- •1.1. Сутнісно-еволюційний зміст категорії «стратегія»
- •1.2. Філософська та організаційно-управлінська суть концепції стратегії
- •1.3. Переваги та недоліки стратегічного мислення
- •Тема 2. Роль, значення, сутність і місце мети у стратегічному управлінні
- •2.1. Генеза та еволюція поняття
- •2.2. Місія, генеральна мета підприємства
- •2.3. Класифікація цілей
- •2.4. «Дерево цілей» підприємства
- •Тема 3. Стратегічний контекст підприємства
- •3.1. Еволюція розуміння і передбачення майбутнього підприємств
- •3.2. Характеристика передумов застосування стратегічного управління на підприємствах України
- •Тема 4. Оцінювання зовнішнього середовища підприємства
- •4.1. Зовнішнє середовище підприємства
- •4.2. Проміжне середовище
- •Тема 5. Аналіз стратегічного потенціалу підприємства
- •5.1. Внутрішнє середовище організації
- •5.2. Визначення потенціалу підприємства та методи його оцінки
- •5.3. Swot-аналіз та його суть
- •Тема 6. Стратегії бізнесу
- •6.1.«Стратегічний набір» як система стратегій
- •6.2. Класифікація загальних та загально конкурентних стратегій
- •Тема 7. Стратегія диверсифікації діяльності підприємства
- •7.1. Сутність та значення стратегії диверсифікації діяльності підприємства, способи її розробки
- •7.2. Класифікація стратегій диверсифікації
- •Тема 8. Стратегія зовнішнього розвитку підприємства
- •8.1. Фактори, що впливають на міжнародні стратегії
- •8.2. Типи міжнародних стратегій
- •8.3. Глобальна стратегія і конкурентна перевага
- •Тема 9. Корпоративна стратегія підприємства
- •9.1. Розробка виробничих стратегій
- •9.2. Розробка стратегії управління персоналом
- •9.3. Розробка фінансової стратегії
- •9.4. Розвиток корпоративної стратегії
- •Тема 10. Матричні методи формування корпоративної стратегії підприємства
- •10.1. Вибір стратегічного рішення за допомогою моделі бкг (всс)
- •10.2. Аналіз стратегічних позицій за допомогою моделі ge/McKinsey
- •10.3. Обґрунтування вибору стратегій за допомогою моделі adl-lc
- •Тема 11. Альтернативність у стратегічному виборі
- •11.1. Стратегічні альтернативи розвитку підприємства
- •11.2. Загальні принципи формування стратегій
- •11.3. Основні конкурентні стратегії
- •11.4. Розгляд і вибір базових конкурентних стратегій
- •Тема 12. Суть стратегічного планування
- •12.1. Мета та принципи стратегічного планування
- •12.2. Бар'єри стратегічного планування та способи їх подолання
- •12.3. Моделі стратегічного планування
- •Термінологічний словник
- •Список рекомендованої літератури
- •Додаткова література
Тема 6. Стратегії бізнесу
6.1.«Стратегічний набір» як система стратегій
6.2. Класифікація загальних та загально конкурентних стратегій
6.1.«Стратегічний набір» як система стратегій
Ураховуючи багатоплановий характер діяльності підприємства, треба зазначити необхідність існування певного переліку взаємопов'язаних стратегій, що являють собою так званий «стратегічний набір».
Стратегічний набір — це система стратегій різного типу, що їх розробляє підприємство на певний відрізок часу, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі.
Теорія та практика стратегічного управління довели необхідність побудови обґрунтованого «стратегічного набору», що може бути досягне ним за умови виконання певних вимог.
Вимоги до стратегічного набору:
орієнтація на досягнення реальних взаємопов'язаних цілей (виходячи з того, що стратегія — це спосіб досягнення цілі);
ясність змісту та розуміння необхідності застосування певного набору (системи) стратегій;
ієрархічний характер, оскільки можна виокремити загальну стратегію, продуктово-товарні стратегії окремих підрозділів, основні та забезпечуючі стратегії (ресурсні та функціональні) для кожного зі скалярних ланцюгів прийняття рішень;
орієнтація на можливість деякої компенсації взаємопов'язаних стратегій одна одною, що обумовлене різними можливостями (наявністю певних обмежень) їх застосування на окремих проміжках часу;
надійність, що передбачає його всебічну обгрунтованість, зваженість;
відображення господарських процесів у їхній сукупності та взаємозв'язку;
гнучкість і динамічність стратегічного набору, тобто врахування змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що відбувається в змінах у пріоритетах і змісті окремих стратегій, а також, у разі потреби, переході на резервні стратегії;
•баланс рівноваги між прибутковими та витратними стратегіями, основними та компенсаційними, резервними.
Для використання переваг від наявності «стратегічного набору» він має гнучко змінюватися у відповідних своїх складових зміні умов функціонування підприємства.
Стратегічний набір — це не демонстрація загальних намірів, а акцентування на відзначних характеристиках та особливостях окремих підприємств.
Не може бути двох ідентичних стратегічних наборів, якими керуються фірми, навіть якщо вони належать до однієї й тієї самій? галузі. Це пояснюється умовами функціонування кожного з підприємств: особливостями адаптації внутрішнього середовища До вимог зовнішнього оточення, а також ступенем активності впливу керівництва на формування середовища функціонування організації взагалі.
