54. Наукові та навчальні праці Палехи
Документаційне забезпечення управління Підручник МАУП, 1997 р. 344Палеха Ю. І.
Організація загального та кадрового діловодства, в 2-ох частинах Навчально -методичний посібник
Міжрегіональна Академія управління персоналом ( МАУП), 1993 р. 263
Организация современной деловой коммуникации Навчально –методичний посібник МАУП, 1995 р. МАУП, 1996 р. 152 158
Управлінське документування в 2-ох частинах Навчально -методичний посібни ЄУФІМБ, 2001 р. ЄУФІМБ, 2002 р. ЄУ, 2003 р.
Ділові контакти з діловими партнерами Навчально -методичний посібник ЄУ, 2004 р. 284
Культура діловодства Навчально -методичний посібник ЄУ, 2006 р. 193
Організація сучасного діловодства Навчально -методичний посібник Кондор, 2007 р. 194
Загальне документознавство Навчально -методичний посібник Ліра- К, 2008 р. Ліра -К, 2009р. 395 434
Організація загального діловодства Навчальний посібник Ліра- К, 2009 р 458
Загальні правила оформлення документів Науково-методичний журнал 'Персонал" 1993. № 1
Основні принципи написання реквізитів документів Стаття Персонал" 1993. №2 №3,4 37
3 Історії діловодства Стаття "Персонал" 1996. № 3 3
Діловодство у XVIII - XIX ст. Стаття "Персонал" 1997. № 1 5
Створення національної системи діловодства в Україні Стаття "Персонал" 1997. №55
Підготовка фахівців з документознавства та інф. аналіт.діяльності: шляхи становлення Стаття Зб. праць наук. практ. конф. «Ефективн. та якість приватної. освіти».23.11.2003 р.-С. 116-119.
Шляхи вдосконалення діловодства на підприємствах України Стаття Журнал "Економіка та управління" 2004 р. № 2.-С.104-107.
Основні чинники впливу на вузівську підготовку документознавців Стаття Студії з арх. справи та документознавства. 2004. .№11.- С.168
Служба діловодства як об'єкт керування в установі Стаття Студії з арх. справи та документознавства. 2004. .№13.- С.137-142
Культура діловодства. Постановка проблеми та шляхи реалізації Стаття Бібліотекознавство.Док ументознавство.Інформ ологія. 2005. №3.- С.34-39
Вдосконалення культури управління діловодством Стаття Зб. мат-лів міжн. наук.практ. конф. з інф.діяльн. К. 1719.05.2005.- С. 18-22.
53.Трансформація змісту документознавства у 1990 – 2000р. Збагачення тематики документознавчих досліджень.
Україні становлення документознавства припадає на 1990—2000-ті рр., а отже, і розвиток фахової періодики відбувається синхронно у часі, втім, вважаємо за необхідне відзначити неабияку роль у зміцненні документознавчих позицій у межах архівознавства, діловодства, підтримці класичної версії науки часописом «Архіви України» . До розроблення нового науково-видавничого проекту долучилися знані історики — І. Л. Бутич, І. О. Гуржій, І. П. Крип’якевич, Ф. П. Шевченко та ін., імена яких стали своєрідною гарантією високого ґатунку наукової продукції. Упривілейованими увагою редакційної колегії збірника проголошувалися історіографія, джерелознавство, історична географія, топоніміка, картографія, краєзнавство, хронологія, метрологія, нумізматика, археографія, палеографія, дипломатика, геральдика, сфрагістика, філігранологія [8]. Більшість із них за дисциплінарною природою концентрується на писемних історичних джерелах, що сприяло наповненню збірника публікаціями, присвяченими дипломатиці, палеографії, сфрагістиці, філігранології, іншим відповідним спеціальним історичним дисциплінам.
Залишалася посилена увага до проблематики різноаспектного дослідження писемного історичного джерела, яка побіжно концептуалізувала питання історичного документознавства. Цілком закономірною виглядає присутність тем і сюжетів, що висвітлюють загальні історичні, історіографічні, теоретичні історико-джерелознавчі питання, у виконанні провідних зарубіжних і вітчизняних фахівців (С. Б. Ватуля, В. О. Гавриленко, Я. Д. Ісаєвич, В. В. Панашенко, Л. М. Пушкарьов, Л. А. Проценко.
Якісно новий етап розвитку українського документознавства припадає на 1990—2000-ні рр. За цих обставин виробництво, передання і споживання наукової інформації (галузевого рівня) через різні засоби комунікації набули особливого значення у безлічі контекстів (науковий, освітній, просвітницький, практичний і т. д.). Тоді ж з’явилися перші фахові видання, виразно орієнтовані суто на документознавчу проблематику дослідження. Актуалізація у вітчизняній науці документознавчої проблематики викликала непідробну зацікавленість в існуванні відповідних періодичних, серійних видань, здатних забезпечити галузеві й міжгалузеві зв’язки наукової спільноти. Зміцнення позицій документознавства в Україні як наукової та навчальної дисципліни супроводжується розширенням переліку фахових видань*. Чільне місце серед них належить щорічнику «Студії з архівної справи та документознавства» (далі — «Студії») (1996), який є друкованим органом провідної наукової галузевої інституції — Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (далі — УНДІАСД) Державного комітету архівів України. «Студії» стали першим спеціалізованим часописом в історії вітчизняного документознавства. За час існування вони здобули заслужений авторитет як фахове видання. На початку 2000-х рр. з’явилися перші, спеціально присвячені чи дотичні до щорічника розвідки, систематичні покажчики змісту [18]. Утім, як історичні, історіографічні факт, джерело, явище, процес, «Студії» потребують більшої уваги дослідників, що робить тему нарису актуальною.
Орієнтуючись на якісно нові форми професіоналізації, відповідність визнаним нормам, стандартам наукової праці, розроблення теоретико-методологічних, науково-методичних, історичних напрямів архівознавства та документознавства, редакція так визначила мету існування щорічника — «вийти на якісно новий для України рівень історичного наукового видання, гідного вимог сучасного архівознавства», сприяти об’єднанню «істориків та архівістів навколо розроблення питань теорії та історії архівної справи... практичній реалізації здобутків архівознавства та документознавства», ознайомлювати «з досягненнями світової архівістики та документознавства», висвітлювати «проблеми підготовки архівних кадрів»