1.5. Методичні принципи взаємодії ринкових цін, податків та субсидій

Економічні операції відображають на ринку грошові потоки юридичних та фізичних осіб. До розподільних операцій за методологією СНР належать: а) оплата праці найманих працівників з відрахуваннями на соціальні заходи; б) доходи від власності; в) податки на продукти та виробництво; г) субсидії на продукти та виробництво.

В описуванні розподільних операцій з виробництва товарів і послуг у СНР важливу роль відіграють два види податків і субсидій:

• податки і субсидії на продукти;

• інші податки та інші субсидії на виробництво.

Податки, збори, мито і платежі, які утворюють систему фінансових відносин підприємств та організацій з державою, по-різному відображаються в ринкових цінах. Одні входять до складу витрат (собівартість) , інші — до прибутку, треті є надбавкою до ринкової ціни (тарифу), тобто податкове навантаження перекладається в такому разі на споживачів. Тому розрізняють податки на продукти, які сплачуються споживачами, і податки на виробництво, які сплачуються виробниками.

В Україні збільшується питома вага податків на продукти, тобто податковий тягар припадає все більше на споживачів, а не на виробників. Наприклад, у 1997 році 68,2 % від усієї суми податків в Україні припадало на продукти, а решта — 31,8 % на виробництво.

Саме тому в національних рахунках використовуються два рівні показників і два методи оцінювання:

• для економіки в цілому результати вимірюються випуском товарів та послуг і валовим внутрішнім продуктом у ринкових цінах;

• для секторів та галузей –– випуском товарів та послуг і валовою доданою вартістю в так званих основних цінах, тобто за відкиданням від ринкових цін чистих податків на продукти та імпорт.

Чисті податки на продукти та імпорт включають податки, розмір яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею — резидентом; при цьому з неї виключається розмір відповідних субсидій на продукти. Субсидії — це відшкодування з державного бюджету підприємствам у порядку державного регулювання цін.

Податки і субсидії на продукти — це податки і субсидії, які стягуються пропорційно до вартості чи кількості продукту. Ці податки, зазвичай, підлягають сплаті тоді, коли продукт вироблено, продано чи імпортовано, але вони можуть підлягати сплаті і тоді, коли продукт експортовано, орендовано, передано, поставлено чи використано.

До основних податків і субсидій на продукти належать податок на додану вартість, акцизний збір, податки на окремі послуги (страхування, азартні ігри та ін.), податки на операції з товарами капітального характеру, державне мито, субсидії на використання всередині країни певних продуктів.

Податок на додану вартість міститься в ринковій ціні всіх товарів і стягується залежно від обсягу реалізованої продукції. Відображення податку на додану вартість має особливості для проміжних, капітальних та споживчих товарів. Так, проміжні товари (проміжне споживання) оцінюється в цінах придбання, включаючи торговельно-транспортні націнки без ПДВ. Виняток становить частина підприємств, що надають неринкові послуги, які належать до сектору домашніх господарств та в яких витрати на виробництво продукції включають ПДВ. Капітальні (інвестиційні) та споживчі товари і послуги оцінюються в цінах придбання з включенням нарахованого ПДВ.

Акцизний збір — це податок на споживання, який стягується зі споживачів у момент купівлі ними товару. Це податок на високорентабельні товари і товари, вироблені монополістами.

Державне мито — податок на імпортовані, експортовані або транзитні товари в міжнародній торгівлі. Інструменти, які використовуються державою для регулювання міжнародної торгівлі, поділяються на тарифні, що ґрунтуються на використанні митного тарифу, та нетарифні (квоти, ліцензії, субсидії, демпінг тощо).Митний тариф — перелік товарів, що обкладаються митом і застосовуються даною країною до імпортованих, експортованих чи транзитних товарів, який систематизовано відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. Митний тариф на імпорт поділяється на два основні види: специфічне мито, яке визначається у вигляді фіксованої суми з одиниці вимірювання (маси, площі, обсягу і т. ін.) та адвалорне мито (встановлюється у вигляді відсотка від митної вартості товару). Експортний тариф вводиться для обмеження імпорту і захисту вітчизняних товаровиробників, хоча у США, наприклад, оподаткування експорту заборонено конституцією. Розрізняють також субсидований експорт та субсидований імпорт.

Внутрішні податки за товари та послуги в доходах Зведеного бюджету України в 1999 році становили 32,3 % загального обсягу його доходів, у тому числі податок на додану вартість –– 25,1 %; акцизний збір з вітчизняних товарів –– 4,8 %; акцизний збір з імпортних товарів –– 0,6 %.

Загальну класифікацію податків на продукти та на виробництво, застосовувану під час складання таблиці «Витрати –– Випуск» наведено в табл. 1.4.

Таблиця 1.4