Задача 2.

У квiтнi 2008 р. Савицький пiсля повернення з тривалого вiдрядження дiзнався, що рiк тому (у квiтнi 2007 р.) його дружина продала без його згоди житловий будинок, що належить їм на правi спiльної власностi. Незадоволений цим, Савицький негайно зажадав вiд неї розiрвання договору купiвлi-продажу. Проте дружина вiдповiла вiдмовою i заявила, що вимушена була продати будинок через обмеженi матерiальнi обставини та у зв’язку з необхiднiстю придбання нової автомашини. Вона також пояснила, що не змогла погодити з ним це питання внаслiдок його тривалої вiдсутностi, а вирученi вiд продажу будинку грошi вже витрачені, що не дає змоги вирiшити питання про розiрвання договору купiвлi-продажу.

Переконавшись, що його прохання виявилися безрезультатними, Савицький у жовтнi 2008 р. пiдготував позовну заяву до суду про визнання договору купiвлi-продажу житлового будинку недiйсним. Проконсультувавшись iз цього приводу у знайомого юриста, дружина пояснила Савицькому, що його звернення до суду буде безрезультатним, оскiльки вже пропущений строк позовної давностi. Вирiшивши з’ясувати обгрунтованiсть такої позицiї, Савицький звернувся в юридичну консультацiю.

Якi норми сімейного i цивiльного права повиннi бути застосованi в цiй ситуацiї?

Чи поширюється позовна давнiсть на вимоги, якi випливають iз сiмейних вiдносин?

Як визначається в таких випадках строк позовної давностi?

Яке роз’яснення повиннi дати Савицькому в юридичнiй консультації?

Задача 3.

Пiсля розлучення Майкова бiльше чотирьох рокiв не ставила питання про стягнення з колишнього чоловiка алiментiв на утримання неповнолiтнього сина, оскiльки мала високий дохiд за мiсцем роботи в комерцiйному банку і не потребувала матерiальної допомоги. Проте у 2008 р. пiсля лiквiдацiї банку вона стала безробiтною i попросила Майкова виплачувати їй щомiсяця по триста гривень на утримання сина. Протягом трьох мiсяцiв Майков пiд рiзними приводами ухилявся вiд вирiшення цього питання, а потiм прямо вiдмовився укласти договiр про виплату алiментiв у добровiльному порядку. На погрозу дружини звернутися до суду вiн також не прореагував, заявивши, що й необхiдно було подати позовну заяву про це протягом року пiсля розiрвання шлюбу, а тепер вона вже не буде задоволена з формальних причин (у зв’язку iз закiнченням встановлених законом строкiв).

Як слiд вчинити Майковiй у ситуації, що склалася?

Чи встановлений СК строк позовної давностi для стягнення алiментiв?

Задача 4.

У квiтнi 2007 р. громадяни Плющенко i Михайлова вирiшили одружитися. За порадою батькiв вони через мiсяць вiнчалися в церквi. Порадившись iз друзями, молодi вирiшили, що в сучасних умовах їх шлюб є дiйсним за наслiдками церковного обряду i державної реєстрацiї в органах ДРАЦСу не потребує. Через рiк унаслiдок сварок з чоловiком Михайлова вирiшила розiрвати шлюб. Проте подану нею заяву про розiрвання шлюбу в органi ДРАЦСу не прийняли, зажадавши представити свiдоцтво про укладання шлюбу.

Дайте оцiнку дiям працiвникiв органу ДРАЦСу.

Чи вiдповiдають дії Плющенка і Михайлової при реєстрацiї шлюбу вимогам сiмейного законодавства?

Список рекомендованих джерел:

І. Нормативно-правові акти:

1. Конституцiя України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Вiдом. Верх. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Загальна декларація прав людини. – К.: Укр. прав. фундація. Право, 1995.

3. Конвенція про права дитини. – К.: Укр. прав. фундація. Право, 1995.

4. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації. – К.: Укр. прав. фундація. Право, 1995.

5. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. – К.: Укр. прав. фундація. Право, 1995.

6. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р. – К.: Укр. прав. фундація. Право, 1995.

7. Сiмейний кодекс України вiд 10 сiчня 2002 р. – К.: Атіка, 2005.

8. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Оф. вісн. України. – 2003. – № 11. – Ст. 16.

9. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 1 липня 2010 р. // Відом. Верх. Ради України. – 2010. – № 38. – Ст.509.