1. Предмет та основні проблеми психології мовлення як науки:

мовленнєва діяльність як об'єкт вивчення поняття "мовленнєва діяльність". Мова та мовлення, діяльність засвоєння мови та її застосування з метою комунікації - складові ланки мовленнєвої діяльності.

Проблеми, які розробляються в психології мовлення: вивчення та уточнення структури мовленнєвої діяльності та складових її компонентів, вивчення психофізіологічних механізмів, а також закономірностей та етапів її формування в процесі нормального онтогенезу. Зв'язки психології мовлення із загальною психологією, лінгвістикою, психолінгвістикою, нейролінгвістикою та іншими науками.Значення психології мовлення для логопедії.

2. Мова та мовлення. Їх значення для людини: мова людини й комунікація тварин. Відмінність, особливість мови людини. 'Значення мови в психічному і соціальному розвитку людини. Функції мови та мовлення.

II. Визначення поняття "мова", загальні відомості щодо структури мови. Психофізіологічні механізми, які забезпечують її засвоєння.

1. Визначення мови як складного знакового механізму узагальнення, поняття про мовний знак, характеристика основних мовних знаків (морфем, слів, речень). Звукові знаки чи символи мови та їх функції.

2. Лексична система мови. Визначення поняття "лексема", "семема", лексичне значення слова. Лексичне значення слова - єдність одиничного та загального (зв'язок слова з тим або іншим конкретним предметом, явищем і разом з тим узагальнене відображення однорідних явищ, дій і т.ін.).

Характеристика основних лексичних значень слів у школах Л.С.Вигот-ського та О.Р.Лурія ("предметна і понятійна" віднесеність слова). Основне джерело збагачення лексики - словоутворення.

Психологічні процеси, механізми, які забезпечують лексичне значення слів і словесних понять. Вади цих механізмів і відповідні їм дефекти мовлення.

3. Звукова система мови: учіння про звуки мовлення як фізіологічні та фізичні явища; учіння про звуки мови - фонеми; визначення фонеми, функцій фонем (змісторозрізняльна та конструктивна).

Розрізняльні диференціальні ознаки фонем.

Психологічні механізми, що забезпечують засвоєння фонем та їх реалізацію у мовленні, що звучить. Порушення цих механізмів у патології та відповідні їм мовленнєві дефекти. Наголос та інтонація, їх функція у мові.

4. Граматична будова мови: Поняття про граматичну будову мови як системи об'єктивно існуючих у мові законів (правил) змінювання слів, їх зв'язки у словосполученнях та реченнях. Складові частини граматики - систем словозмін і синтаксис. Два аспекти розгляду граматичних явищ мови: граматичне значення й граматичний спосіб виразу цих значень (граматична форма слова). Абстрактний характер граматичних значень. Механізми, що забезпечують засвоєння граматичної будови мови та їх порушення у патології.

III. Визначення мовлення. Види мовлення.

1. Визначення мовлення. Єдність і відмінність мови та мовлення: мова як соціальне явище, мовлення, як індивідуальний акт, як психічна діяльність з використання мови, що здійснюється певними психофізіологічними механізмами.

2. Види мовлення: критерії класифікації мовлення: виявлення мовлення зовні характер і форма мовленнєвого спілкування, ступінь складності мовлення, спрямованість мовленнєвого акту. Характеристика основних видів мовлення й їх відмінність. Зовнішнє мовлення: усне діалогічне та монологічне мовлення, їх визначення, психологічна характеристика (мимовільний характер діалогічного мовлення, активний довільний характер монологічного мовлення, змістовна сторона названих форм мовлення), мовне оформлення.

Письмове мовлення, його відмінність від усного мовлення за своїм походженням, структурі та мовній організації. Внутрішнє мовлення, його визначення, функції, відмінність від зовнішнього мовлення, походження внутрішнього мовлення. Логіко-граматична структура внутрішнього мовлення. Гіпотеза Л.С.Виготського про структуру внутрішнього мовлення.

ІV. Психологічна структура зовнішнього усного мовлення (експресивного та імпресивного).