Гімнастика для піднебіння.

Ковтання води маленькими порціями, що викликає найбільш високе підняття м'якого піднебіння. При наступних один за одним ковтальних рухах подовжується час утримання м'якого піднебіння в піднятому положенні. Дітям пропонується налити на язик води з маленького стаканчика або пляшечки. Можна капати на язик з піпетки по декілька крапель води.

Позіхання при відкритому роті; імітація позіхання. Полоскання горла теплою водою маленькими порціями. Покашлювання, яке викликає енергійне скорочення м'язів валика Пассавана (на задній стінці глотки). Валик Пассавана може збільшуватися до 4—5 мм і в значній мірі компенсує піднебінно-глоткову недостатність. При покашлюванні відбувається повне зімкнення між носовою і ротовою порожниною. Активні рухи піднебіння і задньої стінки глотки можуть відчуватися дітьми (рука торкається до м'язів шиї під підборіддям і «відчуває» підйом піднебіння).

Довільне покашлювання проводиться два-три рази або більше на одному видиху. В цей час зберігається контакт піднебіння із задньою стінкою глотки, а повітряний потік прямує через ротову порожнину. НА перших порах рекомендується проводити покашлювання з висунутим язиком. Потім — покашлювання з довільними паузами, під час яких від дитини вимагають зберегти контакт піднебіння із задньою стінкою глотки. Поступово дитина привчається активно піднімати його і направляти повітряний струмінь через рот.

Проводиться чітке енергійне вимовлення голосних звуків (на твердій атаці) високим тоном голосу. При цьому збільшується резонанс в ротовій порожнині і зменшується носовий відтінок.

Перераховані вправи дають позитивні результаті в доопераційному періоді і після операції. Систематичне їх проведення протягом тривалого часу в доопераційний період готує дитину до операцій і скорочує терміни подальшої корекційної роботи.

Робота над диханням є необхідною для виховання правильної звуковимови. У дітей з ринолалією дуже короткий неекономний видих, що виходить через рот і носові ходи. Для виховання направленого ротового повітряного струменя використовуються наступні вправи: вдих і видих носом; вдих носом, видих ротом; вдих ротом, видих носом; вдих і видих ротом.

При систематичному виконанні цих вправ дитина починає відчувати різницю в зміні фонації і вчиться правильно направляти видихуване повітря. Це сприяє також вихованню правильних кинестетичних відчуттів руху м'якого піднебіння.

При виконанні вправ важливо постійно контролювати дитину, оскільки їй важко відчути витік повітря через носові ходи. Використовуються різні прийоми контролю: приставляється до носових ходів дзеркало, ватка, смужка тонкого паперу і тому подібне.

Вихованню правильного повітряного струменя сприяють вправи з дуттям на ватку, на смужку паперу, на паперові іграшки і тому подібне.

Важчою і не завжди виправданою вправою є гра на дитячих духових інструментах. Подібні вправи необхідно чергувати з більш легкими, оскільки вони викликають швидке стомлення.

Одночасно здійснюється цикл вправ, основна мета яких — нормалізація мовленнєвої моторики. Повсякденне їх застосування усуває високий підйом кореня язика, недостатню губну артикуляцію і збільшує рухливість кінчика язика. У зв'язку з цим зменшується надмірна участь кореня язика і гортані у вимові звуків.