2. Сучасні проблеми правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності

Підтримка наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, її стимулювання стали в останні роки одним з найважливіших напрямів державної політики промислове розвинених країн. Отримані результати дозволяють упевнено стверджувати про те, що висновок про необхідність і доцільність

«

державної підтримки сфери науки, техніки та технологій в умовах ринкової економіки виправдав себе.

Необхідність подібної підтримки в принципі можна вважати загальновизнаною, що, водночас, не спрощує завдання пошуку нових методів, схем та важелів такої підтримки, адекватних національним цілям та обмеженням розвитку, пріоритетам наукової політики, стану економіки та цілому ряду факторів та умов, що визначають ефективність реалізації тих чи інших інструментів наукової політики в конкретних історичних умовах окремих країн. Більш того, перетворення науки, техніки та технологій у вирішальний фактор розвитку, конкурентноздатності та процвітання будь-якої країни, поступове становлення у промислове розвинених країнах "нової економіки", тобто економіки, заснованої на знаннях, надають цьому пошуку особливе значення та актуальність.

Дослідження, що проводилися свого часу фахівцями ВОІВ щодо вкладів окремих галузей, пов'язаних з авторським правом, довели, що внесок у створення робочих місць та добавлену вартість часто є значно вищим, ніж очікується; а динаміка в культурному та інформаційному секторах, як правило, є більшою, ніж в інших секторах економіки.

Для України вище означена проблема є не менш, якщо не більш актуальною. У сьогоднішній ситуації, яка достатньо яскраво характеризує проблеми

Лектор Пацурківський Ю.П. . 7

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

економічного розвитку суспільства і держави в цілому, імідж країни та її інвестиційний клімат, стан національного виробника та споживача тощо, актуальним є стверджувати, що і державі, і суб'єктам підприємництва, і громадянам в цілому необхідно значно більше приділяти уваги саме сфері інтелектуальної власності.

Ця нагальна проблема пов'язана з цілим рядом факторів: з поступовим усвідомленням значення інтелекту та інтелектуального продукту для економічних, соціальних, політичних перетворень в суспільстві; для формування нової інноваційної* моделі розвитку держави, що є одним з напрямів вітчизняної політики; для можливості отримувати на гідному рівні доходів від власного інтелектуального капіталу та захищати в повному обсязі права інтелектуальної власності; для захисту економічних та політичних інтересів держави від зовнішніх посягань та можливості залишення і праці національного інтелекту на Україну, а не перетікання його за кордон.

Чи є на сьогоднішній день проблеми правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності? Чи навпаки можна стверджувати, що ці відносини врегульовані на належному рівні, і економіка країни не вимагає ніяких додаткових зусиль з боку законодавчого органу, а лише дотримання всіма учгюниками відносин у цій сфері встановлених приписів?

Аналіз чинного законодавства, міжнародних актів, стандартів, принципів, які розроблені для сфери інтелектуальної власності, дозволяє зробити ряд висновків.

З одного боку, Україна на сьогоднішній день має відповідний блок законодавства, що спрямоване на регулювання відносин сфери інтелектуальної власності, які дають підстав і національним фахівцям, і європейським стверджувати, що рівень цього законодавства здебільшого відповідає європейським та міжнародним стандартам.

О

V Зокрема, це стосується наявності кодексів, якими регулюються відносини у сфері інтелектуальної власності, і якими виписане матеріальне та процесуальне право. Мова йде про Цивільний та Цивільний процесуальний, Кримінальний та Кримінально-процесуальний, Господарський та Господарський процесуальний

Лектор Пацурківський Ю.П. , 8

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

кодекси. Книга IV ЦК України присвячена саме Праву інтелектуальної власності. І Є цілий ряд спеціальних законів, що регулюють відносини у сфері обігу тих чи інших об'єктів інтелектуальної власності. Зокрема, можна згадати такі Закони України: «Про авторське право та суміжні права», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на сорти рослин» тощо. Однак ряд положень цих законів дублює один одне. Крім того, прийняття Цивільного кодексу вимагає приведення законодавства у відповідність з його нормами (п. З Прикінцевих і Перехідних положень ЦКУ). Однак у частині законодавства, що регулює інтелектуальну сферу, такі зміни, здебільшого, не внесені і досі, що викликає значні труднощі у судовій практиці.

