3. Форми подолання суперечності між безмежними потребами і обмеженістю ресурсів. Зростання виробництва

Як відомо, країни світу за рівнем розвитку виробництва дуже різняться. Проте не треба думати, що високорозвинені країни, які мають високий рівень виробництва матеріальних благ, уже подолали суперечність між зростаючими потребами населення і обмеженими ресурсами. І в таких країнах ця суперечність існує, тому є потреба у подальшому зростанні виробництва. І пояснюється це дуже просто: високий рівень виробництва потребує і більш високого рівня споживання.

Якщо у деяких країнах, наприклад у Африці, люди користуються простим житлом (в основному це тільки дах над головою), то в розвинених країнах люди потребують житла з паровим опаленням, гарячою і холодною водою, комунальними послугами. А це потребує відповідних економічних ресурсів.

Отже, зростання виробництва разом із зростанням економічних ресурсів, життєвих благ є проблемою для всіх країн. Різниця полягає лише в тому, що рівень вирішення цієї проблеми неоднаковий. В одній країні проблеми подолання обмеженості ресурсів вирішуються на рівні електрифікації житла, а в іншій йдеться вже про забезпечення населення сучасними комфортабельними квартирами, для яких потрібна більш розвинена структура економічних ресурсів.

Зростання виробництва тісно пов'язане з науково-технічним прогресом. Досягнення науки і техніки дають змогу виробляти нові й кращі за якістю товари, а також удосконалювати способи їх виробництва. Головне, що технічний прогрес забезпечує суспільству можливість виробляти більше товарів з тієї ж кількості економічних ресурсів.

В умовах зростання ресурсів виробничі потужності помітно збільшуються.

Економічне зростання - це здатність виробляти більший обсяг продукції. Отже, економічне зростання є результатом збільшення пропозиції ресурсів і технічного прогресу. Наслідком економічного зростання є те, що економіка при повній зайнятості ресурсів може забезпечити більший обсяг виробництва. Людство ніколи не зупиниться у розвитку виробництва, тим більше що науково-технічний прогрес вноситиме істотні зміни до набору і кількості ресурсів, що споживаються.

Розвиток обміну ресурсів. Через об'єктивні умови не кожна країна може забезпечити власними виробничими потужностями створення всіх матеріальних благ, що споживаються населенням. Наприклад, в Україні не ростуть кава, какао-боби, з яких виробляють шоколад.

Як уже зазначалося, власний видобуток нафти і газу в Україні не відповідає обсягу її потреб у сировинних ресурсах. Задовольнити потребу можна, розвиваючи товарний обмін ресурсами між країнами. Цьому сприяє поглиблення міжнародного поділу праці.

Створення замінників ресурсів. Обмеженість деяких ресурсів потребує від людства активних пошуків їхніх замінників. Відомо, що природних алмазів уже не так багато. А потреба в них зростає, особливо для виготовлення алмазних інструментів, спеціальних доліт для буріння з метою пошуку нафти, газу, мінеральних вод тощо.

В Україні створено виробництво штучних алмазів. Для виготовлення зубних протезів винайдено замінник золота, який за зовнішнім виглядом не поступається йому, а за якістю навіть надійніший.

Виникло виробництво штучних тканин, штучної шкіри, штучних будівельних матеріалів (композитів). Отже, використання замінників деяких обмежених ресурсів сприяє подоланню суперечності між потребами і ресурсами.

Економія ресурсів. Важливим способом подолання суперечності між зростаючими потребами і обмеженими ресурсами є економне використання їх. Економія ресурсів, з одного боку, полягає в одержанні високого ефекту виробництва при наявних засобах і коштах, а з іншого - у зменшенні витрат засобів виробництва і коштів на одиницю продукції.

В першому випадку економія ресурсів набуває форми принципу максимальності, а в другому - принципу мінімальності.

Економії ресурсів досягають завдяки запровадженню ефективніших технологій виробництва, поліпшенню якості засобів праці. Коли у світі виникла криза енергетичних ресурсів, це зумовило появу більш економічних засобів праці (двигунів, що споживають менше пального при тій же потужності), побутової техніки (пральних машин, холодильників, електроплит тощо) з меншим використанням електроенергії

4 Альтернат́ивна вáртість (альтернативна ціна, кошти, англ. Opportunity cost) будь-якої діяльності вимірюється як вартість найкращої з втрачених (не вибраних) альтернатив. Це жертви, пов'язані з другим найкращим вибором, доступним для когось, хто мусить вибрати з кількох взаємовиключних варіантів. Альтернативна вартість це, наприклад, вартість втраченої (найкращої з втрачених) можливості виробництва іншого виду товару або послуг, що вимагають тих же витрат ресурсів; ціна заміни одного блага іншим. Альтернативна вартість є ключовим поняттям в економіці як вираз "основного взаємозв'язку між дефіцитом і вибором".Поняття альтернативної вартості відіграє важливу роль у перевірці чи рідкісні (дефіцитні) ресурси використовуються ефективно. Таким чином, альтернативна вартість не обмежується до грошових або фінансових витрат: реальна вартість втраченої продукції, втрачений час, задоволення або будь-які інші вигоди, які створюють корисність також повинні враховуватися.

Альтернативна вартість завжди існує там, де є вибір. Коли ми обираємо, ми приймаємо один варіант і при цьому відмовляємося від іншого. Отже, альтернативною вартістю обраного варіанту буде вартість варіанту, від якого ми відмовились.

