Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЦП пит Word.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
24.08.2019
Размер:
347.65 Кб
Скачать
  1. Право продажу товарів

Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право

власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його

повернення.

- Відповідно до ЦК власник має право вимагати повернення належної йому майна у добросовісного набувача, який придбав майно за договором купівлі-продажу в особи, що не мала права його відчужувати, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у іолодвння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

- В інших випадках власник не має права витребувати майно, передане за договором купівлі-продажу, від добросовісного набувача.

  1. Договірні міни

Відповідно до ЦК договір міни (бартеру) є різновидом договору купівлі-продажу, про що свідчить розміщення норм про договір міни окремим параграфом глави 54.

1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

2. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

3. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

4. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

6. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, по­ложення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

  1. Особливості договору поставки продукції для державних потреб

Кожна особа вільна у своєму виборі укладати чи не укладати договір. Лише

як виняток, з метою забезпечення інтересів держави, її громадян, законодавство передбачає можливість примусити того чи іншого суб'єкта укласти договір.

Так, Закон України "Про поставки продукції для державних потреб" в певних випадках зобов'язує суб'єктів господарської діяльності, будь-якої форми власності, укласти контракт на виконання державного замовлення.

Державними замовниками виступають міністерства. Інші органи державної влади, а також державні установи й організації яким виділені для цієї мети кошти з державного бюджету. Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності, а також для суб‘єктів господарської діяльності усіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції - державні замовлення на поставку продукції є обов‘язковими. Якщо виконання такого замовлення не викликає у них збитків.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]