1.4.2.Логічне мислення

Під логічним мисленням розуміється процес самостійного рішення пізнавальних завдань.

На цьому рівні пізнавальної діяльності учні повинні уміти самостійно аналізувати об'єкти, що вивчаються, порівнювати їх властивості, порівнювати результати окремих дослідів, будувати узагальнені висновки, виконувати класифікацію, докази, пояснення, виводити формули, аналізувати їх, виявляти експериментальні залежності і так далі. Тому учитель, організовуючи, розумову діяльність учнів на цьому рівні, повинен підбирати учням такі завдання, які передбачали б виконання однієї з вказаних розумових дій або їх різну сукупність. Чим більше самостійних дій повинні зробити учні при виконанні завдання, тим воно складніше.

Щоб навчання в максимальній мірі сприяло розвитку учнів, пропоновані учителем завдання повинні дещо випереджати їх рівень розвитку.

Як розуміння, так і логічне мислення є аналітико-синтетичною діяльністю, проте між ними є істотні відмінності по їх джерелу, дидактичній функції і суб'єктивному переживанню.

В процесі мислення учень самостійно приходить до нових висновків. В процесі розуміння він з'ясовує сенс і несуперечність висновку, зробленого учителем. При розумінні відбувається осмислення і засвоєння готового повідомлення, при мисленні виводиться нове знання. Розуміння і суб'єктивно представляється інакше, ніж логічне мислення. Суть розуміння – в пізнаванні, усвідомленні, з'ясуванні і фіксації у свідомості чогось нового в тому, що сприймається, засвоюється. Відмінність мисленням і розумінням велика. Учневі набагато легше простежити за логічністю висновку, його доведенням, ніж отримати цей висновок на основі власної аналітико-синтетичної діяльності.

1.4.3.Творче мислення

Згідно з сучасними переконаннями процес наукової творчості здійснюється в три етапи.

I етап характеризується виникненням (в ході пізнання або практичної діяльності) проблемної ситуації, первинним аналізом її і формулюванням проблеми.

II етап творчого процесу – це пошук шляху вирішення проблеми. Цей пошук здійснюється в ході детального аналізу проблеми на основі наявних знань. У разі потреби знання про об'єкт дослідження, що вивчається, можна поповнити, вивчаючи відповідну літературу або виконуючи необхідні експериментальні дослідження.

Часто принцип рішення знаходять чисто логічно, строго доказово. Іноді об'єкт дослідження пізнаний недостатньо, а знання про нього не лише неповні, але і суперечливі. В цьому випадку доказово вивести принцип вирішення виниклої проблеми не вдається. На допомогу приходить інтуїція.

III етап творчого пізнання – етап протиріччя знайдене (чи вгадане) принципу вирішення проблеми і його перевірка. На цьому етапі принцип рішення реалізується у вигляді окремих результатів творчості: рішення нової задачі, обґрунтувань і розробки конструкцій, теорій і так далі. Отримані результати перевіряють експериментально, погоджують з іншими теоретичними даними і так далі

Розглянута структура творчої діяльності дозволяє виділити істотні риси творчого мислення. Для творчого мислення характерні не лише розвиненість логічного мислення, широта знань, але і гнучкість, критичне мислення, швидкість актуалізації потрібних знань, здатність до висловлювання інтуїтивних суджень, рішення завдань в умовах повної детермінованої.

У навчальному процесі до творчих доцільно віднести всі ті завдання, принцип виконання яких не вказаний, а часто і не відомий для учнів явно. Він має бути сформульований ними самостійно, в ході аналізу завдання, на основі наявних знань і накопиченого досвіду при рішенні нестандартних завдань.

Виділені три умови розумових діяльності можуть бути покладені в основу системи роботи учителя по активізації пізнавальної діяльності учнів.

Початковим моментом в цій роботі має бути забезпечення глибокого розуміння учнями навчального матеріалу, що викладається учителем або в книзі (I рівень). Лише на тлі систематичної роботи, що забезпечує глибоке розуміння учнями матеріалу, можуть застосовуватися різні прийоми і завдання, що вимагають від учнів самостійного рішення пізнавальних завдань уроку на II і III рівнях пізнавальної активності (тобто на основі логічного або творчого мислення).

Принцип зв'язку навчання з життям, є змістовною основою для активізації вчення школярів, може здолати відрив навчання від життя, здійснюваним тільки у разі організації активного вчення школярів.

Принцип науковості створює основу для активної діяльності учнів не лише по осмисленню і заповненню освітлюваного змісту, але і для його теоретичного тлумачення. В той же час проникнення в суть явищ, що вивчаються, нерозривно пов'язане з якісною пізнавальною діяльністю школярів.

Принцип свідомості і міцності засвоєння знань може бути реалізований тільки в процесі активного вчення.

Принцип наочності, виражаючи, в основному, єдність конкретного і абстрактного, найтіснішим чином пов'язаного зі свідомістю засвоєння знань, реалізується при активному мисленні учнів, особливо на етапі переходу від конкретного до абстрактного, і навпаки, від абстрактного до конкретного.

Принцип індивідуального підходу до учнів в умовах колективного характеру навчання припускає включення кожного учня в процес вчення. При цьому рівень активності залежатиме від обліку реальних учбових можливостей школярів.

Таким чином, принцип активності в навчанні знаходиться в діалектичній єдності з усіма принципами в їх системі.

Засобами активізації вчення школярів виступають: учбовий зміст, форми, методи і прийоми навчання.

Завдання учителя полягає в тому, щоб забезпечити не загальну активність в пізнавальній діяльності, а їх активність, спрямовану на опанування провідних знань і способів діяльності.

Активізація вчення є передусім організація дій учнів, спрямованих на усвідомлення і дозвіл конкретних учбових проблем.

Проблема - це завжди знання про незнання, тобто усвідомлення недостатності знань для задоволення виниклої пізнавальної потреби.

Ознаки, що характеризують самостійну роботу, :

• наявність мети самостійної роботи

• наявність конкретного завдання

• чітке визначення форми вираження результату самостійної роботи

• визначення форми перевірки результату самостійної роботи

• обов'язковість виконання роботи кожним учнем, що отримав завдання.

Основні вимоги до змістовно-логічної (внутрішньою) сторони самостійної роботи :

1. Зміст завдань повинен строго відповідати конкретним дидактичним цілям навчання і виховання;

2. зміст і методичний апарат завдань повинні забезпечити навчально-пізнавальну діяльність усіх мір пізнавальної самостійності;

3. В роботах повинні використовуватися усі можливості для вступу варіативних завдань, які забезпечують максимально успішне протікання самостійних робіт кожного учня.

Завдання учителя - не лише повідомляти знання (викладання), але і управляти процесом їх засвоєння, виховувати і сприяти розвитку учня, формувати у нього необхідні особові якості.

Завдання учня - учити і шляхом самовиховання удосконалюватися, розвиваючи у себе цінні риси вдачі і особи.

Н.А. Менчинская розрізняє в управлінні процесом вчення дві форми, які відрізняються мірою активності учнів.

Перша з них припускає жорстку регламентацію діяльності учнів, подається йому в готовому виді. Сюди відноситься навчання на основі алгоритмів.

Інша форма управління - напрям учнів не рішення пошукових завдань, постановки перед ними завдань проблемного типу.

Проблемне навчання не лише активізує розумові процеси учнів, але і за допомогою пошукових завдань породжує у них інтерес і тим самим необхідну учбову мотивацію.