Махно Нестор Іванович

Н е́стор Іва́нович Махно́ (*26 (14) жовтня 1888, Гуляй Поле Катеринославської губернії(нині: Запорізької області) — †25 липня за іншими даними: 6 червня 1934, Париж,Франція) — повстанський отаман, один з лідерів анархістського руху. Народився у селянській родині в селі Гуляйполе на Катеринославщині. Закінчив два класи початкової школи. Працював у поміщиків, потім – робітником. У 1900 – 1908 – член організації анархістів-комуністів «Спілка бідних хліборобів», у складі якої брав участь в експропріація. У 1910 р. його було засуджено до смерті, яку замінили довічною каторгою. До Лютневої революції був ув’язнений. У 1917 р. повернувся до Гуляйполя, де почав власні революційні перетворення: розподілив між селянами поміщицьку землю, створив збройний загін. Не визнавав ні ТУ, ні УЦР. Влітку 1918 р. очолив боротьбу селян проти гетьманського режиму і окупантів, потім проти Директорії УНР та денікінців на боці більшовиків. Ідейно стояв осторонь анархізму та більшовизму. Після виступу проти радянської політики воєнного комунізму був оголошений радянською владою поза законом. У період денікінської окупації вів активну боротьбу проти Денікіна в тилу. У 1920 р. брав разом з більшовиками активну участь у розгромі Врангеля. Після завершення цієї операції почалося масове знищення його загонів радянською владою. Протягом 1921 р. вів боротьбу проти Червоної армії, але в серпні був змушений емігрувати. Мешкав у Румунії, Польщі, Німеччині, Франції. В останні роки життя займався літературною діяльністю.

Тютюнник Юрій Йосипович

Ю рко́ (Ю́рій Йо́сипович) Тютю́нник (*20 квітня 1891, Будище —†20 жовтня 1930,Москва) — український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.

Народився 20 квітня 1891 року в селі Будище Пединівської волості Звенигородського повіту Київської губернії у селянській родині. Навчався у сільській школі, закінчив агрошколу в Умані. На військовій службі з 1913 року. Спочатку случив у 6-Сибірському полку в Владивостоці.

З 1914 року брав участь у Першій світової війни в чині унтер-офіцера. В другій половині 1915 року закінчив військову школу в місті Горі Тифліської губернії. Після утворення Української Центральної Ради взяв активну участь в українізації частин російської армії. У березні-квітні 1917 року організатор «Першого Сімферопільського полку імені Гетьмана Дорошенка». Був обраний членом Центральної Ради, залишився в Києві і почав працювати як член Українського Революційного центру. Восени 1917 року організував у Звенигороді Кіш вільного козацтва, став його отаманом. До травня 1918 року контролював великі території Київщини і Херсонщини. Влітку і восени повстанці під командуванням Тютюнника вели бої з німцями і гетьманцями. У лютому 1919 року частини Тютюнника об'єдналися з загонами Матвія Григор'єва, утворивши могутню військову групу. Командування повстанською армією перебрав на себе М. Григор'єв, начальником штабу став Тютюнник. Повстанці разом з Червоною армією повели бойові дії проти денікінців та військ Антанти, зайняли у березні 1919 року Херсон і Одесу. У травні 1919 року Тютюнник і Григор'єв повернули зброю проти більшовицької Росії. У липні 1919 року Тютюнник прибув до Жмеринки і приєднався до Армії УНР. Влітку 1919 року очолював групу в запеклих боях на більшовицькому фронті. У кінці серпня 1919 року частини Тютюнника протистояли Південній групі Йона Якіра, а в жовтні-листопаді — денікінському корпусу генерала Якова Слащова. З 6 грудня 1919 року — по 5 травня 1920 року Тютюнник брав участь у Першому зимовому поході як помічник генерала Михайла Омеляновича-Павленка. Підготував план Другого зимового походу. 16 червня 1923 року заарештовано. Уряд УСРР запропонував співпрацю, з чим генерал погодився. Поселився у Харкові. Спочатку викладав у Харківській школі червоних старшин і працював у ВУФКУ сценаристом (сценарій фільму «Звенигора», спільно з Майком Йогансеном і Олександром Довженком). У художньо-документальному фільмі «П. К. П.» («Пілсудський купив Петлюру») Юрій Тютюнник зіграв самого себе. 12 лютого 1929 року заарештований в Харкові і висланий до Москви. Смертний вирок поставила колегія ОГПУ 3 грудня 1929 року. Розстріляний 20 жовтня 1930 року.