Останні роки характеризуються і активним процесом приєднання та підписання Україною основних міжнародних договорів, угод та конвенцій у сфері інтелектуальної власності. Більшість з таких міжнародних актів є для України вже такими, що повинні враховуватися та виконуватися. Прикладом можуть бути приєднання країни протягом останніх років до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм, до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми та багатьох інших. І даний процес постійно триває.

З іншого боку перед нормотворцями постає новий перелік завдань, пов'язаних з курсом на вступ до СОТ та євроінтеграцію України - гармонізація національного законодавства, імплементація євростандартів та принципів, притаманних законодавству ЄС. І блок інтелектуальної сфери це не обмине.

У зв'язку з інтеграційними процесами, що проходять в країні, неодноразово підіймалася ідея кодифікації сфери інтелектуальної власності, яка на сьогодні не знайшла підтримки значної кількості фахівців, оскільки відсутня чітко обгрунтована мета та цілі, що будуть досягненні після кодифікації правових

Лектор Пацурківський Ю.П. , 9

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

норм, що регулюють зазначену сферу суспільних відносин.

У цілому аналіз ситуації, що склалася як на рівні нормативно-правового регулювання, так і безпосередньо на самому ринку, де перебувають в обігу об'єкти інтелектуальної власності, і який сам безпосередньо перебуває під правовим впливом, засвідчує той факт, що за останні роки відбулися значні зрушення, що мають позитивне значення. Хоча такі зрушення характеризують, скоріш, поступове врегулювання суспільних відносин на рівні правових норм, ніж розуміння переважною частиною суспільства ролі та значення інтелектуального продукту, який виробляється та може бути використаний. Особливо коли мова йде про легальне й законне використання і користування об'єктами права інтелектуальної власності.

Водночас доводиться констатувати, що і сьогодні залишається значна кількість проблем саме у площині правового регулювання. Зокрема, аналізуючи правові режими окремих об'єктів інтелектуальної власності, доводиться констатувати, що практично по кожному з них залишаються прогалини або колізії у правовому регулюванні. Прикладом може служити сфера авторських та суміжних прав.

Так,не_ввегульованою на законодавчому рівні залишається така категорія, як колективні твори. Зокрема, і у ЦК України (ст. 436), і у Законі України^<<Пр_р_ авторське право та суміжні права» (ст. 13) предметом правового регулювання є твори, виконані у співавторстві. Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. При цьому авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Законодавство закріплює, що відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

У свою чергу колективний твір створюється за ініціативою та під керівництвом однієї фізичної або юридичної особи, яка видає та оприлюднює його під своїм іменем або назвою, використовуючи для цього матеріали, особисто

Лектор Пацурківський Ю.П. 10

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

підготовлені з цією метою різними авторами, що брали участь в його створенні, в результаті чого ці матеріали зливаються в єдиний самостійний твір. Прикладом колективних творів є словники, енциклопедії, газети і журнали, компіляції, збірники судових рішень тощо. В останній час до цього переліку додаються і бази даних та комплексні комп'ютерні програми, розроблені великими підприємствами за співучасті на спільній або послідовній основі та на різних етапах численних колективів аналітиків-програмістів. Правовий режим колективних творів та вирішення питання щодо первинного його правовласника визначається на рівні національного законодавства багатьох розвинених країн.

Прогалиною чинного законодавства є й те, що в нас відсутнє визначення терміну "твір". Відповідно, на практиці виникає ряд проблем щодо розповсюдження правової охорони на той чи інший об'єкт інтелектуальної власності, який може розглядатися саме як твір (художній, літературний тощо).

Також в законодавстві розвинених країн (як і в ряді міжнародних конвенцій) закріплено, що об'єктом правової охорони виступають твори, на які поширюється право зш-§епегіз. Водночас у чинному законодавстві України чітко закріплено, що не є об'єктами авторського права (а відповідно, не підпадають під правову охорону) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності, і на які поширюється право зиі-§епегІ5 (своєрідне право, право особливого роду) (п. "е" ст. 10 Закону України «Про авторське право та суміжні права»). Цивільний кодекс закладений законом підхід залишив, фактично, без змін, оскільки у п. 4) ст. 434 ЦК України, в якій міститься перелік творів, що не є об'єктами авторського права, закріплено, що до таких об'єктів відносяться інші твори, встановлені законом (тобто, вищезгадані об'єкти сюди підпадають).

