2. Специфічні випадки митно-тарифного регулювання

2.2.1. Оптимальний тариф

Велика країна шляхом введення імпортного тарифу може вплинути на рівень світових цін та забезпечити собі деякий позитивний економічний ефект за рахунок поліпшення умов торгівлі. Однак, і за таких умов позитивний економічний ефект виникне, лише якщо прибуток від покращення умов торгівлі перевищить витрати, що виникли внаслідок необхідності збільшувати менш ефективне внутрішнє виробництво товарів та через скорочення внутрішнього споживання. Тоді ставка імпортного тарифу може виявитися настільки високою, що вона змусить зменшити імпорт даного товару до нуля, зробивши експорт товарів до даної країни невигідним для іноземних постачальників. А отже виникає проблема визначення оптимального рівня митного тарифу.

Оптимальний тариф (optimal tariff rаte) – це такий рівень ставки мита, який принесе чистий виграш, тобто забезпечить максимізацію рівня національного економічного добробуту.

Рис. 2.3. Оцінка оптимального тарифу

За відсутності тарифу (Е=0) економічний добробут великої країни перебуває на рівні Е₁.

Максимальний позитивний вплив тарифу на економічний добробут може бути досягнутий за оптимального рівня тарифу, за якого за рахунок перебільшення виграшу від покращення умов торгівлі над витратами від запровадження тарифу економічний добробут зростає до рівня Е₂.

Потім, разом із збільшенням ставки тарифу, економічні втрати починають перекривати отриманий виграш, доки рівень тарифу не стане заборонним (Т), тоді імпорт товару до країни втратить економічний сенс.

Через відсутність більш дешевого імпорту економічний добробут країни зменшиться до рівня Е₃ і подальше збільшення ставки імпортного тарифу ніяким чином не зможе позначитися на економічному добробуті через відсутність самого імпорту.

Характерними рисами оптимального тарифу, які потрібно враховувати при розробці заходів інституційного регулювання торгівлі, є наступні:

1. ставка оптимального тарифу завжди є позитивною та знаходить у проміжку між 0 та заборонною ставкою тарифу;

2. ставка оптимального тарифу завжди є відносно невеликою. Адже для великої країни виграш від покращення умов торгівлі перебільшує економічні витрати від запровадження тарифу лише за умов відносно низької ставки тарифу та якщо якомога більша частина його переноситься на іноземних постачальників за рахунок зниження світової ціни на даний товар;

3. ставка оптимального тарифу є обернено пропорційною до еластичності імпорту: чим нижчою є еластичність імпорту за ціною, тим вищою є ставка оптимального тарифу, і навпаки. У крайньому випадку за нескінченно великої еластичності імпорту за ціною оптимальний тариф дорівнює нулю. Тобто н має сенсу його вводити;

4. оптимальний тариф призводить до економічного виграшу однієї країни, але до втрат міжнародної економіки в цілому, оскільки є лише перерозподілом доходів від однієї країни до іншої. Світове господарство в цілому зазнає впливу ефектів захисту та споживання, тобто зазнає втрат від необхідності розвитку менш ефективного у порівнянні з закордонним внутрішнього виробництва та через скорочення внутрішнього споживання в усіх країнах.

2.2.2. Тарифна квота

Імпортний тариф несу в собі внутрішнє протиріччя, яке виявляється через розбіжності інтересів місцевих виробників та споживачів. З одного боку, виробники зацікавлені у встановлені митного тарифу задля обмеження впливу іноземної конкуренції, а з іншого боку, самі виробники є одночасно і споживачами імпортної продукції, які зацікавлені у її здешевленні, зокрема, через скорочення ставок імпортного тарифу. Частково ці розбіжності можуть бути усунуті шляхом запровадження тарифної квоти.

