6. Розповідь за картинками

Перед дитиною безладно кладуть чотири картинки, на яких зображено певний поря­док добре відомих їй подій. Експеримента­тор просить дитину розташувати картинки у певному порядку і пояснити, чому вона розклала їх так, а не інакше.

Оцінка:

• правильне розташування картинок і правильний опис зображених подій — «+»;

• дитина логічно будує послідовність картинок — «+/—»;

• послідовність картинок випадкова — «—».

Рівень розвитку мислення і мови оцінюєть­ся як:

• високий, якщо за 5—6 завдань отри­мали найвищий бал або знак «+»; середній, якщо отримали проміжний результат і лише 4—3 завдання виконали правильно;

• якщо два завдання оцінені знаком «—» або 0 балів, а решта знаком «+/—», то під­сумковий рівень оцінюється як низький.

З метою перевірки рівня розвитку уяви

використовували такі завдання.

1. Збір розрізаних картинок

Дитині пропонували скласти картинку із частин. Учитель говорить: «Бачиш, картинка зламалася. Відремонтуй її».

Оцінка:

• перша (більш складна) картинка скла­дена правильно — «+»;

• перша складена неправильно, а друга (спрощена) правильно — «+/—»;

• обидві картинки складені неправиль­но — «—».

2. Малюнок людини

Дитині пропонують намалювати людину, найкращу, яку лише зможе. Коли дитина говорить, що не вміє малювати, її підбадьо­рюють, пояснюють, що у цьому віці всі діти не дуже добре малюють, але кожен малюнок по-своєму цікавий.

Коли малюк усе-таки відмовляється ма­лювати, його запитують: «Що є у люди­ни? Так, намалюй голову, ноги». І в кінці обов'язково запитують: «Ти все намалював, що потрібно?».

Оцінка:

• якщо намальовано всі сім основних частин (голова, очі, рот, ніс, тулуб, руки, ноги) і не менше трьох другорядних (пальці, шия, волосся, шапка, одяг, взуття), а ру­ки і ноги мають товщину, то малюнок оці­нюється знаком «+»;

• якщо зображено не більше п'яти основ­них частин — малюнок оцінюється знаком «—» (незалежно від наявності другорядних деталей і від способу зображення рук і ніг);

• у проміжних випадках малюнок оці­нюється знаком «+/—».

Рівень розвитку уяви оцінюється так:

• високий, коли обидва завдання вико­нані на «+»;

• середній, коли одне виконане на «+», а інше на «+/—» або «—», а також коли обидва виконані на «+/—»;

• низький, коли одне завдання виконане на «—» і інше також на «—» або на «+/—» (табл. 2.).

Останнє завдання спрямовується на ви­значення рівня розвитку короткочасної пам'яті і вміння робити елементарні висновки.

Таблиця 2

Рівні розвитку уяви

Рівень розвитку уяви	Високий	Середній	Низький
1-ше завдання — «Збір картинки»	20	21	9
2-ге завдання « Малюнки людей»	13	21	16

Учитель звертається до дитини: «Ти лю­биш слухати різні оповідання? Зараз я роз­почну маленьку розповідь, а ти постарайся добре запам'ятати, щоб точно повторити. Домовились?

Жили-були три хлопчики: Миколка, Пет­рик та Іванко. Миколка нижчий від Петрика. Петрик нижчий від Іванка. Повтори».

Оцінка:

• високий рівень — коли вчителю знадо­билося 1—4 повтори;

• середній — 5—7 повторів;

• низький — 8 повторів.

Коли дитина все-таки дала правильну від­повідь, переходимо до перевірки рівня здат­ності робити елементарні висновки. Учитель говорить: «А тепер подумай і скажи: хто із хлопчиків найвищий? А хто найнижчий?».

Оцінка:

• високий рівень — 1—4 повтори;

• середній — 5—9;

• низький —10 і більше повторів.

У результаті застосування зазначених тестів були виявлені показники, які ха­рактеризували ступінь готовності'дитини до навчання. По кожному з показників дитина належала до одного з трьох рів­нів — низького, середнього, високого. Ці оцінки були занесені до спеціальної кар­тотеки.

Упродовж обстеження дітей було про­ведено кілька батьківських зборів, на яких ішла мова про організацію життєдіяльності дитини напередодні школи, пропонували­ся засоби, що дозволять посилити бажання дитини йти до школи; розповідали про змі­ну домашнього простору (виділення дитині кутка для учбових занять). Зазначалося таке: що більше малюк буде задіяний у підготовці до школи, що більше він знатиме про школу і свою нову життєву позицію, то легше йому буде в неї включитися.

Мова йшла і про педагогічний вклад, який реально може зробити кожен із батьків у свою дитину' в останні місяці й тижні: роз­виток моторики, особливо дрібної; розвиток мовлення; розширення світогляду; форму­вання вольового контролю і відповідальної поведінки. Пропозиції експериментатора повинні були легко вписуватися у сімейний стиль взаємостосунків із дитиною.

Проводились окремі індивідуальні кон­сультації з батьками тих дітей, які показали низький рівень готовності до школи, якщо було потрібно — додаткові консультації спе­ціалістів, які допомогли б визначити пси- холого-педагогічний статус деяких дітей. З аперцептивного досвіду ми знали, що ро­бота з батьками стане ефективнішою восени, коли з'являться конкретні проблеми, тобто з початком учбового процесу.

Ми розпочали дослідження з ознайом­лення та вивчення медичних карток дітей. Нас цікавили такі дані: число, місяць і рік народження досліджуваних; які були пологи у матері, чи не було травм, тривалих захво­рювань; чи вчасно дитина почала ходити і говорити; характер відхилень у системах і функціях організму, хворобливість, група здоров'я.