2.4. Частково-пошуковий метод

Як відомо, проблемне навчання може бути реалізоване трьома шляхами: проблемним виклад матеріалу, використанням частково-пошукового (чи евристичного) і дослідницького методів. Застосування кожного з них сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку у них творчого мислення.

Можна без перебільшення стверджувати, що найчастіше, в ході майже кожного уроку фізики, є можливість звертатися до частково-пошукового методу. Мета цього методу – поступове наближення проблем учнів до самостійного рішення.[21]

Частково-пошуковий метод припускає виконання учнями окремих кроків вирішення поставленої навчальної проблеми, окремих етапів дослідження шляхом самостійного активного пошуку. При цьому підключати учнів до пошуку можна на різних етапах уроку, використовуючи різні методичні прийоми.

Розуміючи величезну роль гіпотези в наукових дослідженнях, ми часто недооцінюємо значення і місце учнівських гіпотез при навчанні фізики. Тим часом необхідно робити припущення, обґрунтовувати свої висловлювання робить школяра активним учасником процесу пізнання, а, отже, знання його стають глибшими і міцнішими.

Якщо при традиційній формі побудови уроку залучати учнів до висловлювання гіпотез вдається не завжди, то при проблемному навчанні звернення до цього прийому цілком природно. Дійсно, саме створення проблемних ситуацій і постановка навчальної проблеми стимулюють учня до розумового пошуку, до висунення припущень.

Методика проведення уроку при цьому може бути різною. Наприклад, після постановки навчальної проблеми учням пропонується дати своє рішення і тут же за допомогою експерименту перевірити його правильність. Так поступати доцільно тоді, коли учні мають деякі уявлення про питання, що вивчається.

Проведення уроків з використання частково-пошукового методу вимагає певної педагогічної майстерності. Учитель повинен у разі потреби повідомити учням невідомі їм дані, уміло підвести хлопців до обґрунтування гіпотез. Зовсім не завжди слід заохочувати "інтуїцію" учнів. Іноді треба показати, що неспроможність висловленої гіпотези ґрунтується на незнанні навчального матеріалу, часом слід заохотити одного учня, направити хід думок іншого. І, нарешті, необхідно відмітити, що при виборі того або іншого методу навчання потрібний попередній аналіз знань учнів і облік конкретної педагогічної ситуації.

Розділ 3. Пізнавальна діяльність на уроках фізики

3.1. Цілі і завдання активізації пізнавальної діяльності

Усі здібності людини, як це було відмічено вище, розвиваються в процесі діяльності. Немає іншого шляху розвитку пізнавальних здібностей учнів, окрім організації їх активної пізнавальної діяльності. Уміле застосування прийомів і методів, що забезпечують високу активність в навчальному пізнанні, є засобом розвитку пізнавальних здібностей учнів.

Розвиток пізнавальних творчих здібностей учнів – мета діяльності учителя, а застосування різних прийомів активізації є засобом досягнення мети. Розуміння цього важливе для роботи учителя. Піклуючись про розвиток учнів, необхідно частіше використовувати активні методи навчання. Але одночасно необхідно усвідомлювати те, чи є використовувані прийоми і методи оптимальними, такими, що відповідають наявному розвитку учнів і завданню подальшого вдосконалення їх пізнавальних умінь.

Застосовуючи ті або інші методи і прийоми активізації, необхідно завжди враховувати наявний рівень розвитку пізнавальних здібностей учнів. Складні пізнавальні завдання можна пред'являти лише учням, що мають високий рівень розвитку пізнавальних здібностей. Завдання, не співвіднесені з рівнем розвитку пізнавальних сил учня, можливості учня, що перевищують, вимоги, що пред'являють до нього, значно випереджають рівень наявного у нього розвитку, не можуть зіграти позитивну роль в навчанні. Вони підривають у учня віру у свої сили і здібності.

Система роботи учителя по активізації навчальної діяльності школярів повинна будуватися з урахуванням планомірного поступового і цілеспрямованого досягнення бажаної мети – розвиток пізнавальних творчих здібностей учнів.

Будь-яка діяльність людини (не лише пізнавальна) складається з окремих дій, а самі дії можна розкласти на окремі операції.

Учень в процесі пізнавальної діяльності здійснює окремі дії: слухає пояснення учителя, читає підручник і додаткову літературу, вирішує завдання, виконує експериментальні завдання і так далі. Кожну з вказаних дій можна розкласти на окремі психічні процеси: відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять, уява і так далі

Серед усіх пізнавальних психічних процесів головним є мислення, дійсно, мислення супроводить усі інші пізнавальні процеси і часто визначає їх характер і якість. Очевидний, приклад, зв'язок між мисленням і пам'яттю. Пам'ять тим повніше і краще утримує істотні властивості предметів і зв'язок між ними, чим глибше вони осмислені в процесі навчання. Але мислення впливає і на усі інші пізнавальні процеси.

Отже, активізувати пізнавальну діяльність учнів – це означає, передусім, активізувати їх мислення.

Крім того, розвивати пізнавальні здібності учнів – це, значить, формувати у них мотив до навчання. Учні повинні не лише навчитися вирішувати пізнавальні завдання, у них треба розвинути бажання вирішувати ці завдання. Виховання мотивів навчання в учнів, нині є одним з головних завдань школи.

Завдання формування мотивів навчання в учнів, нерозривно пов'язане із завданням розвитку мислення і є передумовою її рішення. Дійсно, як і всяка інша діяльність, мислення викликається потребами. Тому, не виховуючи пізнавальних потреб у учнів, неможливо розвинути і їх мислення.

Отже, використовувані учителем прийоми і методи пізнавальної діяльності учнів в навчанні повинні передбачати поступовий, цілеспрямований і планомірний розвиток мислення учнів і одночасне формування у них мотивів навчання.