Тема 9. Культура ділового мовлення. Документ як основний вид ділового мовлення.

Актуальність теми: Документи використовуються в різних галузях людської діяльності, ділянках знань, сферах життя. Культура ділового мовлення – невід’ємна риса сучасної людини, адже наше сьогодення вимагає від кожного високої культури службової поведінки, культури ділового спілкування. Лікувальна діяльність завжди супроводжується складанням і читанням ділових документів, тому медик повинен володіти цими уміннями.

Тривалість заняття: 2 год.

Навчальна мета:

Студент повинен знати: класифікацію документів; особливості

культури ділового мовлення; правила

оформлення документів з високим і

низьким ступенем стандартизації; правила

оформлення доручення та розписки.

Студент повинен вміти: оформляти ділові документи (стандартні та нестандартні), зокрема доручення та розписку; використовувати знання із синтаксису складного речення на практиці.

Поради студенту:

Звернути увагу на класифікацію документів, основні вимоги та принципи побудови документів, їх основні реквізити (елементи); на види складних речень, розділові знаки в них; на зміни в сучасному українському правописі щодо великої літери у власних назвах.

З’ясувати: реквізити доручення та розписки.

Методичні поради

Підготовку до практичного заняття треба розпочати з перегляду лекцій: “Культура ділового мовлення. Етикет ділових паперів” та “Документ як основний вид ділового мовлення. Різновиди документів”. Потім треба опрацювати підручник А.П. Коваль (№3), переглянути “Універсальний довідник-практикум з ділових паперів” (№ 2-д), підручник “Сучасні ділові папери” (№1), “Український правопис” (№ 1-д).

Документ – це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумову діяльність людини.

Документ має правове і господарське значення, зокрема може слу­жити писемним доказом, також є джерелом різноманітних відомостей до­відкового характеру. Так, документи дають можливість відтворювати фак­ти діяльності установи, організації чи підприємства, знайти в закінчених і зданих до архіву справах такі відомості, які мають значення для поточної оперативної роботи і для історії.

У найширшому значенні цього слова документом можна вважати будь-який матеріальний об'єкт, що містить інформацію в зафіксованому вигляді. Отже, усякий документ – носій інформації. Документ – це також своєрідний матеріал, "сировина для обробки". Вона повинна бути доброякісною: інформація повинна добуватися швидко і продуктивно. Це стосується насамперед цифрової, планової та облікової інформації і значною мірою – документів організаційно-розпорядчого характеру (де переважає текст).