У тім'яній частці паралельно до центральної борозни проходить зацентральна борозна. Перпендикулярно від неї відходить внутрішня тім'яна борозна,яка ділить частку на верхню та нижню тім'яні часточки. У нижній часточці вирізняють надкрайову (знаходиться ближче до бічної борозни) і кутову звивини. Між центральною та зацентральною знаходиться зацентральна

У скроневій частці паралельно до бічної борозни проходять верхня та нижня скроневі борозни, які розмежовують верхню, середню і нижню

У потиличній частці є поперечні потиличні борозни та звивини.

На медіальній поверхні кожної півкулі над мозолистим тілом знаходиться борозна мозолистого тіла, над якою і паралельно до неї проходить поясна борозна. Ці дві борозни обмежовують поясну звивину, яка входить до складу звивини склепіння. Остання, крім перешийок, звивину біля ноги

8.1. Кора півкуль великого мозку

Сіра речовина поверхні великих

півкуль має товщину від 3 до 5 мм і утворена понад 50 мільярдами нервових клітин. За

морфологічними ознаками нейрони кори великих півкуль

поділяють на пірамідні та непірамідні клітини. Пірамідні

клітини мають характерну форму піраміди, а група непірамідних нейронів включає

ряд різновидів: кошикоподібні,

зірчасті, веретеноподібні та ін.

Кора великих півкуль має шість шарів: молекулярний,зовнішній зернистий, пірамідний,

внутрішній зернистий,

Молекулярний шар розміщений безпосередньо під м'якою

мозковою оболонкою. Він утворений переважно веретеноподібними клітинами і є найбіднішим на клітинні

елементи. Зовнішній зернистий шар утворений дрібними клітинами округлої, полігональної, зірчастої та пірамідної

форм. Пірамідний шар має найбільшу товщину. Його утворюють клітини пірамідної форми, розміри яких поступово зростають у напрямку від поверхні кори углиб

сірої речовини. Аксони великих пірамідних нейроцитів формують мієлінові нервові волокна, що йдуть у білу речовину. Внутрішній зернистий шар утворений дрібними

нейроцитами зірчастої форми. Гангліонарний шар кори

містить великі та гігантські пірамідні нейрони, які вперше

були описані київським морфологом В.О.Бецом і з того часу

носять його ім'я. Аксони клітин Беца ідуть до моторних ядер головного і спинного мозку. Шар поліморфних клітин

утворений нейроцитами різноманітної, переважно

веретеноподібної форми.

Клітинні шари мають певну функціональну спеціалізацію у межах кори великого мозку. З молекулярним та поліморфноклітинним шарами пов'язана переважно асоціативна функція, зернисті шари утворені чутливими, а пірамідний та гангліонарний-руховими нейронами. У різних полях кори окремі клітинні шари можуть мати більший або менший розвиток. Зокрема, у прецентральній звивині, що є моторним центром кори,добре розвинені пірамідний, гангліонарний та поліморфноподібний шари і слабше-зовнішній і внутрішній зернистий. У чутливих полях, де закінчуються висхідні провідні шляхи від органів нюху, слуху та зору, максимального

Нейроцити(нейрони) та їх відростки у складі кори головного мозку розміщені у вигляді нечітко розділених шарів, або пластинок. Пошарове розташування нейроцитів має назву цитоархітектоніки. Відростки нервових клітин у межах кори формують окремі тангенціальні пучки, так звані смужки,розміщені між шарами нервових клітин. Пошарове розміщення тангенціальних пучків нервових

волокон(смужок) у межах кори

І.П.Павлов розглядав кору півкуль великого мозку як сукупність кіркових кінців аналізаторів. Під терміном "аналізатор« розуміють складний нервовий механізм, який складається із рецепторного сприймаючого апарату, провідників нервових імпульсів і мозкового центру, де відбувається аналіз усіх тих подразників, які надходять із зовнішнього середовища і організму людини. Кірковий кінець аналізаторів-це не яка- небудь чітко окреслена зона. Тут розрізняють ядро і розсіяні елементи. Ядро - це концентрація нервових клітин кори, де відбувається вищий аналіз і синтез функцій, а розсіяні елементи можуть знаходитися як на периферії ядра, так і на значній відстані від нього. В них відбувається простіший аналіз та синтез. Ділянки, в яких

Таким чином, кору півкуль схематично можна собі уявити як

сукупність ядер різних аналізаторів, між якими знаходяться розсіяні

елементи цих аналізаторів.

Сучасна наука дотримується теорії динамічної локалізації функцій у корі,

висунутої І.П.Павловим. За цією теорією, окремі ділянки кори мають різне функціональне значення. Однак між ними не існує чітко виражених меж. Клітини з одного функціонального центру переходять у сусідні ділянки. Тобто кожний нервовий центр у корі має ядро-

скупчення тільки йому притаманних

нейронів, і периферію-менш

спеціалізовані нервові клітини.