Наприклад, якщо підприємство має власне приміщення, де може або розпочати виробництво якоїсь продукції, або здати його в аренду, то альтернативною вартістю при виборі виробництва є втрачений прибуток з аренди. В економічних теоріях альтернативна вартість у таких випадках включається в витрати виробництва

5. Проблема вибору та межі виробничих можливостей Від того, яким буде конкретний «розклад» ресурсів в економіці, залежить виробничі можливості суспільства. Для Росії ця проблема більш актуальна. У соціалістичні часи в величезному і тоді ще багатющому Радянському Союзу мало хто замислювався про жорстку обмеженість і взаємозалежності економічних ресурсів суспільства. Безмежно нарощуючи випуск, скажімо, комбайнів на «Ростсільмаш», господарники не хотіли помічати, що це відбирає у країни можливості хоча б пом'якшити становище з браком побутових пилососів і холодильників. Таким чином, між потребами людей і можливостями для їх задоволення існує «неприємна», але неминуча зворотний зв'язок: якщо перші безмежні, то другі дуже обмежені. Звідси перед людьми постійно постає проблема вибору. Навіть у повсе6дневной життя ми на кожному кроці вирішуємо задачки типу «що краще»: з'їсти улюблене морозиво або придбати цікаву книгу? В економіці ця проблема виявляється в необхідності вибору між альтернативами (необхідність вибору однієї з двох або кількох взаємовиключних можливостей, кожна з яких виключає одне одного): які товари слід виробляти, а від яких доведеться відмовитися. Бо обмеженість ресурсів означає і обмеженість виробництва. Роблячи акцент, наприклад, на випуску «гармат», суспільство неминуче буде змушене скоротити виробництво «масла». Це підводить нас до поняття виробничих можливостей. Виробничі можливості - це те максимальну кількість товарів і послуг (у певному їх наборі), яке може бути одночасно вироблено за даний період, при даних ресурсах і технологіях. При цьому мається на увазі, що всі наявні ресурси (робоча сила, засоби виробництва та інші господарські чинники) використовуються найбільш повно і ефективно. Для наочності розглянемо умовний приклад. Відомо, що кожна економіка виробляє дві великі групи продуктів: засоби виробництва (товари виробничого призначення) і предмети споживання (споживчі товари). Нехай у нашому прикладі для спрощення їх збирацько представляють верстати і книги. Загальна обмеженість ресурсів дозволяє за рік виробляти ці товари, наприклад, в наступних альтернативних співвідношеннях: або (А) 10 одиниць верстатів при нульовому випуску книг, або (Б) 9 одиниць верстатів + ​​1 одиниця книг, або (В) 7 одиниць верстатів + ​​2 одиниці книги і так далі.

КРИВА ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ — залежність, що графічно ілюструє можливості одночасного виробництва двох продуктів з урахуванням обмеженості ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів. Крива будується в системі координат, кожна з яких відображає обсяг виробництва одного з продуктів. Вона обмежує область виробничих можливостей, так що будь-яка крапка на кривій показує гранично можливе по ресурсних обмеженнях поєднання обсягів виробництва двох продуктів.

Економічний вибір - вибір найкращого серед альтернативних варіантів, який дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімум витрат.

Щоб отримати максимальну кількість товарів та послуг, виготовлених із обмежених ресурсів, товаровиробнику необхідно не тільки забезпечити використання всіх придатних для цього ресурсів, а і застосувати їх таким чином, щоб кожен з них вносив якомога більший вклад у загальний обсяг виробленої продукції.

Проблему економічного вибору відображає межа виробничих можливостей.

Важливі припущення:

· наявні фактори виробництва постійні як кількісно, так і якісно,

· технологія виробництва не змінюється (const).

Крива виробничих можливостей.

Кожна точка на кривій виробничих можливостей (А, В, С, D) характеризує максимальний обсяг виробництва двох товарів одночасно, що свідчить про ефективність використання наявних ресурсів.

Ефективність характеризує зв'язок між обсягом вироблених економічних благ і кількістю ресурсів, що застосовуються в процесі виробництва.

· Більша кількість благ, отримана від даного обсягу затрат означає підвищення ефективності.

· Менший обсяг благ від даної кількості затрат — зниження ефективності.

ð Збільшення виробництва товару X неодмінно вимагає зменшення виробництва товару Y: мають місце альтернативні витрати.

Альтернативні витрати - визначають цінність найкращого варіанту, від якого відмовилися в процесі економічного вибору. Вони характеризуються цінністю втрачених можливостей: витрати на виробництво будь-якого блага, що виражені через інше, яким жертвують.

ð Крива має вигнуту форму: кожна додаткова кількість товару Х потребує все більшого скорочення виробництва товару Y.

ð Точка F знаходиться нижче кривої ABCD: вона являє собою неефективне використання ресурсів.

ð Точка М знаходиться поза межами ресурсних можливостей: ілюструє обмеженість ресурсів графічно.

Межа виробничих можливостей ілюструє такі фундаментальні положення:

1. рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску товарів, розміщених ззовні кривої виробничих можливостей, нездійсненні;

2. необхідність вибору з-поміж досяжних комбінацій товарів;

3. існування витрат втрачених можливостей — на це вказує спадний характер кривої виробничих можливостей