Значна кількість проблем пов'язана і з правовим режимом об'єктів інтелектуальної власності, що є об'єктами суміжних прав. Законодавство відносить до них виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення. Однак не визначеним чітко є правовий статус організацій колективного управління. Значні спори на практиці викликає і діяльність ре-

Лектор Пацурківський Ю.П. 11

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

трансляторів.

<^ Прикладом неврегульованості на правовому рівні є й такий специфічний

—' ' __-.._ '' І>

об'єкт інтелектуальної власності як комп'ютерні програми. Основна проблема, що пов'язана з їхньою правовою охороною та захистом, полягає у тому, що комп'ютерні програми можуть розглядатися і як об'єкт авторського права, і як об'єкт патентного права. Зараз все частіше виникає дискусія, що ж собою являє комп'ютерна програма - об'єкт авторського права, подібний літературному твору (регулювання якого здійснюється в межах ст. 433^ЦК України та ст. 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права») чи технологією, процесом (способом), на який розповсюджують свою дію ст. 459 ЦК України та Закон України «Про охорону право на винаходи і корисні моделі». А звідси випливають і зовсім інші правила, що супроводжують діяльність з приводу експертизи, подачі, розгляду заявок на винаходи і корисні моделі, і які можна було б розповсюджувати і на комп'ютерні програми, якби останні почали б розглядатися як об'єкт патентного права.

Не адекватною нинішньому рівню технологічного розвитку є й термінологія, застосовувана чинним законодавством. Фактично, ми стикаємося з ситуацією, коли все частіше з'являються нові об'єкти, які дуже складно підганяти під старі формулювання, щоб визначитися з об'єктом, предметом та межами правової охорони. Зокрема, мова йде про такі визначення як "програмне забезпечення", "програмний комплекс". Ряд нових понять виник і в зв'язку з розвитком електронного бізнесу, і цей процес активно продовжуватиметься далі. Тобто, фактично, ми зіткнулися з ситуацією, коли суспільні відносини, що виникли і розвиваються у сфері комп'ютерних технологій, повинні набути відповідного правового регулювання.

Необхідно розглянути і питання щодо необхідності захисту інтерфейсів як дизайнерського рішення нормами, що визначають правову охорону промислових зразків. За загальноприйнятими підходами промислові зразки відносяться лише до утилітарних об'єктів (етикетки, упаковки тощо). А інтерфейс е інтерактивним поняттям, хоча за змістом він несе те ж навантаження, що і промисловий зразок,

Лектор Пацурківський Ю.П. 12

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

тобто є дизайнерським продуктом, призначеним для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

•г>

Все це свідчить про необхідність прийняття окремого закону, який би визначав правовий статус саме комп'ютерних програм як особливого об'єкту інтелектуальної власності. Прикладом може служити Російська Федерація, де прийнято закон про правову охорону комп'ютерних програм і баз даних. Підтвердженням актуальності зазначеної проблеми служить і те, що в Євросоюзі не так давно поставили на голосування питання про патентну охорону комп'ютерних програм.

/Ігіезадовільною залишається ситуація і з іншими об'єктами інтелектуальної власності. Наприклад, ще у 1999 році в Україні було прийнято Закон «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Водночас до цього часу не було проведено жодної державної реєстрації зазначення походження товару, що свідчить про не задовільну правозастосовну практику з боку органів виконавчої влади.

Повертаючись до цивільно-правових засад регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності, слід звернути уваги на суб'єктивний склад останніх, а саме - на суб'єктивні права учасників правовідносин, що виникають, змінюються та припиняються у сфері інтелектуальної власності.

За Цивільним кодексом України (ст. 418) право інтелектуальної діяльності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуально власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК та іншим законом.

Оскільки відповідно до чинного законодавства усі результати творчої діяльності визнані товаром, вони можуть виступати об'єктом будь-яких цивільних правочинів. У першу чергу це стосується майнових прав суб'єкта права інтелектуальної власності, що становлять суть права інтелектуальної власності. Оскільки досить часто саме заради них і створюються об'єкти творчої діяльності, і саме вони виступають рушійною силою розвитку інтелектуального потенціалу країни.