Обгрунтований та добре сформований стратегічний набір той:
що відбиває досягнутий рівень розвитку підприємства (організації);
враховує особливості та умови функціонування організації, можливості її подальшого руху, відповідно до обраних стратегій;
відповідає цілям, політиці, оточенню даного підприємства;
за допомогою наявного потенціалу та певних зусиль щодо його трансформації забезпечує досягнення необхідного рівня конкурентоспроможного рівня в довгостроковій перспективі;
відповідає прийнятному рівню ризика, який закладений у стратегіях;
дозволяє забезпечити функціонування усієї організації у стратегічному режимі.
Процес побудови стратегічного набору — це діяльність, яка здійснюється на всіх рівнях управлінської ієрархії.
Для досягнення стратегічних цілей уся організація має діяти стратегічно, розробляючи стратегії різного типу. Існують такі групи стратегій, які складають «стратегічний набір»:
загальні для всієї організації в цілому;
загальні конкурентні за окремими бізнес-напрямками;
продуктово-товарні для кожного з напрямків діяльності організації (як з виробництва різних видів товарів, так і з надання різних послуг);
функціональні для кожної з функціональних підсистем підприємства;
•ресурсні для забезпечення досягнення стратегічних орієнтирів загального, функціонального та продуктово-товарного типів стратегій.
Стратегічний набір має заповнити «стратегічну прогалину» підприємства, тобто забезпечити умови для його саморозвитку.
Щоб створити ефективний та досяжний стратегічний набір, кожну з його складових потрібно формулювати із залученням відповідних фахівців, які знаходяться у тих підсистемах і підрозділах, що будуть розвиватися на основі обраних стратегій (табл. 8.1). У такий спосіб забезпечується ефективна координація різноспрямованих стратегій стратегічного набору та виконання дій, що зумовлені стратегічними планами, розробленими для реалізації стратегічного набору.
Найчастіше між цілями та можливостями зростання, що їх надає організації середовище, існує певний розрив (інтервал), який у стратегічному управлінні називають стратегічною прогалиною.
Стратегічна прогалина — це інтервал між можливостями, зумовленими наявними тенденціями зростання підприємства, та бажаними орієнтирами, необхідними для розв'язання нагальних проблем зростання та зміцнення підприємства в довгостроковій перспективі.
Згідно з концепцією управлінського циклу, невідповідність між метою та ситуацією, що склалася в об'єкті управління, називають проблемою.
Проблема — це невідповідність між бажаним, відображеним у цілях, станом об'єкта управління та його поточним станом, що склався на певний період часу, а також труднощі, нерозв'язані завдання, вузькі місця, які спостерігаються в його функціонуванні.
Залежно від цих характеристик розрізняють комплексні або специфічні, довго- або короткострокові, перспективні або поточні, загальні або локальні та інші проблеми. Чітке уявлення про наявні проблеми, джерела та їх можливий розвиток дає змогу приймати обгрунтовані рішення з метою уникнення або пом'якшення їхнього впливу на підприємство (організацію) та окремі його підсистеми.
Стратегічна прогалина — це поле стратегічних рішень, які мають прийняти керівники підприємства для вирішення виявлених проблем з метою наближення (переведення) наявних тенденцій розвитку в бажані («верхня межа» «стратегічної прогалини»).
Як правило, прогалину компенсують уведенням нових продуктів (за умов збереження або виробництва існуючих) і заповненням нових ринків існуючими та новими товарами. Крім того, специфічні напрямки процесу заповнення стратегічної прогалини передбачають:
пошук нових можливостей зростання;
активний пошук інновацій різних типів для забезпечення досягнення організацією потрібних параметрів для ефективного ведення конкурентної боротьби;
визначення таких сфер діяльності, де підприємство (організація) є конкурентоспроможним та розробка заходів щодо підвищення (створення) необхідного рівня конкурентоспроможності всього підприємства;
перерозподіл ресурсів з неперспективних у конкурентоспроможні напрямки діяльності;
вибір «розмаху різноманітності» щодо напрямків діяльності та розв'язання проблем злиття, поглинання, реструктуризації або ліквідації окремих підсистем з метою досягнення синергічного ефекту.
Метою проведення аналізу є отримання відповідей на такі запитання:
Чи є певні «прогалини» в асортименті, які потрібно заповнити?
Чи треба скорочувати асортимент?
Чи є на ринку які-небудь ніші, на яких варто сконцентрувати увагу та зусилля?
Чи можливо покращити дизайн товарів або послуг, щоб зробити їх більш привабливими для споживачів?
Наскільки товари або послуги вище/нижче за рівнем конкурентоспроможності порівняно з підприємствами, що входять до однієї стратегічної групи?
Як ми можемо підвищити привабливість товару за рахунок упаковки та системи ФОПСТИЗ?
Що конкретно ми маємо зробити для створення нового, високоефективного та перспективного напрямку діяльності (бізнесу) та збільшення лояльності покупців до нашого підприємства?
Якою має бути наша цінова стратегія (зокрема, система знижок) порівняно з конкурентами?
Яким є рівень нашого аналізу витрат і їх потенціального зниження?
Яким є рівень впливу матеріально-технічних ресурсів на рівень конкурентоспроможності та яких заходів можна вжити з метою покращення постачання матеріально-технічними ресурсами?
Якщо проаналізувати зміст цих запитань (які не вичерпують усіх сторін діяльності, спрямованої на заповнення «стратегічної нрогалини»), то стає очевидним, що вони стосуються діяльності підприємства взагалі, а особливо — сфери управління. Тільки за комплексного підходу до вдосконалення функціонування підприємства, зміцнення його потенціалу та місця на ринку можна розв'язати проблему заповнення стратегічної прогалини за рахунок розробки обгрунтованих взаємопов'язаних стратегій, тобто «стратегічного набору».