28. Причини та динаміка міжнародного руху капіталу

Міжнародна міграція капіталу (експорт та імпорт) зумовлена зовнішніми та внутрішніми причинами. Одні з них викликають необхідність чи потребу його вивезення за кордон, а інші — ввезення з-за кордону. Дослідження показують, що причини експорту та імпорту капіталу переважно перетинаються, хоча їхні остаточні ролі бувають різними. Мета залучення іноземного капіталу визначається пріоритетами, що встановлені програмами економічного розвитку країни.

В основі міжнародної міграції капіталу лежить бажання отримати більший прибуток, ніж у країні походження капіталу, або забезпечити високоефективну роботу національних підприємств. Тому основними причинами міжнародного руху капіталу можна вважати:

відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використанню;

попит на капітал, який не збігається з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держав;

різницю у витратах виробництва в різних країнах внаслідок різниці у вартості сировини, енергії, заробітної плати тощо;

інтернаціоналізацію виробництва;

зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення сировиною своїх підприємств;

відмінності в екологічних нормативах і стандартах різних країн, що сприяє вивезенню або створенню екологічно шкідливих виробництв у інших країнах для забезпечення своїх потреб;

бажання обійти тарифні та нетарифні бар´єри, які є у звичайному комерційному експорті;

захист грошей від інфляції;

технологічне лідерство, що сприяє поширенню найновіших технологій;

необхідність технічного переозброєння та модернізації національних підприємств.

29. Динаміка та особливості між нар руху капіталу

Показники вивезення капіталу характеризують рівень економічного розвитку країни. До них належать:

- обсяг зарубіжних інвестицій даної країни та його співвідношення з національним багатством країни;

- співвідношення обсягу зарубіжних прямих інвестицій даної країни з обсягом іноземних прямих інвестицій на її території;

- зовнішній борг країни і його співвідношення з її ВВП/ВНП.

Особливості сучасного міжнародного руху капіталу

У міжнародний рух факторів виробництва великі зміни внесла Друга світова війна. Необхідність відбудови народного господарства багатьох передових на той час країн дала могутній поштовх розвитку практично усіх факторів виробництва.

Посилення державно-монополістичного процесу та інтернаціоналізація виробництва в повоєнний період значно вплинули на міжнародний рух капіталів. Лідером в цьому процесі стали США, зарубіжні активи яких за 1950-1985 рр. зросли більш ніж у 30 разів. В Основними імпортерами капіталу в цей час були країни Західної Європи та Японія.

На кінець 80-х на передові позиції в іноземному інвестуванні вийшли країни ЄС, причому сукупний обсяг їх прямих інвестицій у 1990 р. більш ніж у 2,5 рази перевищував обсяг експорту прямих інвестицій США. Провідними інвесторами поряд із США стали Японія, Франція, Німеччина, Великобританія. На цих позиціях вони залишаються і наприкінці 90-х років.

Ще наприкінці 80-х років характерною особливістю світового господарства стало одночасне утворення у багатьох країнах як відносного надлишку капіталу, так і потреби залучення додаткових капіталів для розвитку нових галузей. Тому більшість держав виступають одночасно і експортерами, й імпортерами капіталу.

Залежно від стану балансу ввезення і вивезення іноземних інвестицій можна виділити групи країн:

а) які переважно вивозять (нетто-інвестори);

б) які приймають;

в) в яких є приблизна рівновага в цьому процесі.

До першої групи належать Японія, Франція, Німеччина; до другої - Ірландія, Португалія, Італія, Великобританія, Туреччина, більшість країн, що розвиваються, а починаючи з 1985 р. і США; до третьої - решта країн Західної Європи, Канада. Цей поділ є дещо умовним, оскільки всі країни одночасно як приймають, так і експортують інвестиції.

Характерними рисами сучасного стану міжнародного руху капіталів є:

а) збільшення кількості країн - членів іноземного інвестування.;

б) розширення потоку іноземних інвестицій.;

в) зміна характеру, форм та напрямків міжнародної міграції капіталу останнім часом.;

г) зміна розміщення інвестицій у регіонах світового господарства;

д) активне використання кредитних відносин між постсоціалістичними і слаборозвиненими країнами;

є) велика роль транснаціональних банків (ТНБ) і транснаціональних корпорацій (ТНК) в міжнародному русі капіталів.

Для залучення іноземного капіталу до розвитку національної економіки країни використовують різні методи, серед яких:

- позикові стимули - встановлення прямих позикових пільг або зниження податку тощо;

- фінансові методи - надання кредитів, субсидій, позик;

- нефінансові методи - надання інформаційної допомоги, допомога в управлінні, створення спеціальних економічних зон тощо.