V. За можливостями віднесення витрат на конкретні результати

виробничо-господарської діяльності підприємства

- прямі - витрати, які в повному обсязі відносять до конкретного результату діяльності підприємства;

- непрямі – витрати, які у повному обсязі не можуть бути віднесені до того чи іншого результату діяльності та потребують попереднього розподілу.

І V. За економічним змістом затрачуваних ресурсів

- матеріальні (вартість сировини, робіт та послуг виробничого характеру, вартість палива, енергії, витрати підприємства на придбання тари та упакування);

- витрати на оплату праці (усі види виплат основної та додаткової заробітної плати робітників підприємства);

- відрахування на соціальне страхування (усі види обов`язкових відрахувань до бюджетних, позабюджетних фондів);

- інші витрати, встановлені законодавством.

Під впливом НТП і ростом продуктивності праці відбувається постійний процес зміни структури витрат у виробництві.

Таким чином, виходячи з ролі в системі управління фінансами підприємства, витрати можна класифікувати на виробничі та позавиробничі витрати.

Сукупність виробничих витрат показує, скільки коштує підприємству виготовлення продукції, яка випускається, тобто виробнича собівартість продукції.

Виробнича собівартість і позавиробничі витрати складають повну собівартість продукції.

Уcі витрати, пов'язані з виробництвом і продажем продукції, підприємства роблять, як правило, значно раніше їхнього відшкодування з доходу за продану продукцію. У зв'язку з цим у підприємства постійно виникає потреба в коштах на покупку необхідних видів сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, палива, на оплату праці працівників підприємства і ряд інших витрат на виробництво і продаж продукції.

4.2 Визначення джерел фінансування витрат підприємства

Усі витрати, пов'язані з виробництвом і продажем продукції, підприємства проводять, як правило, значно раніше за їх відшкодування з доходу за продану продукцію. У зв'язку з цим у підприємства постійно виникає потреба в засобах на покупку необхідних видів сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, палива, на оплату праці працівників підприємства і ряд інших витрат на виробництво і продаж продукції.

Основними джерелами фінансування витрат підприємства є власні засоби підприємства (статутний фонд, прибуток) і позикові засоби (кредити банку, бюджетні асигнування). Засоби, авансовані для формування запасів товарно-матеріальних цінностей, заділів незавершеного виробництва, готовій продукції на складі і здійснення розрахунків, відновлюються після надходження на розрахунковий рахунок підприємства доходу від продажу продукції.

Унаслідок того, що процес виробництва здійснюється в певній технологічній послідовності, коли безперервно відбуваються стадії придбання сировини і підготовки його до виробництва — перетворення сировини на напівфабрикати, потім в незавершене виробництво, і, нарешті, в готову продукцію, потреба в засобах на покриття виробничих витрат на кожній з цих стадій виникає у підприємства одночасно. В обмін раніше придбаної сировини і витраченого на виготовлення напівфабрикатів, підприємству необхідно придбати нову партію сировини; запас напівфабрикатів, використаний в незавершеному виробництві, необхідно поповнити за рахунок нової партії напівфабрикатів. А запаси готової продукції на складі підприємства в ході її реалізації заповнюються за рахунок незавершеного виробництва. У результаті такої послідовності і безперервності процесу виробництва засоби, вкладені в ці витрати, переходять з однієї стадії в іншу, здійснюють кругообіг. Після завершення кругообігу вони, як правило, повністю відшкодовуються з валового доходу підприємства. Отже, вони не витрачаються безповоротно, а лише авансуються, постійно знаходячись в обороті підприємства.

У зв'язку з цим кожне госпрозрахункове підприємство для нормального здійснення своєї господарської діяльності повинне мати у своєму розпорядженні певну суму таких коштів. Підприємства у момент їх створення наділяються такими засобами шляхом формування статутного фонду як за рахунок власних джерел, так і привернутих, позикових засобів.

Основою для визначення потрібної суми таких коштів є обсяг виробництва, кошториси витрат на виробництво, тривалість виробничого циклу, умови заготівки і придбання сировини, палива та інших необхідних матеріалів.

Витрати на формування і відтворення основних фондів, тобто на створення, реконструкцію, розширення і відновлення основних фондів виробничого призначення здійснюються за рахунок власних засобів підприємства (статутного фонду, амортизаційних відрахувань, прибутку) або за рахунок позикових і привернутих засобів (кредитів банку, довгострокових асигнувань з бюджету, випуску цінних паперів).

Підприємства здійснюють також витрати на соціально-культурні заходи, направлені на підвищення кваліфікації працівників, підготовку кадрів, поліпшення соціально-культурних і житлово-побутових умов працівників підприємства. Сюди ж відносяться витрати на створення і реконструкцію основних фондів невиробничого призначення, зміст клубів, дитячих дошкільних установ, таборів відпочинку дітей, функціонування медичних установ і так далі. Ці витрати, що мають значення для соціального розвитку колективу частково включаються до складу валових витрат, частково здійснюються за рахунок прибутку, бюджетних і цільових надходжень, засобів профспілкових організацій, доходів від клубів, надходження від батьків у вигляді плати за вміст дітей в дошкільних установах і ін.