5. Екологічна політика в україні. Громадські рухи в Україні

 Екологічна політика України за роки незалежності в цілому сформована. У березні 1998 року Верховна Рада України затвердила "Основні напрями державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки". Цей документ на державному рівні проголосив довгострокову стратегію розв'язання екологічних проблем України.

В умовах значної кількості екологічних проблем різного рівня складності та вкрай обмежених ресурсів, доступних для їх вирішення, до національних пріоритетівохорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів віднесено:

гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

поліпшення екологічного стану басейну р. Дніпро та якості питної води; стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

а) будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;

б) запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;

в) формування збалансованої системи природокористування й адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

г) збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідної справи.

 За роки нашої незалежності практично створено нове природоохоронне законодавство, яке включає Земельний (1992), Лісовий (1994), Водний (1995) кодекси та Кодекс про надра (1994), закони України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991), "Про природно-заповідний фонд" (1992), "Про охорону атмосферного повітря" (1992), "Про тваринний світ" (1993), "Про екологічну експертизу" (1995), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (1995), "Про поводження з радіоактивними відходами" (1995), "Про відходи" (1998), "Про рослинний світ" (1999) "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру" і "Про об'єкти підвищеної небезпеки" (2000) та інші.

Ключовими напрямками розвитку й вдосконалення законодавства на даному етапі є:

• Розробка і впровадження нормативно-правових актів, що забезпечують введення в дію законів та створення умов для виконання вимог чинного законодавства.

• Розробка та затвердження нових законопроектів, зокрема, законів України "Про небезпечні відходи", "Про екологічну (природно-техногенну) безпеку", "Про Національний екологічний фонд" та інших.

• Вдосконалення діючого законодавства відповідно до вимог нашого сьогодення з врахуванням реальних умов діяльності суб'єктів господарювання.

• Гармонізація національного законодавства з європейським.

 На сьогодні в Україні розроблені і впроваджені основні елементи економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності. Найважливішими з них є:

• збір за забруднення навколишнього природного середовища;

• система зборів за спеціальне використання природних ресурсів (мінеральних, водних, земельних, лісових, біологічних);

• відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля.

ГРОМАДСЬКІ РУХИ

Державні природоохоронні органи України прагнуть до конструктивного співробітництва з усіма громадськими рухами екологічного спрямування. Як і в попередні роки, найбільш авторитетними й дійовими серед них були Українське товариство охорони природи, Українська екологічна академія, Українська екологічна асоціація "Зелений світ", Національний екологічний центр України, Українське відділення міжнародної організації "Грінпіс".

У 1996 р. відзначило свій піввіковий ювілей найстаріше екологічне об'єднання нашої держави - Українське товариство охорони природи. Важливою ланкою діяльності товариства є практична природоохоронна робота. Вона проводилася у відповідності з заходами, присвяченими цій річниці. В Україні з ініціативи місцевих осередків було проведено 739 екологічних суботників, під час яких за участю громадськості було залісено і залужено близько 4,5 тис. га берегів малих річок, впорядковано 5 тис. джерел і колодязів, висаджено понад 15 тис. дерев і кущів, приведено у належний санітарний стан 6 тис. га приміських лісів.

Держуправління екобезпеки в Дніпропетровській області спільно з активістами товариства охорони природи провело рейди по обстеженню та охороні прибережних зон малих річок Отіль, Кільчень, Мокра Сура, Інгулець, Саксагань, Кам'янка та інших - були видані приписи по фактах порушень землекористування в прибережних зонах, на порушників накладено штрафи. На Волині державні служби й природоохоронні активісти спільно обстежили ряд небезпечних підприємств-забруднювачів, за результатами цих рейдів-перевірок підготовлено перелік таких підприємств, який передано в місцеву пресу. Держуправління екобезпеки в Вінницькій області спільно з президією обласної організації товариства проаналізували роботу громадських інспекторів охорони навколишнього середовища й вжили конкретних заходів на підтримку їхньої діяльності.

У 1996 р. проведено і певну практичну роботу щодо активізації співробітництва державних природоохоронних установ і громадських екологічних об'єднань.

За ініціативою Мінекобезпеки з метою широкого залучення громадськості до участі у підготовці й прийнятті природоохоронних рішень, створення сприятливих умов для вирішення екологічних проблем на регіональному рівні, держуправління екобезпеки провели в 1996 р. роботу на місцях по створенню громадських рад.