31. Англо-американський тип (сім'я) правових систем: поняття, ознаки. Особливості правових систем Англії і сша.

Англо-американський тип (сім'я) правових систем — сукупність національних правових систем, які мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки, що склалися на основі судового прецеденту (що випробував незначний вплив римського і канонічного права, більшою мірою — місцевих звичаїв), домінуючого серед інших юридичних джерел права. Правові системи цього типу ще називають системами загального права або «судeйського права».

Загальні ознаки англо-американського типу правових систем:

1) наявність правотворчої функції в судів;

2) перевага судового прецеденту перед іншими формами (джерелами) права;

3) створення обов'язкових судових прецедентів так званими вищими судовими інстанціями;

4) казуїстичний характер судового прецеденту: він застосовується лише при вирішенні аналогічних казусів (випадків) і стосовно конкретної особи;

5) використання закону, а також правового звичаю і правової доктрини як джерел права;

6) поділ права на загальне право і право справедливості. Загальне право середньовічної Англії виникло і розвинулося після нормандського завоювання 1066 р., затвердилося на початку XI століття, створювалося рішеннями королівських (вестмінстерських) суддів. Загальне право Англії було доповнено в XV—XVIII ст. п р а в о м справедливості: воно виникло як правомочність монарха здійснювати через лорд-канцлера право пом'якшення суворих судових рішень, посилаючись на загальні принципи права, поняття добра і гуманізму;

7) відсутність суворої диференціації права за галузями. Існує розмежування не стільки галузей права, скільки окремих інститутів або проблем: договір, реальна власність, квазідоговір, застава, збиток (шкода), придбання, процедури цивільні, процедури кримінальні, процедури магістратських судів та ін.;

8) домінування процесуального права над матеріальним;

9) консолідація судових прецедентів і законів. Однією зі специфічних рис загального права є майже повна відсутність кодифікованих галузей права. Через те, що кодифікувати прецеденти вкрай складно, в Англії вдаються до створення консолідованих актів (з деякими елементами кодифікації). У 1965 р. в Англії створена Правова комісія (така ж заснована в Шотландії) з метою підготовки проектів великих консолідованих законодавчих актів у різних галузях права;

10) досконалість процесуальної техніки (системи доказів) і самобутність юридичної термінології. Юридична термінологія часто не збігається з нормативними поняттями і термінами континентального права. Англійському праву притаманна стабільність юридичної мови, основ юридичного мислення, власних юридичних понять (довірча власність, зустрічне задоволення та ін.), які або зовсім відсутні у праві країн континентальної Європи, або не можуть бути адекватно перекладені на їх мову.

В Англії і США існує особлива процесуальна техніка створення і систематизації прецедентів. Ця техніка аж до початку XIX ст. майже цілком відгороджувала ці країни від впливу розвиненої законодавчої техніки континентальних країн Європи, де створені складні правові конструкції, ретельно розроблені законодавчі форми, чітко і продумано викладені юридичні норми. Водночас досягненням країн загального права є наявність великої і ґрунтовно розробленої системи доказів, що є результатом багатої судової практики.

32. Змішаний (конвергентний) тип правових систем — скандинавська і латиноамериканська групи: поняття, загальні й особливі ознаки

Змішаний (конвергентний) тип правової системи — сукупність національних правових систем, які мають загальні закономірності розвитку і подібні ознаки, що склалися як на основі місцевих джерел права, так і широкого запозичення елементів правових систем романо-германського (передусім) та англо-американського типу.

Характерні риси змішаного типу правових систем:

1) домінує нормативно-правовий акт як формальне джерело права;

2) судовий прецедент використовується нарівні з нормативно-правовим актом;

3) визнається поділ права на приватне і публічне;

4) нормі права (зразок поведінки) приділяється основна роль у регулюванні суспільних відносин;

5) проводиться кодифікація законодавства;

6) дотримується ієрархія нормативно-правових актів;

7) існує паритет процесуального і матеріального права. Змішаними можна вважати чимало правових систем сучасності.

Коли виділяють змішаний (конвергентний) тип правових систем, мають на увазі групи систем, які при базуванні на власних джерелах права (правовому звичаї, законі та ін.) широко використовують іноземні елементи, запозичені з двох класичних сімей — романо-германської і англо-американської. До змішаного типу правових систем можна віднести північноєвропейську (скандинавську) і латиноамериканську групи. Здавалося б, у країн Північної Європи і Латинської Америки, що знаходяться у різних частинах світу, не може бути однотипного розвитку. Проте незалежно одне від одного північноєвропейське і латиноамериканське право сформувалися під впливом рецепції низки елементів тих самих типів правової системи — романо-германської і англо-американської. Проте при загальних подібних рисах кожна із зазначених груп зберігає свої особливості.

Регіонами поширення скандинавського права є Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Ісландія. Проте слід визнати, що скандинавське право є близьким до німецької групи правових систем, деякою мірою є його специфічною підгрупою.

Подібність правових систем держав Латинської Америки (латиноамериканська група) зумовлена спільністю історичних шляхів їх виникнення і наступного розвитку під впливом континентального права, однаковістю в структурі системи права і норми права, спільністю основного юридичного джерела права — нормативно-правових актів і принципів регулювання суспільних відносин, однаковим сприйняттям американського конституційного права. Усе це дозволяє виділити латиноамериканське право в окрему групу змішаного типу правової системи.

Країни Латинської Америки (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.) певний час були колоніями Франції, Іспанії, Португалії, тому у своєму історичному розвитку зазнали сильного впливу їх правових систем. Таким чином, дуалізм латиноамериканського права полягає в тому, що в сфері публічного права (насамперед конституційного) за основу взята американська система, у сфері приватного права (цивільного) — романська.