3.3. Позаурочні прийоми і методи активізації навчальної діяльності.

Використання моделей, зокрема, моделей елементів електричного кола на магнітних утримувачах. Можна моделювати зборку електричних ланцюгів, відпрацьовувати навички включення в ланцюг амперметра і вольтметра, паралельного і послідовного з'єднань.

Широке застосування фрагментів художніх творів. Воно сприяє ефективному засвоєнню матеріалу.

Використання на уроках модельних дослідів. Модельні досліди на учнях дозволяють наочно пояснити матеріал. Наприклад, запропонувати учням взятися за руки, щоб вийшло послідовне з'єднання або паралельне, вважаючи, що кожен учень - резистор або який-небудь інший елемент електроланцюга, запропонувати учням прогавити в долоні з частотою 1 Гц або 2 Гц.

Ефектні, вірніше ефективні досліди з іграшками. Наприклад, іграшка "Бегемотик" незамінна при поясненні закону Паскаля, пневматичний пістолет - для пояснення тиску газів, заводний автомобіль - для пояснення механічного руху і т. д.

Будять думку учня, викликають його інтерес факти з історії фізики : суд інквізиції над Галілеєм, досліди Ньютона по дифракції світла, відкриття рентгенівських променів т . п .

Творчі експериментальні завдання дозволяють розвивати винахідницькі здібності хлопців. Наприклад, придумати прилад для виміру довжини траєкторії неправильної форми, прилад для демонстрації закону Паскаля і т. д.

Велику користь приносять заняття учнів з учнями. Той, хто пояснює, ще краще засвоїть матеріал, розповідаючи його своєму однокласникові.

Проблемно-пошуковий метод дозволяє побудувати урок оптимальним чином. Проблемні досліди, питання, фрагменти художніх творів потрібні на уроках в будь-якому класі.

У кожного учителя в запасі є багато подібних прийомів, що дозволяють учням успішнішо засвоювати матеріал, розвиватися, з цікавістю вивчати фізику.

3.4. Прийоми і засоби активізації пізнавальної діяльності на уроках фізики

Активізація пізнавальної діяльності учнів повинна починатися з використання різних засобів, що забезпечують глибоке і повне засвоєння учнями матеріалу, що викладається учителем.

Як же забезпечити глибоке розуміння матеріалу учнями, уникаючи механічного запам'ятовування вивчається?

Слід виділити чотири аспекти цього питання :

1. організація сприйняття нового матеріалу учнями;

2. використання доказових прийомів пояснення;

3. облік методологічних вимог і психологічних закономірностей;

4. навчання роботи з підручником.

При правильно побудованому поясненні матеріалу учитель не лише дає учням знання, але і організовує їх пізнавальну діяльність.

Велике значення, має те, як учитель називає тему уроку. Тема уроку не повинна просто повідомлятися учням, потрібно переконувати їх в логічній необхідності вивчення кожного наступного питання програми. А для цього треба розкривати логіку розгортання теми, взаємозв'язок її окремих питань і природно підводити учнів до необхідності вивчення матеріалу уроку.

Крім того, учитель повинен спробувати викликати у учнів інтерес до теми: привести цікаві факти, пов'язані з історією встановлення закону; показати досліди, на яких учнів можуть знайти відповідь в ході пояснення і так далі. Важливо лише при цьому не витратити багато часу і не відвернути уваги учнів від майбутнього пояснення. Перед поясненням учитель повинен не лише назвати і записати тему уроку, притягнути до неї увагу учнів, але і вказати їм ті (пізнавальні) завдання, які на цьому уроці вирішуватимуться.

Практика навчання показує, що для кожного уроку фізики, присвяченого вивченню нового матеріалу, можна і треба вказати його основні пізнавальні завдання. Сформульовані пізнавальні завдання уроку є метою майбутньої діяльності, учнях. Усвідомлення мети – необхідна умова будь-якої вольової дії.

Закінчуючи розгляд питання про необхідність чіткої постановки пізнавальних завдань уроку, хотілося б підкреслити, що учні повинні не лише знати (розуміти) мету майбутнього пояснення (пізнавальне завдання уроку), але і уявляти, як це завдання вирішуватиметься: чи буде відповідь знайдена із спостережень і аналізу досвіду або виведений теоретично на основі раніше вивчених законів і закономірностей.