Тарифна квота (tariff quota) – це різновид змінного мита, ставки якого залежать від обсягу імпорту товару: при імпорті в межах встановленої квоти за обсягом цей товар обкладається митом за внутрішньоквотною ставкою (within-quota rate), а при перебільшенні встановленого обсягу імпорт обкладається за вищою, понадквотною ставкою (over-quota rate).

Рис. 2.4. Механізм дії тарифної квоти

Згідно з рис 2.4, внутрішній попит відображено прямою D_d, внутрішнє споживання – S_d, світова пропозиція – S_w, рівноважна ціна товару до початку торгівлі складала 540 $ За умов свободи торгівлі ціна товару складає 400 $. За цією ціною країна виробляє 5 од. товару, споживає 40 од., а імпортує 35 од. Після введення тариф, з метою вітчизняних виробників даного товару уряд вводить тарифну квоту, у відповідності до якої перші 5 од. імпортованого товару обкладаються митом за ставкою 10 %, а імпорт, що перебільшує 5 од., - митом за ставкою 20 %

Оскільки країна з самого початку імпортує даного товару більше, ніж це передбачено квотою, виникає так би мовити дворівневий тариф, який збільшує внутрішню ціну до 480 $, внаслідок чого вітчизняне виробництво зростає до 15 од., споживання знижується до 30 од., а імпорт – до 15 од.

Виникає, по-перше, ефект переділу (а), який дозволяє місцевим виробникам пі тарифним захистом перерозподілити частину доходів за рахунок споживачів на свою користь. Прямі економічні втрати внаслідок меншої ефективності внутрішнього виробництва у порівнянні з закордонним та через скорочення внутрішнього споживання складуть (b+d).

Сегмент доходів (с) розпадеться на декілька підсегментів. Оскільки після введення тарифу держава імпортує 15 од. товару, що істотно перевищує тарифну квоту, ставки імпортного мита, якими обкладаються різні частини цього імпорту, також є різними.

Перші 5 од. імпортованого товару обкладаються митом за внутрішньоквотною ставкою 10 %, доходи від чого дорівнюють площі сегменту с₁ (с₁=5х$40+$200) поповнюють державний бюджет. Наступні 10 од. імпорту обкладаються тарифом за понадквотною ставкою, доходи від чого в розмірі с₂+с₃ (с₂+с₃=10х$80)=$800) також спрямовуються до бюджету.

Підсегмент с₄ (с₄=5х($80-$40)=$200) являють собою непередбачуваний дохід місцевих компаній, які, купивши 5 од. товару за 440 $ в межах квоти, отримують можливість перепродати його за вищою внутрішньою ціною 480 $. Однак, іноземні постачальники, помітивши, що місцеві покупці, які купили товар в рамках тарифної квоти, захочуть отримати непередбачуваний дохід продавши товар по понадквотній ціні, захочуть самі отримати цей дохід, піднявши експортну ціну. У такому разі непередбачуваний дохід отримають іноземні виробники, а отже тарифна квота може використовуватися лише як засіб торговельної політики протягом обмеженого періоду часу.

2.2.3. Експортний тариф

Експортні мита стягуються з експортних товарів при їх вивезенні за межі митної території даної країни. У більшості розвинених країн експортних мит нині не існує, а у США вони навіть заборонені конституцією. Експортні мита здебільшого використовуються країнами, що розвиваються, та країнами з перехідною економікою щодо товарів, які належать до традиційного експорту (кава в Бразилії, какао в Гані, нафта в Росії).

За таких умов основними функціями експортного тарифу є:

• фіскальна (поповнення державного бюджету, особливо актуальною ця функція є для деяких країн, що розвиваються. Які за рахунок експортного мита отримують до половини доходів бюджету);

• балансувальна (з метою усунення значних розбіжностей у рівні внутрішніх регульованих цін та вільних цін світового ринку на окремі товари).

