Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kursovaya__2.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
24.08.2019
Размер:
188.42 Кб
Скачать

Розділ 2. Теоретичні аспекти вивчення комунікативного простору

2.1. Сутність і специфіка комунікативного простору

Сучасний комунікативний простір, під яким ми розуміємо сукупність зв’язків між окремими людьми, соціумами, країнами, державами, континентами, характеризується глобалізацією, що починається із світової економіки і завершується сферою культури. Hасиченість, інтенсифікація процесу обміну інформацією дозволяє говорити про те, що щiльність змістової насиченості комунікативного простору визначається обсягом інформації, яка передається за одиницю часу. Глобалізація засобів масової комунікації, їх висока технологічність зумовлює потребу відображення семантичних та прагматичних аспектів інформаційних процесів у засобах і методах репрезентації, які на сучасному етапі можуть бути реалізовані лише через залучення високотехнологічних комунікацій. Мережа Інтернет дозволяє здійснювати обмін інформацією не лише державним, політичним, торгівельним установам, але й на рівні особистого спілкування, вдосконалювати процеси інтерактивної освіти, у яких людина є учасником прямої комунікації. Новітні технології руйнують комунікативні кордони і перетворюють доволі хистке поняття національного інформаційного простору на умовність. [4, с. 117 -118]

Комунікативний простір соціуму виключно складний, полікомпонентний за змістом. Для його характеристики слугують поняття, що охоплюють компоненти зовнішнього середовища і зміст внутрішнього середовища, інформування, розуміння. Цей простір має інформаційну та ментальну структури. Важливий його компонент – інституціональна структура. у ході взаємодії соціальної системи та середовища, що її оточує, система постійно вирішує функціональні проблеми цього процесу, а саме проблеми адаптації, цілепокладання, відтворення структури та зняття напружень, а також інтеграції системи у взаємодії із середовищем. [15, с. 7 - 8]

Поняття комунікативного простору складається з різноманітного кола явищ, багато з яких традиційно розглядаються в рамках різних дисциплін, таких як естетика, стилістика, теорія тексту й дискурсу, лінгвістична прагматика, психолінгвістика, а деякі взагалі є мало вивченими. Компонентами комунікативного простору є, по-перше, мовні й художні жанри, роль яких у якості самих загальних “рамок”, що визначають властивості художнього тексту або повсякденного спілкування, останнім часом залучила до себе увагу багатьох дослідників. Важливу складову комунікативного простору складає уявлення автора повідомлення про реального або потенційного партнера, до якого він звертається, його інтересах і намірах, про характер своїх особистих та язикових взаємин з ним .

Нарешті, свій внесок у комунікативний простір вносить самосвідомість і самооцінка мовця, подання про те, яке враження він сам і його повідомлення

повинні робити на оточення. [16].

При складанні інформаційної моделі в процесі комунікацій можна виділити чотири базових елементи: відправник, особа, що генерує ідеї або збирає інформацію та передає її; повідомлення, власне інформація, закодована за допомогою символів; канал, засіб передачі інформації; одержувач. При обміні інформацією відправник та одержувач проходять кілька взаємозалежних етапів. Їхнє завдання – скласти повідомлення й використати канал для його передачі таким чином, щоб обидві сторони зрозуміли й розділили вихідну ідею. Це важко, тому що кожен етап є одночасно крапкою, в якій зміст може бути перекручений або повністю втрачений. Найпростіша модель процесу обміну інформацією містить наступні взаємозалежні етапи: зародження ідеї; кодування й вибір каналу; передача; декодування. При цьому весь процес комунікацій часто завершується за кілька секунд. [16].

У комунікативному просторі можна виділити наступні сфери:

1. Власне мовна сфера актуальна у безпосередньому міжособистісному спілкуванні. Це свого роду дискурсивні конвенції з приводу мовної участі у процесі комунікації кожного із співрозмовників. Межі цієї сфери визначаються правилами комунікації у конкретному дискурсі та параметрами конкретної мовної ситуації. Наприклад, ситуація наукової конференції передбачає, з одного боку, регламентовану послідовність мовної участі комуні кантів (доповідь – питання до доповідача – обговорення доповіді), з іншої – у відповідності із конвенціями наукового дискурсу («ні в кого немає монополії на наукову істину») - рівне право на мову усіх учасників комунікації незалежно від посад та наукових звань.

2. Аксіологічна сфера комунікативного простору розглядається як актуальна для даного комунікативного акту система цінностей та оцінок кожного з комунікантів. Взаємодія комуні кантів у даній сфері комунікативного простору відбувається як при безпосередній (міжособистісній), так і при опосередкованій комунікації (наприклад, через СМІ), коли не відбувається зміна комунікативних ролей адресанта і адресата.

3. Когнітивна сфера комунікативного простору – це система ключових концептів, актуальних для даного комунікативного акту, свого роду картина світу, котра репрезентується адресантом і адресатом у рамках даного дискурсу. Дана сфера комунікативного простору може бути визначена для будь-якого типу комунікації і для будь-якого типу дискурсу: від приватних бесід до соціально значимих типів дискусу. [6, с. 14]

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]