Тема 2. Загальні поняття педагогіки вищої школи

Соціально-економічні умови та науково-технічний розвиток суспільства постійно ставлять нові завдання в сфері освіти та виховання молоді. Ці проблеми на різних етапах життя вирішує педагогіка.

Педагогіка - це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості. Слово "педагогіка" має грецьке походження : paidos - дитина, ago - веду, виховую, тобто "веду дитину". У вищому закладі освіти при підготовці людини до самостійного життя виховання спрямовано на розкриття творчих здібностей людини з метою його самореалізації.

Сучасна педагогіка займає особливе місце в системі наук про людину. Структура педагогіки відображає зв'язки і відносини, що склалися в ході історичного розвитку різних галузей педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук. До педагогічних наук належать: загальна, вікова, професійна, соціальна педагогіка. У педагогіці діє закон відповідності виховання та освіти рівню розвитку суспільства. Ось чому останнім часом бурхливо розвивається соціальна педагогіка як галузь педагогіки, що вивчає закономірності і механізми становлення і розвитку особистості. У структуру соціальної педагогіки входить андрагогіка - це наука про освіту та виховання людини протягом усього життя. Тільки постійне підвищення власного пізнавального та інтелектуального рівня дозволяє зрозуміти різницю між звичайною і творчою діяльністю.

2.1 Педагогічні категорії, теорії, концепції педагогіки вищої школи

На сучасному етапі велике значення набуває педагогіка вищої школи. До основних категорій педагогіки вищої школи ("категорія" - міркування, визначення, загальне логічне поняття) відносяться: вища освіта та навчально-пізнавальний процес у вищому закладі освіти.

Вища освіта - це комплекс знань, умінь та навичок, що повинен засвоїти студент, і який відповідають рівню сучасного фахівця.

Навчально-пізнавальний (або педагогічний) процес у вищій школі - це сукупність закладених у предметну систему знань, умінь та навичок студентів, що досягається внаслідок діяльності кафедр, викладачів та студентів.

Реалізація навчально-виховного процесу спирається на педагогічні теорії вищої школи. Основні з них:

Теорія загальної побудови педагогіки вищої школи. Вона необхідна для систематизації всього, що має значення для організації педагогічного процесу у вищому навчальному закладі.

Теорія змісту вищої освіти. Ця теорія є сукупністю знань для загального, професіонального, інтелектуального формування особистості фахівця. Для реалізації цієї теорії велике значення має добір навчальних дисциплін, комплектування навчальних планів та програм, відкриття нових спеціальностей, створення прискорених курсів та факультетів.

Теорія навчання (або вузівська дидактика) розкриває кожний елемент навчального процесу (форми, методи, засоби) у вищому закладі освіти.

Теорія виховання розкриває систему впливів на виховання і розвиток особистості в період навчання. Існують різні парадигми ("парадигма" - приклад, зразок) виховання: педагогічна, андрологічна, акмеологічна, комунікативна. Педагогічна парадигма використовується, коли людина не здатна осмислити сенс та необхідність власного виховання та розвитку, і тому єдиним засобом досягнення мети є наказ або вказівка без врахування індивідуальних особливостей людини. Такій підхід формує вузьких фахівців не здатних до творчої діяльності. Андрологічна парадигма використовується у вищій школі, коли викладач допомагає студенту (завдяки знанням) сформувати свій освітній простір для вибору подальшої мети. Ця парадигма ставить приблизно у рівний стан і викладача і студента. Акмеологічна парадигма (акме - вершина) носить творчу спрямованість. Для реалізації цієї парадигми у вищій школі викладачу необхідно мати не тільки спеціальну, а й психологічну підготовку, розуміти людей, бо вона має випадковий індивідуальний характер. Комунікативна парадигма враховує спілкування та взаємо вдосконалення групи людей при обміні інформацією, знаннями, вміннями. Реалізація цієї парадигми вимагає від людини виховання гнучкості, комунікабельності, коректності у спілкуванні, формування інтересу у загальній справі. У навчальному процесі вищої школи ця парадигма частково реалізується на семінарах, конференціях, симпозіумах, але в більшості це відбувається на після вузівському етапі освіти.

На сучасному етапі головним є створення умов для найбільш повного розкриття внутрішніх можливостей, самореалізації особистості, стимулювання пізнання самого себе. Можливість створити індивідуальний стиль життя в сучасному суспільстві залежить від освіти, професії, інтелекту людини. Процес постійного пізнання необхідно розвивати на протязі життя. Американський психолог Гілфорд відокремлює спеціальний фактор сучасного інтелекту - "мислення в різних напрямках" (або дивергентне мислення), який дозволяє людині піднятися на більш високий рівень в своєму розвитку.

Теорія управління вищим навчальним закладом вивчає проблеми його матеріально-технічного, економічного та фінансового забезпечення.

Сучасні умови та перспективи розвитку суспільства сприяють розробці нових педагогічних ідей і концепцій ("концепція" - система поглядів на певне явище або засіб тлумачення, пояснювання будь-яких явищ). До таких ідей слід віднести такі, як:

• гуманізація та гуманітаризація вищої освіти;

• ствердження особистості студента як головного фактора, на який повинен орієнтуватися весь процес навчання та виховання;

• врахування можливостей кожного навчального закладу в підготовці та відкритті тих спеціальностей, що зараз чи в перспективі потребує економіка, культура, політика України;

• безперервна освіта випускників після закінчення вищого закладу освіти.

Значну роль у теорії та практиці педагогіки відіграють педагогічні концепції. В Україні значне місце займають такі концепції, як: активізація пізнавальної і науково-дослідницької діяльності студентів; гнучкі педагогічні технології, безперервна післявузівська освіта та інші. Слід зазначити, що поняття "безперервна освіта" може бути віднесено до: окремої особистості; освітнього процесу, організаційних структур. В сучасних умовах існує маневрування професійної освіти, тобто зміна людиною професійної діяльності (або підвищення професійної майстерності). В ринкових умовах - це масове явище. Якщо студент вирішив змінити чи розширити свій фах, то "вихід" з однієї освітньої програми повинен стикуватись з "входом " в іншу. В освітньому процесі це означає корекцію програм, введення нових курсів тощо, а в організаційній структурі безперервність припускає мережу навчальних закладів, які виконують різні освітніпослуги, забезпечуючи зв'язок та спадковість програм між різними освітніми рівнями. Ось чому виникає необхідність стандартизації всіх програм, що засновується на єдиній меті системи професійної освіти, тобто в змістовий аспект безперервної освіти (у зв'язку з динамікою руху особистості) повинні входити багаторівневість, доповнення та маневрування.

Питання для самоперевірки:

1.Чи можна сказати, що педагогіка - це наука про виховання?Який закон діє у педагогіці?

2.Що означає поняття "категорія"? Які категорії педагогіки вищої школи Ви знаєте?

3.Що таке "вузівська дидактика"?

4.Перерахуйте основні педагогічні теорії вищої школи.

5.Що означає поняття "концепція"? Які сучасні педагогічні концепції Ви знаєте?

5