
- •Плани щодо України:
- •Позиції українців щодо воюючих сторін Західна Україна
- •Воєнні дії на території України
- •Початок російської адміністрації Галичини
- •Перебіг воєнних дій на території України в 1915 – 1917 рр.
- •Соціально-економічне становище населення
- •На західній Україні
- •Поняття та терміни
- •Створення Центральної Ради
- •Українізація армії ( цим займалися самостійники):
- •Проголошення автономії. I Універсал
- •II Універсал Центральної Ради
- •Тимчасова інструкція
- •Корніловський заколот
- •З’їзд поневолених народів Росії
- •Демократична нарада в Петрограді
- •Події кінця вересня – початку листопада 1917 року
- •Більшовицький переворот. Боротьба за владу в Києві в листопаді 1917 року.
- •III Універсал Центральної Ради
- •Внутрішня та зовнішня політика цр
- •Ультиматум рнк
- •Встановлення радянської влади в Харкові
- •Похід більшовиків на Київ
- •IV Універсал цр
- •12 (25) Січня 1918 – IV універсал
- •Політика більшовиків у Києві
- •Вибори до Українських національних установчих зборів
- •Терміни й поняття
- •Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918 – 1920 рр.) Брестський мирний договір
- •Вступ німецько-австрійських військ на Україні
- •Гетьманат
- •Більшовики в листопаді 1918 р.
- •11 Листопада 1918 – Комп’єнське перемир’я, завершення Першої світової війни Директорія унр
- •Більшовицька агресія проти унр
- •Війська Антанти на Півдні України
- •Активізація військових дій радянської Росії проти унр
- •Причини поразки Директорії:
- •Зунр (Західноукраїнська народна республіка)
- •Польсько-український конфлікт
- •Причини поразки зунр
- •Політика радянського уряду в Україні 1919 року.
- •Поглинання пн Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами
- •Україна в др. Пол. 1919 року
- •Контрнаступ об’єднаних українських армій
- •Поразка армії унр
- •Денікінський режим на Україні
- •Контрнаступ радянських військ і поразка Денікінців.
- •Україна на початку 1920 року Відновлення більшовицького режиму
- •Напрями комуністичного руху в Україні: кп(б)у, укп(б), укп
- •Варшавська угода та її наслідки.
- •Радянсько-польська війна
- •Ризький мирний договір
- •Розгром Врангеля
- •Припинення боротьби регулярних українських військ
- •Терор у Криму
- •Розгром Махна
- •Культура За Центральної Ради
- •Гетьманат
- •Директорія
- •Більшовики
- •Література
- •Поняття та терміни
- •Українська сср в умовах нової економічної політики (1921 – 1928 рр.)
- •Відбудова промисловості і сільського господарства:
- •Голод 1921 – 1923 рр.
- •Нова економічна політика (неп)
- •У 1929 р. Сталін заявив про згортання неПу. Входження України до складу срср
- •Статус усрр в срср
- •31 Січня 1924 – Конституція срср ( проект Калінін)
- •Ставлення політичних сил і населення України до її членства в срср
- •Культура і духовне життя
- •Поняття та терміни
- •Перехід до форсованої індустріалізації та директивного господарювання.
- •Причини форсованої індустріалізації:
- •Методи інтенсифікації виробництва:
- •I п’ятирічка
- •Наслідки політики форсованої індустріалізації:
- •Промисловість України на передодні Другої світової війни
- •Колективізація
- •Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •Колгоспи після голодомору:
- •1937 – Завершення колективізації Громадсько-політичне життя.
- •Судові процеси
- •1934 – Перенесення столиці з Харкова до Києва Культура
- •Поняття та терміни
- •Західноукраїнські землі в 1920 – 1939 Українські землі у складі Польщі
- •Українські землі в складі Румунії
- •Українські землі в складі Чехословаччини
- •Поняття та терміни
- •Левицький Кость
- •Б обринський Георгій Олександрович
- •Грушевський Михайло Сергійович
- •Міхновський Микола Іванович
- •Єфремов Сергій Олександрович
- •Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович
- •Коцюбинський Юрій Михайлович
- •Скоропадський Павло Петрович
- •Вітовський Дмитро Дмитрович
- •Петрушевич Євген
- •П етлюра Симон Васильович
- •Винниченко Володимир Кирилович
- •Боженко Василь Назарович
- •Махно Нестор Іванович
- •Тютюнник Юрій Йосипович
- •Х ристіян Георгійович Раковський
- •Каганович Лазар Мойсейович
- •М икола Олексійович Скрипник
- •Волобуєв Михайло Симонович
- •Бойчук Михайло Львович
- •Постишев Павло Петрович
- •Косіор Станіслав Вікентійович
- •Сталін Йосип Віссаріонович
- •Ш ептицький Андрей (1865 — 1944)
- •А вгустин Іванович Волошин ( 1874 – 1945)
Грушевський Михайло Сергійович
М
иха́йло
Сергі́йович Груше́вський (*29
вересня 1866, Холм (нині Польща) —
†25
листопада 1934, Кисловодськ, СРСР) —історик,
літературознавець, публіцист,
громадсько-політичний діяч, лідер
українського національно-визвольного
руху у пер. чверті XX
ст.
