Приклади доведення теорем Теорема 1. Будь-яке повідомлення передбачає комунікативну мету незалежно від її усвідомлення мовцем

Доведення: розуміння закладених у цій теоремі закономірностей постає з усвідомлення загального трактування комунікації як процесу задоволення психологічно зважених, усвідомлюваних або не усвідомлюваних інформаційних потреб. Будь-яка ситуація спілкування передбачає актуальність комунікативної мети та результат, як задоволення цієї мети. Не вдаючись до класифікації комунікативних цілей конкретного мовця, не згортаючи цю надто різноманітну структуру до шаблонної схеми, відзначимо загальні напрямки, у яких розгортається чи може розгортатися мета спілкування: самовираження, самоствердження, провокація до спілкування, відповідь на провокацію.

Комунікативна мета передбачає формування задуму, вибір знакової системи та стилю й вираження (говоріння), тобто йдеться про знакову усвідомлену реакцію на внутрішню потребу, при тому можемо говорити, що потреба може й не усвідомлюватися мовцем, однак вона завжди є. Простіший і виразніший варіант доведення даної теореми розгортається у продовженні комунікації, навіть на рівні монологу, якщо мета реалізована не вповні або ж усвідомлення завершення гештальту не відбулося на рівні раціонального чи емоційного сприйняття реальності.

Аналоговий рівень доведення

Теорема: Ніхто, нікому, нічого просто так не говорить

Доведення: Звичайний київський тролейбус. Майже вечір, ще не людно, і є час спокійно поговорити про життя-буття. Позаду мене – хлопець з дівчиною, між ними точиться некваплива розмова. Певно їхати далеко, а не сказане так і проситься назовні.

Він: А завтра вже вихідні.. Класно, правда? – пиво, телевізор і диван. І відіспатись

Вона: Правда, сходимо куди-небудь, чи так просто пройдемося, погуляємось.. – Нова сукня, веселі вулиці, міцна рука і тверде плече поряд, сонце і море неба…

Він: Ну-у-у, а куди ми подінемося – ладно, твоя взяла, поки що. – підемо звичайно, а куди ти запланувала? – Знову доведеться пертися київськими горбами пішки, і тусуватися на Майдані…

Вона: Я навіть не думала, та щось буде, може просто десь вийдемо, а ти куди хочеш? – Знову я повинна вибирати..

Він: Ну я не знаю… – Диван, телевізор, пиво.

Вона: Ладно, вирішимо, до вихідних ще щось наміриться.. Я сьогодні до речі хотіла ще в магазин зайти.. – Пробний камінь.

Він: Який? – а дзуськи!

Вона: Ну, там, біля метро, знаєш, Валя говорила розпродаж.. – Не пішло, спробую ще пару аргументів, ціни наприклад.

Він: А… – От блін, по дорозі.. – Ну добре, підеш, я перекурю поки – спробуємо ще раз з’їхати

Вона: Ти ж уже курив сьогодні. Хто кидає, га? – Попався!

Він: Не все зразу, не все зразу, я ж стараюсь, ти ж бачиш? – І спробуй заперечити, процес іде.

Вона: Ну тобі значить цікавіше курити, ніж зі мною. Зі мною значить не цікаво? – Ну як завжди, але тут голубчик попався, спробуй після цього закурити під магазином, будеш бродити зі мною!

Він: Ні ну чого ти, ти ж у мене Сонечко, ти ж у мене зіронька, та підемо ми з тобою в магазин, не сердись. – Жінка любить вухами, ладно, хай, на! На цей раз потерплю, сьогодні нагода ще буде.

Вона: А ми тобі купимо класний шарф, правда, ти у мене будеш гарний – Я буду поряд і мені будуть заздрити, що зі мною стильний хлопчинка..

Він: Може, але краще тобі щось. – Все одно тобі купуватимемо, так може швидше збудусь.

Вона: Добре, ось вже майже приїхали. – Зараз буде магазин, ось-ось і він поряд.

Водій: Наступна зупинка – станція метро Либідська.

Можливості: порозуміння між мовцями, це не тільки можливість зрозуміти, що вам говорять, але й усвідомлення чому, і чому саме вам. При тому, треба пам’ятати, що кожна людина має право думати все, що вона хоче, говорити трохи менше, але істина в тому, що ми причина більшості негативів у наш бік. Відповівши на запитання, що спонукає відповідати саме так, чи говорити саме ось це, ми більше пізнаємо себе, щоправда специфічно, зовні, з погляду тих людей, з якими ми спілкуємося.

Загальний висновок: комунікативна доцільність окремих елементів розмови виявляється на рівні розуміння комунікативної мети, без такого розуміння, без відчуття мотивів для кожної фрази про професіоналізм комунікатора не йдеться.