Лектор Пацурківський Ю.П. , 13

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

Майнові права інтелектуальної власності складає сукупність певних прав: право на відтворення; право на використання; право на винагороду за використання тощо. Особливість передання цих прав полягає у тому, що вони можуть передаватися повністю у всій сукупності або частково (наприклад, лише право на використання певним чином; право на розповсюдження; право на відтворення тощо).

Оскільки майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, визнані товаром, виступають об'єктом цивільного обороту, вони можуть відчужуватися від їх суб'єкта, передаватися іншим особам, переходити у спадщину тощо. Виходячи з положень статей 41 та 54 Конституції У країни своїми майновими правами творець має право володіти, користуватися і розпоряджатися на свій вла­сний розсуд. При цьому відповідно до ч. З ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності є непорушним. Саме такі підходи дозволяють стверджувати, що право інтелектуальної власності (майнові права) не відрізняється від права власності на речі.

Фактично, суб'єкт права інтелектуальної власності має право утримувати результат творчої діяльності за собою, у своєму майні, безпосередньо здійснювати свій правовий вплив на цю власність, розпоряджатися цим об'єктом (правом на нього) на свій власний розсуд. Це означає юридичну можливість визначати правову долю даного об'єкта: продавати його, дарувати, обмінювати, здавати в оренду чи у найом, вчиняти будь-які інші цивільні правочини щодо нього. Суб'єкт права інтелектуальної власності може дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності чи перешкоджати неправомірному використанню такого об'єкта, у тому числі забороняти таке використання.

,*

Треті особи, яким суб'єкт права інтелектуальної власності передав результат творчої діяльності для тимчасового використання, чи які на законній підставі придбали матеріальний носій цього результату, здійснюють володіння від імені суб'єкта права інтелектуальної власності. Отже, виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання, надає власникові цих прав можливість

Лектор Пацурківський Ю.П. , 14

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

здійснювати своє право інтелектуальної власності, виходячи зі свого інтересу.

Суттєвою ознакою у відносинах, що виникають на ринку інтелектуальної капіталу, є те, що право інтелектуальної власності на результати творчої діяльності визнається за творцем чи за іншими суб'єктами лише за умови їх відповідності вимогам закону. Суб'єктами права інтелектуальної власності є, у першу чергу, творці відповідного об'єкту інтелектуальної власності, до яких відносять авторів, виконавців, винахідників тощо. Юридичні особи за ЦК не можуть бути творцями, але вони можуть стати первинними суб'єктами права інтелектуальної власності в силу закону. У свою чергу, похідними суб'єктами права інтелектуальної власності визначаються фізичні і юридичні особи, до яких це право переходить у силу закону чи договору.

^ Зокрема, згідно з ч. З статті 424 ЦКУ майнові права Інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах. Останні характеризуються наступними особливостями:

1)це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права;

2. їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;

3. суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів;

4) забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу. Суб'єкт права інтелектуальної власності наділений суб'єктивним цивільним

правом, що містить декілька складових, у тому числі: право (повноваження) на власні дії; право (повноваження) на чужі дії; право (повноваження) вимагати застосування засобів примусу до зобов'язаних осіб.

Як особа, що має на встановлених законом підставах майнові права на об'єкти права інтелектуальної власності, фізична або юридична особа можуть вимагати від усіх громадян та організацій держави утримуватися від порушення

Лектор Пацурківський Ю.П. , 15

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

його права (зокрема, права власності), а при порушенні - пред'явити позов про припинення такого порушення. Власник має право вимагати від кожного і всіх не перешкоджати йому в здійсненні своїх прав.

Право інтелектуальної власності поділяється на два основних правових інститути - авторське право та право промислової власності. Відповідно, на два основних інститути поділяються і об'єкти творчої діяльності, що підпадають під правову охорону та захист. Хоча сьогодні нерідко говорять про доцільність виді­лення з права промислової власності окремою групою результатів творчої діяльності, до яких відносяться знаки для товарів і послуг, фірмове найменування (фірма) та найменування місця походження товарів, і які ставлять перед собою мету індивідуалізувати учасників цивільного обігу товарів та послуг.

Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг відрізняються від інших об'єктів промислової власності за функціональним призначенням, рівнем творчості тощо. Якщо об'єкти права промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції) мають своїм призначенням підвищення ефективності виробництва, його модернізації, зниження собівартості продукції, то засоби індивідуалізації ставлять перед собою мету створити відмінність товару одного виробника від подібного товару іншого виробника.

