чи професійної групи. На цьому рівні людина задовольняє свої потреби у кар’єрі, оволодінні професією. Прикладом взаємодії на даному рівні є трудові відносини (начальник-підлеглий, викладач-студент).

4) Інтелектуальний – у процесі інтелектуальної комунікації на перший план виходить мисленнєва діяльність. Інтенсивно працює при цьому пам’ять і уява людини. На цьому рівні розглядається наука, світогляд, культура, духовність. На інформаційному рівні людина задовольняє свої потреби у актуалізації, розкритті власних талантів та здібностей, у творчості, пізнанні та самовдосконаленні. Приклади комунікації: навчання (лекція, семінар), наукова дискусія, обговорення філософських та світоглядних питань. [14]

Дуже суттєво, що описані рівні не розтягнуті у лінію, а утворюють коло, тобто поєднані відносинами суміжності і протилежності. Протилежними є фізичний рівень та інтелектуальний. Це означає, що вони знаходяться один до одного у відносинах зворотної пропорційності: чим більше людина живе фізичним життям, тим менше вона розвивається інтелектуально і навпаки. Так само виключають одне одного соціальний та психологічний рівні. Неможливо одночасно піклуватися про окрему людину (індивідуальний підхід) і цілу групу людей (масовий підхід).

Будь-яка реальна комунікація може відбуватися не на одному. а на кількох (зазвичай суміжних) рівнях. Так, наприклад, захист дисертації відбувається на соціально-інтелектуальному рівні. На соціальному, тому що це регламентований процес із розподіленими та закріпленими ролями. На інтелектуальному, оскільки відбувається обговорення продукт розумової діяльності людини, що захищається.

Крім того, при незмінному складі учасників та місці комунікації її характеристики, а отже і рівень, можуть змінюватися. Так, банкет після захисту дисертації вже протікає на психологічному (неформальне спілкування учасників) та фізичному рівнях (розважальна програма).

Хоча комунікативні рівні циклічні, але більш зручним та технологічним є їх вертикальна ієрархія на площині. Площа комунікації зменшується від нижчих рівнів до вищих, що відображає не лише тенденцію зростання особистості, але й той факт, що відносна доля інтелектуальних форм комунікації у будь-якій спільноті буде завжди менша, ніж форм соціальних, психологічних та фізичних. [14]

Рівні комунікативного простору моделюються комбінацією трьох дихотомій:

1. Далека-близька дистанція. При взаємодії на далекій дистанції люди розділені істотною відстанню, їх спілкування багато в чому підлягає свідомому та соціальному контролю. Така дистанція зазвичай виникає між незнайомими людьми чи у групах більше восьми людей. Близька дистанція означає, що спілкування протікає при тісному зіткненні у просторі і відрізняється спонтанністю (більшим ступенем впливу без свідомого). Ця дистанція найбільш характерна для груп чисельністю до восьми чоловік, особливо якщо вони добре знають один одного.

2. Глибока-поверхнева комунікація. Глибока комунікація означає щільну взаємодію, коли у спілкування залучаються майже усі ресурси, котрі є у наявності соціотипу. Комунікативні акти зазвичай мають тривалий характер. Поверхнева комунікація відбувається при неповному залученні наявних ресурсів. Тривалість комунікативних актів невелика. [14]