8. Сервіс-орієнтована архітектура
Суть концепції сервіс-орієнтованої архітектури SOA (services oriented architecture) полягає у побудові інформаційних систем на основі об’єднання в єдиній структурі окремих сервісних одиниць, у ролі яких можуть виступати прикладні програми та їх компоненти. Для всіх компонентів SOA використовує єдині стандарти опису і взаємодії сервісів, приховуючи індивідуальні особливості їх реалізації. Головним напрямком використання SOA є побудова систем керування бізнес-процесами BPM.
SOA реалізує три рівні агрегації: агрегацію компонентів, сервісів і бізнес-процесів. Компоненти є програмами для виконання специфічних завдань, мають визначений інтерфейс і, зазвичай, виконують одну операцію (наприклад, перевірка рівню запасу матеріалу). Сервіс є простим групуванням компонентів для виконання певної задачі (наприклад, оформлення надходження матеріалу). Бізнес-процес є головним об’єктом управління в SOA і складається з компонентів і сервісів.
За призначенням компоненти поділяють на такі типи:
технічні - виконують технологічні операції і не залежать від економічного змісту задач (наприклад, контроль правильності даних, шифрування даних);
бізнесові - виконують специфічні задачі, основані на бізнес-правилах (наприклад, перевірка суми грошей на рахунку);
прикладні шаблони - угруповання компонентів, що задовольняють більшість існуючих бізнес-вимог.
Сервіси, використовувані в SOA, поділяють за способом побудови інтерфейсу:
на основі угод (Contracts);
на основі повідомлень (Messages);
на основі сховищ (Repository).
Сервіси першого типу для визначення інтерфейсу використовують існуючі домовленості (наприклад, спеціальні мови).
Другий тип організації інтерфейсу - через передачу і отримання повідомлень, тобто обмежених блоків даних із заголовком, супроводжувальною інформацією тощо.
Останній тип сервісів взаємодіє з іншими, використовуючи механізм посилань на міжкомпонентні і міжсервісні інформаційні ресурси.
Останнім часом для SOA характерна тенденція переходу від використання сервісів першого типу до сервісів другого, а саме - орієнтація на застосування сучасної технології створення розподілених систем на базі Web-сервісів (Web Services, WS). Web-сервісна технологія реалізує сервісно-орієнтований підхід і як базу для своїх специфікацій використовує відкриті Internet-стандарти (розширювану мову гіпертекстового маркування - XML, мову визначення схеми для XML-документів - XML Schema, мову шляхів - ідентифікації складових частин XML-документів - Xpath), що дозволяє створювати гетерогенні (платформно незалежні) і масштабовані (від локальних до глобальних) рішення.
9.Технологія Web-сервісів
Web-сервісна технологія являє собою універсальну технологію зв’язування різнорідних інформаційних систем. Виділяють чотири категорії Web-сервісів:
consumer oriented - сервіси, призначені для використання кінцевими користувачами (зазвичай для доступу до контенту або передачі з користувацьких робочих місць невеликих об’ємів інформації);
business oriented - сервіси, що реалізують бізнес-процеси;
system oriented - сервіси, що реалізують системні функції (оцінка продуктивності, моніторинг безпеки і т.ін.);
device oriented - сервіси, що забезпечують доступ до пристроїв.
Сучасний ринок Web-сервісів розділений на дві частини:
web services application - доступ до розподілених додатків;
middleware and tools - інфрастуктура, що дозволяє користувачам створювати і виконувати власні Web-додатки.
Розвиток технологій Web Services розпочався приблизно з 2000-го р., коли з’явились описи перших WS-стандартів. Регуляторну роль у процесі розвитку WS-стандартів відіграють консорціум World Wide Web (W3C, http://www.w3.org) - міжнародна організація, що здійснює підтримку і координацію розробок стандартів і протоколів в області WWW, та організація з просування стандартів у галузі структурованої інформації OASIS (Organization for the Advancement of Structured Information Standards).
До даного часу розроблено цілу систему WS-стандартів, структура якої подана на рис. 7.19.
Основу структури WS-технологій складають базові стандарти - SOAP (Simple Object Access Protocol) для обміну даними між системами, WSDL (Web Services Description Language) для опису програмних інтерфейсів сервісів і UDDI (Universal Description Discovery & Integration) для збереження й одержання за запитом WSDL-описів. Над ними розташовуються прошарки управління безпекою, обміном повідомленнями, керування контекстом, координації, керування транзакціями. Вищі рівні ієрархії WS-технологій займають прошарки оркестровки (Orchestration) і хореографії (Choreography). Термін "оркестровка" використовується протягом останніх 6 років для позначення задач керування бізнес-процесами. Термін "хореографія" з’явився пізніше і також належить до проблематики автоматизації бізнес-процесів, але при цьому переважає акцент на інтеграцію різнорідних додатків, і зокрема, на включення в процес дій персоналу.
