
- •2.5. Методичні рекомендації до вивчення теми 5 «Особливості управління виробничою діяльністю тнк»
- •Стратегія міжнародного виробництва і матеріально-технічного забезпечення
- •Стратегія освоєння закордонних ресурсів
- •Способи оволодіння міжнародними ресурсами
- •Стратегія міжнародного підряду
- •Екологічні наслідки виробничої діяльності тнк
Стратегія міжнародного підряду
Значної уваги заслуговує вивчення особливостей стратегії міжнародного підряду, яка є частиною міжнародного менеджменту. Проекти, які є об’єктом стратегії міжнародного підряду, бувають двох типів. Ознакою першого є зв’язок проектів з економічною і соціальною інфраструктурою — дорогами, водопостачанням, виробництвом і розподілом електроенергії, наданням послуг тощо. Оскільки більшість із них пов’язана з будівельно-монтажними роботами, то їх називають проектами закордонного чи міжнародного будівництва.
Інший тип як складова частина стратегії міжнародного підряду представлений проектами «під ключ» (turn-key project). За ними здійснюється експорт заводів (plant export), під якими мається на увазі спорудження будівлі й установлення повного комплекту устаткування для виготовлення певних виробів відповідно до умов контракту.
Бажано запам’ятати, що закордонне будівництво з погляду міжнародного переміщення ресурсів (факторів виробництва) являє собою переміщення праці і технології (включаючи науково-технічні знання і методи керування), кожного окремо чи всіх разом. Так, під час простого підрядного способу будівництва генеральний підрядник доручає субпідряднику лише суто будівельні роботи, у цьому разі переміщення ресурсів обмежується робочою силою. Але генеральний підрядник здійснює комплексне переміщення технології і праці, оскільки він виконує техніко-еко- номічне обґрунтування, проектування, технічний нагляд та інші інжинірингові функції. У разі проектів «під ключ» (експорту заводів) звичайним є системне переміщення виробничих факторів, при цьому генпідрядник може здати будівельні роботи в субпідряд, залишаючи за собою проектування, технічний нагляд і тому подібні технічні функції.
Оскільки експорт заводів, на відміну від звичайного експорту товарів, являє собою постачання складної технічної системи, кон- трактна вартість його дуже висока, велика й сфера впливу. Крім того, оскільки експорт заводів являє собою інтелектуальноємну діяльність, що вимагає високої техніки і досвіду, він не лише має потребу в довгострокових низькопроцентних кредитах, але й найчастіше виступає причиною надання економічного сприяння країні-імпортеру.
Зверніть увагу на складові експорту заводів, які наведені на рис. 2.5.4. Проаналізуйте, як ви розумієте механізм їхньої взаємодії.
Експорт заводу як комплексної машинної системи може суттєво впливати на економіку як експортуючої, так і імпортуючої країн.
Особливості експорту заводів і погіршення ситуації на експорт- них ринках поступово актуалізують необхідність міжнародного співробітництва в плані мобілізації фінансових коштів, технічних розробок і розосередження ризику. На сьогодні набуває поширення така форма міжнародного співробітництва, як міжнародний консорціум (international consortium).
Потрібно запам’ятати, що організація міжнародного консорціуму для експорту заводів не має уніфікованих правових основ, її форми відрізняються залежно від країни і характеру проектів. Але аналіз практики організації міжнародних консорціумів дозволяє відзначити п’ять її основних типів3:
Рис. 2.5.4. Складові експорту заводів4
1. Організація за методом «parallel contract»
За цим методом замовник укладає сепаратні контракти з кожним окремим підрядчиком, хоч останні за необхідності співпраці між собою у фінансовій та технічній сферах несуть загальну відповідальність.
2. Організація за методом «joint and several contract»
Контракт укладається між замовником і консорціумом, фірми-учасниці підписують угоду про об’єднання на міжнародному рівні, якою визначаються обов’язки кожної і встановлюється солідарна відповідальність усіх фірм-учасниць. За цим методом фірми-учасниці колективно укладають один контракт із замовником, й іноді для уточнення прав та обов’язків кожної учасниці при консорціумі формується виробнича кооперація.
3. Організація за методом «project manager»
За цим методом один із підрядчиків представляє решту і підписує контракт із замовником, або те саме може зробити за дорученням усіх підрядчиків менеджер проекту чи агентська фірма. При цьому відповідальність тих, хто підписав контракт за дорученням, обмежується рамками прав агентування їм доручення.
Іноді фірми-учасниці формують виробничу кооперацію.
4. Метод організації буферної фірми
Кілька компаній для реалізації певного проекту засновують окре- му фірму, і вона бере на себе всі обов’язки і укладає контракт із замовником. Хоч ця буферна фірма і не несе відповідальності перед останнім за виконання контракту через її обмежені можливості, кож- на фірма-учасниця надає замовнику гарантійні зобов’язання.
5. Організація за методом «main sub-contract»
Цей тип є модернізованим різновидом консорціуму, за якого основний власник контракту бере на себе усю відповідальність і укладає контракт із замовником, але з попередньої згоди останнього в документі точно зазначають обов’язки і відповідальність кожної субпідрядної фірми.
Для збільшення експорту заводів відповідні компанії передових країн розробляють різноманітні стратегії, а уряди вживають різних заходів щодо їхньої підтримки.
Потрібно звернути увагу, що стратегії компанії з експорту заводів розрізняються залежно від особливостей індустрії країн-імпортерів і становища самої компанії. Але суть стратегії зводиться до того, щоб знайти оптимальні рішення з питань розроблення конкурентноздатного проекту, що відповідає умовам функ- ціонування заводу в країні-імпортерові, і ефективної, за мінімаль- ного ризику, його реалізації.
Слід зауважити, що діяльність з експорту заводу можна розділити приблизно на чотири етапи: пошук і обстеження, одержання замовлення, реалізація проекту, експлуатація заводу (рис. 2.5.5).
Рис. 2.5.5 Схема практичної роботи з експорту автомобілебудівного заводу по етапах5
Бажано проаналізувати основні етапи, звернувши увагу, що пошук, обстеження й одержання замовлення належать до передпроектної стадії, а реалізація проекту та експлуатація заводу — до стадії здійснення проекту.