Коментуючи правові засоби, що використовуються у процесі охорони та захисту інтелектуальної власності, можна зупинитися на окремих її об'єктах. Так, законодавство України закріплює патентну форму охорони прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки. Отриманий патент характеризується певним обсягом правової охорони, що надається ним. Визначення правової охорони має важливе значення, оскільки від нього залежить вирішення питання щодо того, чи мало місце у кожному конкретному випадку порушення права інтелектуальної власності, підтверджене патентом.

У свою чергу торговельні марки ставлять перед собою мету індивідуалізації товарів і послуг, захист інтересів їх виробників та споживачів, підвищення конкурентоспроможності товарів (послуг). Слід мати на увазі, що правова

Лектор Пацурківський Ю.П. , 16

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

охорона надається не самій по собі торговельній марці як певному визначенню, а прив'язується до певних видів товарів і послуг, для відмінності яких така торговельна марка призначена. Тому обсяг правової охорони, що надається свідоцтвом, визначається як зображенням торговельної марки, так і певним переліком товарів, для яких остання реєструється. Відповідно, власник свідоцтва має виключне право забороняти використання зазначення, тотожного зареєстрованій торговельній марці, для позначення товарів та послуг, що охороняються, для яких така торговельна марка була зареєстрована, тому використання іншою особою позначення, тотожного зареєстрованій торговельній марці, для таких же товарів та послуг без дозволу власника свідоцтва вважається порушенням права інтелектуальної власності на торговельну марку.

Слід зауважити, що відповідно до статті 426 ЦК України способи використання об'єктів інтелектуальної власності визначаються як самим кодексом, так і іншими законами, і, зазвичай, можуть бути різноманітними (хоча не повинні порушувати чинне законодавство). При цьому особливістю використання зазначених об'єктів є те, що вони використовуються іншими особами лише з дозволу суб'єкта права інтелектуальної власності і на підставі до­говору, укладеного у письмовій формі. Усні договори на використання об'єкта права інтелектуальної власності допускаються лише у випадках, встановлених ЦК або іншими законами.

Отже, результати інтелектуальної, творчої діяльності захищаються правом інтелектуальної власності. За умови відповідності їх вимогам закони вони стають об'єктами правової охорони. При порушенні своїх прав суб'єкт права інтелектуальної власності може звернутися до суду за захистом (ст. 432 ЦК України).

При цьому порушенням права інтелектуальної власності визнається вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів права інтелектуальної власності та їх майнові права, у тому числі: піратство у сфері авторського та суміжних прав; плагіат; ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають право інтелектуальної власності і

Лектор Пацурківський Ю.П. , 17

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

(або) суміжні права, примірників творів тощо; підробка, зміна чи вилучення інформації тощо. Порушенням також визнається невиконання або неналежне виконання чи недотримання інших умов договору, що стосуються права інтелектуальної власності.

Відповідно, постає питання про можливість використання усіх можливих способів захисту порушених прав. Зокрема, серед заходів, що може застосувати суд у встановлених законом випадках на підставі постановленого рішення, можна назвати такі як:

1. застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2. зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3. вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених, у цивільних оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5Застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності тощо.

Наприклад, за рішенням суду можуть бути вилучені контрафактні товари на вимогу особи, яка є суб'єктом права інтелектуальної власності і право якої порушено, для передачі такій особі.

Оскільки кожна особа може звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності, постає питання щодо підсудності та підвідомчості зазначених справ. Наприклад, судам підвідомчі спори щодо видачі патентів на України на винаходи. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 23 грудня 1993 р. № 3769-ХП (зі змінами та доповненнями) заявник може оскаржити рішення центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності за заявкою у судовому порядку а також до Апеляційної палати.

Лектор Пацурківський Ю.П. , 18

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

У судовому порядку можуть вирішуватися спори щодо умов одержання винахідником службового винаходу (корисної моделі) винагороди та її розміру; щодо визначення розмірів і порядку виплати грошової компенсації на покриття витрат за сплату передбачених законодавством спорів; щодо авторства на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; компенсації, а також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються Законом України «Про охорону прав на винаходи і користі моделі» (ст. 35).

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р. № 3688-ХП (зі змінами та доповненнями) судам підвідомчі спори, пов'язані із застосуванням положень Закону, зокрема, про: авторство на промисловий зразок; встановлення факту використання промислового зразка; встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; право попереднього користування; компенсації, а також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються Законом (ст. 27).

