РОЗДІЛ 2

Вища освіта як категорія педагогіки вищої школи

У розділі розглянуто основи педагогіки вищої школи: категорії, теорії, зміст освіти та його нормативна база, формування оптимальної структури змісту навчальних дисциплін, методи, форми організації навчання. Структура науково-пошукової діяльності.

Тема 1. Історія, стан та перспективи розвитку вищої освіти України

1. Державна освітня політика у сучасних умовах

Освіта в Україні посідає одне з чисельних місць. Подальші соціально-економічні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності українських фахівців з вищою освітою. Україна чітко визначила свої орієнтири на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог і стандартів.

Вступ до вищого навчального закладу - одна з найважливіших подій у житті молодої людини. Молодь як соціально-демографічна група характеризується не лише віковими ознаками, але й специфікою соціального становлення, особливим місцем у структурі суспільства.

Держава допомагає кожній молодій людині після закінчення школи здійснити право на здобуття подальшої освіти в будь-яких навчальних закладах: від професійно-технічних навчальних закладів і вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації до найпрестижніших університетів України.

Сьогодні мережа вищих навчальних закладів України налічує 904 заклади усіх рівнів акредитації та форм власності. Студентами перших курсів вищих навчальних закладів 1-1V рівнів акредитації стали понад 633,7 тис. осіб , зокрема за кошти державного та місцевого бюджетів - 263,5 тис. осіб.

У Загальній декларації прав людини 1948 року передбачено, що вища освіта повинна бути доступною для всіх відповідно до здібностей кожного. Юридичні зобов'язання держав-членів ООН щодо втілення в життя цих положень Декларації викладені в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права.

Враховуючи надзвичайну важливість освіти для майбутнього країни, Основний Закон нашої держави - Конституція - встановлює доступність і безоплатність професійно-технічної та вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, тобто в тих, які належать державі або певному місту чи селищу.

Законодавче поле української вищої освіти формується одночасно із принципами Болонського процесу на основі таких основних документів: Конституції України, Національної доктрини розвитку освіти, Законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту» та інших нормативно-правових актів. Ці документи формулюють нормативно-правові вимоги щодо організації та функціонування системи вищої освіти в Україні, її правові, організаційні, фінансові та інші засади.

2. Історія університетської освіти в Україні

Історія вищої освіти України тісно пов'язана з багатовіковою історією українського народу і держави. Першим вищим навчальним закладом України вважається Києво-Могилянська колегія, створена в 1632 році шляхом об'єднання Київської братської та Лаврської шкіл. Проте, слід зазначити, що першим вищим навчальним закладом не лише в Україні, а й у Східній Європі була Острозька академія, заснована у 1576 році. Острозька академія проіснувала до 40-х років 17 ст. Відроджено Острозьку академію Указом Президента України у 1994 році як Острозький колегіум, з 1996 року - це Острозька академія, а з 2000 року - Національний університет «Острозька академія».

Наприкінці XVII і в XVIII ст. на становлення освіти і науки України значно впливала Києво-Могилянська колегія, яка у 1701 р. одержала титул та права академії і почала називатися Київською академією, названою на честь митрополита Петра Могили. Термін навчання в академії складав 12 років. Приймали в академію молодь усіх станів, для яких не було вікових обмежень. Щорічно у Київській академії одержували освіту до 2000 студентів (спудеїв). В академії здобувала освіту і молодь з-за кордону.

Визначну роль у розвитку освіти в західноукраїнських землях відігравав "Львівський університет, створений 1661 року на базі Львівської єзуїтської колегії. У ньому діяло два відділи - філософський і теологічний. Освітній процес в університеті завершувався одержанням наукового ступеня - ліценціата, бакалавра, магістра, доктора наук. Львівський університет підтримував зв'язки з Києво-Могилянеькою академією та європейськими університетами - Римським, Паризьким, Празьким та ін.

Хронологія відкриття деяких інших відомих вищих навчальних закладів має такий вигляд: 1805 р. - Харківський університет 1834 р. - Київський університет; 1865 р. - Новоросійський (нині Одеський) університет; 1898 р. — Київський політехнічний інститут та ін.

Усього в Україні до 1917 року діяло 27 вищих навчальних закладів, в яких навчалося біля 35 тис. студентів. Велика жовтнева соціалістична революція 1917 року змінила соціальний устрій держави. Виникла необхідність створення нової вищої школи. У 1918 р. університет Св. Володимира у Києві, Харківський і Новоросійський (Одеса) стали першими державними університетами незалежної України. У цьому ж році відкрились Єкатсринославський (тепер Дніпропетровський) та Таврійський (у Сімферополі) університети.

Нова концепція вищої школи знайшла своє відображення в документі «Про реформу вищої освіти» (1920), що передбачав створення у вищих навчальних закладах вузькоспсціалізованих факультетів з трирічним терміном навчання. В університетах замість філологічних і природничих факультетів створювалися педагогічні з різними спеціалізаціями. Цс було відображенням тенденцій розвитку європейської вищої школи за кордоном.

Університети в Києві, Харкові, Одесі, Єкатеринославі та Сімферополі були ліквідовані розпорядженням Наркомпросу України у 1920 році. Замість ліквідованих університетів створювалися інститути народної освіти, медичні та юридичні інститути.

Проте, згодом відбулося відновлення університетів в Україні. З 1 вересня 1932 року знову відкрили свої двері для студентів університети в Харкові, Києві, Одесі та Дніпропетровську. Ці вищі навчальні заклади за короткий термін стали провідними науковими та освітніми центрами України. У 1939 р. в УРСР нараховувалося 129 вищих навчальних закладів, які працювали за однотипними навчальними планами.

Після закінчення другої світової війни відновили роботу 154 вищих навчальних заклади, в яких навчалося вже близько 200 тис. студентів.

У 1974-1975 pp. на основі навчальних планів було створено робочі навчальні плани, в яких зазначалася кількість годин на самостійну роботу студентів з кожної дисципліни. З 1972 року було введено річне стажування молодих фахівців на виробництві, створювались філії профілюючих кафедр на підприємствах, впроваджено внутрішньо семестрові атестації студентів, реорганізувались діючі і відкривалися нові вищі навчальні заклади.

Після здобуття в 1991 році незалежності Україна почала формувати власну національну систему вищої освіти, орієнтовану на принципи демократії та гуманізму, відродження її самобутнього характеру, покращення змісту, форм і методів навчання. Значна кількість інститутів реорганізовано в університети. Деяким визнаним міжнародною спільнотою вищим навчальним закладам надано статус Національних. Відкрито комерційні, приватні, спільні та міжнародні вищі навчальні заклади, які надають можливість великій кількості молодих громадян України здобути сучасну вищу освіту.