У кінці пояснення доцільно робити висновок і підкреслювати, яке питання було поставлене на початку пояснення, яка відповідь на нього отримана і яким чином.

Розглянемо прийоми пояснення матеріалу на уроках фізики.

До методів усного монологічного викладання матеріалу учителем відносяться розповідь і пояснення. Характер фізики як науки, відбитий в пізнавальних завданнях шкільного курсу, вимагає, щоб основним методом монологічного викладу матеріалу було пояснення, тобто строге логічно обґрунтоване розкриття питань, що вивчаються. Доказовий виклад пізнавальних завдань на уроках фізики забезпечує глибше засвоєння матеріалу.

Учителеві фізики необхідно знати, що викладати матеріал уроку доказовими прийомами – це означає, його треба виводити або з досвіду, або теоретично, використовуючи при цьому висновки по індукції, дедукції і аналогії.

Дедукція є міркуванням тільки від загального до окремого, а індукція – від часткового до загального.

Застосування індуктивних прийомів пояснення в процесі навчання сприяє розвитку конкретно-образного мислення учнів, вчить їх спостерігати явища і помічати в них не що загальне, істотне. Застосування дедуктивних прийомів сприяє розвитку у учнів теоретичного, абстрактного мислення, вчить їх міркувати.[22]

Одним з прийомів пояснення матеріалу на уроках фізики є прийом аналогії. При побудові висновку аналогічно:

1. аналізують об'єкт, що вивчається;

2. виявляють його схожість з раніше вивченим або добре відомим об'єктом;

3. переносять відомі властивості раніше вивченого об'єкту на об'єкт, що вивчається.

Окрім основних логічних прийомів пояснення і доказу, на уроках можуть використовуватися приватні прийоми, характерні для фізичної науки, наприклад на основі принципу симетрії і теорії розмірності.

У фізиці принцип симетрії зазвичай формулюється так: якщо в причині явища спостерігається деяка симетрія, то та ж симетрія буде властива і наслідкам. Ґрунтуючись на цьому принципі, легко, наприклад, довести факт оборотності променів: при віддзеркаленні світла промінь, що падає, і промінь відбитий знаходяться в абсолютно однакових умовах, тому немає основи чекати, що шлях світлового пучка зміниться, якщо промінь, що падає, пустити по напряму відбитого променя.

Елементи теорії розмірності треба використовувати в спрощеному варіанті, оскільки учні не знають поняття розмірності. Слід підкреслити, що в будь-якому рівнянні найменування одиниць величин, що стоять справа і ліворуч, повинні співпадати. Це дає можливість робити деякі припущення відносно виду рівнянь.

Вище було показано, що на уроках фізики учитель для доказового розкриття пізнавальних завдань може використовувати самі різні прийоми: індуктивні, дедуктивні, аналогію, принцип симетрії, теорію розмірності. Часто один і той же матеріал може бути доказовий розкрити різними способами.

Педагогічна майстерність проявляється в умінні вибрати найбільш вдалий прийом пояснення (набір прийомів, послідовність їх застосування), що відповідає завданню розвитку пізнавальних здібностей учнів того конкретного класу, в якому учитель працює. Прийоми пояснення мають бути вибрані так, щоб вони вимагали від пізнавальних дій, що вчаться, лежать в зоні їх найближчого розвитку. При цьому необхідно чітко представляти вплив індуктивних і дедуктивних прийомів пояснення на розвиток мислення учнів.[20]

Прийоми пояснення матеріалу повинні методологічно правильно розкривати взаємозв'язок експериментальних і теоретичних методів наукового дослідження місце і можливості індукції і дедукції в процесі пізнання, роль, місце і значення експерименту. Необхідно також прагнути до того, щоб учні розуміли логічну структуру курсу: які положення є фундаментальними науковими фактами, які виводяться їх досвіду, які передбачаються теорією і підтверджуються експериментом, які є припущеннями, і вимагають подальшого дослідження. Усвідомлення логічної структури курсу – умова глибокого його засвоєння. Тому вибір прийомів пояснення диктується не лише рівнем пізнавальних здібностей учнів, завданням їх подальшого розвитку, але і рядом методологічних вимог.[20]

У зв'язку з цим ми розглянемо місце індуктивних і дедуктивних прийомів при вивченні різного фізичного матеріалу: теорій, законів, понять з урахуванням психологічних закономірностей засвоєння знань учнями.