У сфері захисту прав на засоби індивідуалізації можна зазначити наступні предмети спорів, підвідомчих судам, і пов'язаним із застосуванням положень Закону України «Про знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХП (з наступними змінами та доповненнями): встановлення власника свідоцтва; укладання та виконання ліцензійних договорів; порушення прав власника свідоцтва, а також інші спори, пов'язані з охороною прав, що надаються зазначеним Законом.

Відповідно до законодавства України (зокрема, Закону України «Про авторське право і суміжні права»), яким охороняються і захищаються особисті немайнові і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і право виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення (суміжні права).

Судам також підвідомчі справи, що виникають з права інтелектуальної

Лектор Пацурківський Ю.П. 19

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

власності: на компонування інтегральної мікросхеми (статті 471-480 ЦК України); на раціоналізаторську пропозицію (статті 481-484 ЦК України); на сорт рослин, породу тварин (статті 485-488 ЦК України); на комерційне найменування (статті 489-491 ЦК України); на торговельну марку (статті 492-500 ЦК України); на географічне зазначення (статті 501-504 ЦК України); на комерційну таємницю (статті 505-508 ЦК України).

Як свідчить практика, сьогодні значна кількість спорів у сфері інтелектуальної власності стосується як раз порушень прав на засоби індивідуалізації, у першу чергу, на знаки для товарів і послуг (торговельні марки). Водночас порушення майнових прав суб'єктів права інтелектуальної власності не є основною проблемою, що існує у цій сфері.

Слід звернути увагу і не те, що сучасні економічні відносини вимагають більш оперативного реагування з боку права, якщо держава і національна економіка не хочуть втрачати значні суми доходів від інтелектуального капіталу. Зокрема, це стосується такої проблеми як необхідність розробки методик щодо взяття на бухгалтерський та податковий облік об'єктів інтелектуальної власності (оскільки більшість з таких об'єктів перебувають поза правовим полем саме з погляду фінансів, або підходи, закладені наявними методиками, не відповідають сьогоденним реаліям, особливо що стосується бюджетної сфери). А це призводить до значної втрати коштів. Зокрема, при приватизації об'єктів державного майна практично не враховувалася у їхній ціні вартість об'єктів інтелектуальної власності (зокрема, патентів), що передавалася разом з приватизаційним об'єктом. Все це потребує переосмислення саме на державному рівні, і знаходить відображення у роботі того ж самого Фонду державного майна.

Підсумовуючи вищевикладене, слід констатувати, що питання правової охорони і захисту об'єктів інтелектуальної власності з часом будуть набувати все більшої уваги. Судова система нашої країни все частіше стикається з судовими спорами, пов'язаними зі сферою інтелектуальної власності. Відповідно, мова йде про необхідність збільшення кількості фахівців, які зможуть кваліфіковано представляти інтереси своїх клієнтів, що створюють, володіють чи користуються

Лектор Пацурківський Ю.П. , 20

Спецкурс Інтелектуальна власність для студентів 5-го курсу денної форми навчання Тема 1 Основні засади правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України

на умовах ліцензійних договорів (або на будь-яких інших умовах, визначених законодавством) об'єктами інтелектуальної власності що у процесі державної ре­єстрації таких об'єктів, що під час супроводження поточного господарського обігу, судових розглядів тощо. Оскільки наша країна є країною з високим інтелектуальним потенціалом, який гідний належного правового захисту.

Дивлячись у корінь проблеми, можна зауважити на те, що країні необхідно збільшити вкладання коштів у освітню діяльність, яка повинна забезпечити відповідними кваліфікованими кадрами сферу інтелектуальної власності. Це не вимагає значних капіталовкладень, оскільки може здійснюватися, здебільшого, у рамках наявних навчальних планів вищих навчальних закладів шляхом збільшення годин на курс інтелектуальної власності.

Водночас слід збільшувати і кількість закладів, які готують безпосередньо фахівців з інтелектуальної власності.

Україна є країною з високим інтелектуальним потенціалом. І отримання гідного економічного ефекту від володіння таким інтелектуальним капіталом вимагає нових напрямів у державній політиці, у тому числі й шляхом створення повноцінної законодавчої бази, яка відповідатиме економічним реаліям.