Зазвичай ставка експортного тарифу визначається як відсоткове перевищення експортної (світової) ціни товару над ціною його продажу на внутрішньому ринку (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Механізм дії імпортного тарифу

Згідно з рис 2.5, внутрішній попит відображено прямою D_d, внутрішнє споживання – S_d, рівноважна ціна в малій країні дорівнює Е. за умов вільної торгівлі виявлено, що світова ціна P_w є вищою за внутрішню ціну. Оскільки світовий ринок може спожити необмежену кількість товару за ціною Р_w, крива пропозиції буде представлена горизонтальною прямою S_d+w, яка відображає обсяг товару, що виробляється всередині країни та експортується на світовий ринок.

Рівноважна ціна в умовах вільної торгівлі буде досягнута в точці F, в якій обсяг пропозиції складе Q₅, тоді як внутрішній попит на цей товар становитиме лише Q₁, а отже надлишок (Q₅-Q₁) будуть експортувати.

Якщо уряд вирішить обмежити експорт за допомогою експортного тарифу, то експорт товару стане менш прибутковий і виробники частину товару повернуть на внутрішній ринок, в результаті чого внутрішня ціна знизиться на рівень експортного тарифу з P_w до P_w+t. Крива сукупного попиту зміститься донизу також на величину експортного тарифу до S_{d+w+ t}. За нового рівня попиту рівновага внутрішньої пропозиції та сукупного попиту досягається у точці G, в якій під захистом експортного тарифу внутрішнє споживання зростає на Q₁Q₂, а внутрішня пропозиція зменшується на Q₅Q₄, а отже експорт зменшується з Q₅Q₁ до Q₂Q₄. В результаті введення тарифу відбувається зростання внутрішнього споживання та скорочення внутрішнього виробництва товару, що, у свою чергу призводить до скорочення експорту.

В цілому в результаті введення експортного тарифу вникають ті самі дві групи ефектів, що і при введенні експортного мита, тобто це перерозподільчі ефекти (ефект доходів та ефект переділу) та ефекти втрати (захисний ефект і ефект споживання). В результаті введення експортного тарифу споживачі виграють сегмент а, оскільки ціна, за якою вони купують товар, знижуються. Держава через експортне мито перерозподіляє на свою користь від виробників сегмент с, який дорівнює добутку розміру експорту та ставки тарифу. Сегменти (b+d) являють собою чисті втрати виробників.

В цілому можна зробити висновок, що експортне мито погіршує становище виробників, але вигідне споживачам країни-експортера. Саме у цьому полягає принципова відмінність цього інструменту митно-тарифного регулювання від імпортного митного тарифу, оскільки останній є вигідним для національних виробників та невигідним для споживачів

У випадку великої країни, яка шляхом введення експортних мит може впливати на світові ціни, ступінь ефективності такої торговельної політики залежить від вірного визначення оптимального рівня експортного мита. Для цього дохід від зростання світових цінна експортний товар має перебільшувати чисті внутрішні втрати, що виникають внаслідок запровадження експортного мита.

Ефект експортного мита, запровадженого великою країною. Може бути досягнутий за рахунок створення експортних картелів або інших об'єднань експортерів. Вони мають на меті створення ефекту великої країни за рахунок отримання монопольного становища на ринку певного товару та одночасного запровадження експортних мит на експорт цього товару.

Крайнім випадком експортного мита є ембарго (заборона) експорту. Ембарго (торговельне) — заборона експорту окремих товарів до даної держави або заборона імпорту окремих товарів з цієї держави.

Рішення щодо запровадження ембарго може прийняти як міжнародна організація (міжнародне ембарго), так і окрема країна (державне ембарго). Відомими прикладами застосування державного ембарго є заходи з заборони експорту з боку США стосовно таких країн, як Куба, Іран, Ірак та ін. суто за політичними мотивами. Але найчастіше міжнародна організація рекомендує застосувати ембарго, а країни вирішують самостійно питання щодо використання цього дозволу. Статутом ООН передбачена можливість застосування ембарго як колективного репресивного заходу по відношенню до держави, дії якої загрожують міжнародній безпеці.