1.2 Пізнавальна діяльність

Пізнавальна діяльність в цілому складається з внутрішніх взаємозв'язаних дій, логічна послідовність яких і визначає її структуру.

Типи пізнавальної дії

1.Дії, що підводять до усвідомлення необхідності нового пізнання, :

• попередні практичні дії (таблиці, схеми, досліди, приклади), що підводять до усвідомлення недостатності відомих теоретичних знань, пояснення нових фактів, явищ, процесів.

• дії з усвідомлення практичної і теоретичної значущості питання, що вивчається.

• дії, по аналізу і зіставленню фактів, явищ.

• висунення гіпотез і залучення наявних у школярів теоретичних знань для їх обгрунтування.

2.Дії із створення фактичної бази для подальших теоретичних узагальнень.

• актуалізація відомих фактів.

• накопичення нових фактів.

3.Дії з узагальнення фактичного матеріалу.

• первинні узагальнення на основі порівняння (зіставлення і протиставлення фактів).

• нові узагальнення, засновані на попередніх узагальненнях (узагальнення другого і так далі порядку). Цей ряд узагальнень призводить до підсумкових узагальнень уроку, теми. Узагальнення повинні включати стержневу ідею курсу.

4. Дії із співвідношення узагальнень з різноманіттям конкретної дійсності.

• знаходження нових випадків проявів загального в конкретному.

• застосування узагальнень до пояснення зовні суперечливих фактів, явищ.

• використання узагальнень в змінених ситуаціях.

1.3. Дидактичні основи активізації навчання школярів

Особливе значення для успішної реалізації принципу активності в навчанні мають самостійні роботи творчого характеру. Різновиди: програмовані завдання, тести.

Активація навчання школярів не як посилення діяльності, а як мобілізація учителем за допомогою спеціальних засобів інтелектуальних, морально-вольових і фізичних сил учнів на досягнення конкретних цілей навчання і виховання.

Фізіологічною основою пізнавальної активності є розузгодження між даною ситуацією і минулим досвідом. Особливе значення на етапі включення учня в активну пізнавальну діяльність має орієнтовно-дослідний рефлекс, що є реакцією організму на незвичайні зміни в зовнішньому середовищі. Дослідницький рефлекс приводить кору великих півкуль в діяльний стан. Збудження дослідницького рефлексу - необхідна умова пізнавальної діяльності.

1.4. Рівні пізнавальної активності

Для системи роботи учителя по активізації пізнавальної діяльності учнів в навчанні дуже важливо мати на увазі, що в розумовій діяльності можна виділити три рівні: рівень розуміння, рівень логічного мислення і рівень творчого мислення.

1.4.1.Розуміння

Розуміння – це аналітико-синтетична діяльність, спрямована на засвоєння готової інформації, що повідомляється книгою або учителем.

В ході викладу нового матеріалу учитель не лише повідомляє нові факти, він аналізує результати дослідів, будує теоретичні докази, виводить нові наслідки. Його виклад може включати абстрагування, узагальнення, порівняння, класифікацію, визначення і так далі. Усі розумові операції (аналіз, синтез, абстракція, узагальнення), прийоми розумової діяльності (порівняння, класифікація, визначення), прийоми логічних доказів в ході пояснення матеріалу учитель виконує сам.

Перед учнями стоїть простіше завдання: простежити за ходом і результатами аналізу, що проводиться учителем, синтезу, узагальнення, порівняння і так далі, простежити за логічністю, несуперечністю, доведення висновку. Усе це вимагає від учнів певних розумових зусиль, певної аналітико-синтетичної діяльності.

Розумова активність потрібна також і при вивченні тексту. Необхідно виділити головну думку параграфа, простежити за переконливістю її обґрунтування, зрозуміти логіку міркувань, послідовність і етапи виведення формули, співвіднести конкретні приклади і факти з доводжуваним положенням і так далі. Оскільки пояснення учителя буває зазвичай розраховано на рівень конкретного класу, а в підручнику цього зробити не можливо, то, як правило, засвоєння тексту підручника вимагає від учнів більших зусиль, ніж засвоєння пояснення учителя.

Глибоке розуміння учнями матеріалу, що повідомляється, є умова засвоєння ними знань і одночасно школа розвитку їх мислення, їх пізнавальних здібностей. Саме в процесі розуміння учень засвоює досвід проведення логічних міркувань, аналізу, синтезу, абстракції і узагальнення, досвід виконання різних розумових дій (порівняння, протиставлення, зіставлення, класифікації, визначення і так далі). Повторюючи міркування учителя і підручника, наслідуючи їх, учень освоює прийоми розумової діяльності. Тому глибоке розуміння матеріалу вчаться є передумовою самостійного рішення ними пізнавальних завдань, є першим ступенем їх пізнавальної активності.

Система роботи по активізації пізнавальної діяльності, передусім, повинна включати систему прийомів, що направляють розумову діяльність учнів в процес сприйняття ними матеріалу, що викладається учителем або в підручнику. Необхідно також мати чітке уявлення про те, які прийоми пояснення матеріалу забезпечують найбільш глибоке засвоєння і сприяють усебічному розвитку мислення учнів. Очевидно, вибір прийомів пояснення визначаються рівнем розвитку учнів і характером матеріалу, що викладається, оскільки до викладу фізичних теорій, законів, понять можуть бути пред'явлені різні методологічні вимоги.