Народився у м. Холмі. Після закінчення
Київського університету проводив
дослідницьку роботу в наукових закладах
Львова і Києва. Водночас брав активну
участь в громадсько-політичному житті:
один із засновників Національно-демократичної
партії в Галичині,
а згодом Товариства українських
поступовців. За громадсько-політичну
діяльність Грушевського не раз
заарештовував царських уряд. У 1917 р.
обраний Головою УЦР, яку очолював до
останніх днів її існування. У квітні
1919 р. Грушевський покинув Україну і
виїхав до Праги, де зосередився на
науковій роботі. У 1924 р. повернувся на
Україну, був обраний академіком і
працював у галузі вітчизняної та
всесвітньої історії. Його найважливіші
праці: «Історія України-Руси», «Нарис
історії українського народу», «Історія
української літератури». У них він
зазначав, що українське життя повинне
насамперед знайти себе, з’ясувати свої
можливості, завдання та інтереси, брати
для себе все, що може бути корисним.
Закликав не просто шукати ідеалів у
минулому. А вирішувати національне
питання у дусі справжнього демократизму,
в інтересах народу. Помер у 1934 р., поховано
його в Києві.
Міхновський Микола Іванович
М
ико́ла
Іва́нович Міхно́вський (*1873, Турівка, Полтавська
губернія;
†3
травня 1924)
— видатний український політичний та
громадський діяч, правник, публіцист,
основоположник та ідеолог українського
націоналізму. Народився у сім'ї
сільського священика у
селі Турівка Прилуцького повіту
Полтавської губернії у 1873 році .
Освіту здобув у Прилуцькій гімназії.
Вступив на юридичний факультет Київського
університету.
Автор програми РУП «Самостійна Україна»,
де проголошувалась ідея політичної
самостійності України. Ініціатор
створення Української народної партії
(кін. 1901 – поч. 1902 рр.), головною метою
якої була боротьба за незалежність
України. У програмних виданнях партії
розробив основні засади та принципи
українського націоналізму. Керував
таємним напіввійськовим товариством
«Оборона України» (1903 – 1908), заснував
та редагував низку національних
українських часописів. Один із засновників
1917 р. Українського військового клубу
ім. гетьмана П. Полуботка, Першого
українського полку ім. Б. Хмельницького.
Член ЦР, Українського генерального
військового комітету. У 1920 – 1924 - жив
на Кубані, вчителював, працював у
кооперації. 1924 року
Микола Міхновський повернувся до Києва,
де був заарештований ДПУ.
Після кількох днів допитів він опинився
на волі. 3
травня 1924 року,
трапилася трагедія: Миколу Міхновського
було знайдено повішеним у садку в садибі
Володимира
Шемета,
де він квартирував.
Єфремов Сергій Олександрович
С
ергі́й
Олекса́ндрович Єфре́мов (6.10.1876 с. Пальчик —
† після 1939;
за н. даними —1937) —
український громадсько-політичний і
державний діяч, літературний критик,
історик літератури, академік Української
Академії Наук,
дійсний член Наукового
Товариства ім. Т. Шевченка у
Львові. Справжнє прізвище — Охріменко.
Народився в с. Пальчик Звенигородського повіту на Київщині (тепер Катеринопільський район Черкаської області) у родині священика. У 1891—1896 навчався в Київській духовній семінарії, згодом закінчив юридичний факультет Київського університету св. Володимира. Політичну діяльність розпочав із студентських років. Один із засновників Української демократичної партії – УДП (1904 р.). Належав до ліберального крила українського руху, стояв на національно-культурницьких позиціях, виступав за поступовість та поміркованість політичної боротьби, з 1908 р. – член керівництва ТУПу. Один з ініціаторів і безпосередніх учасників створення УЦР, заступник її голови, генеральний секретар міжнаціональний справ у Генеральному Секретаріаті. Негативно поставився до Жовтневої революції, вбачав у ній небезпеку для українського руху, виступав за створення єдиного національного фронту. Засудив гетьманський переворот, відмовився від співробітництва з гетьманським урядом. У часи Директорії УНР відійшов від активної політичної діяльності. 1919 – працював в Українській академії наук. У 1922 – 1928 – віце-президент ВУАН. У 20-ті рр. опублікував низку ґрунтовних наукових досліджень з історії літератури та літературознавства. Не приховував свого негативного ставлення до ідеології комуністичної партії, радянського ладу. 1929 р. – заарештований, у квітні 1930 р. – засуджений у справі СВУ як один з її керівників. Помер у тюрмі. Реабілітований у 1989 р.