1 Стан ринку рослинних олій на україні

Олійно-жировий комплекс України є єдиним сектором аграрного виробництва де, завдяки запровадженню економічних заходів регулювання ринку, встановлено баланс економічних інтересів держави, сільськогосподарської та переробної сфер виробництва і внутрішнього споживача.

Олійно-жирова галузь відноситься до категорії тих, що динамічно розвивається.

Олійно-жирове виробництво відноситься до бюджетформуючих галузей аграрного сектора з потужним експортним потенціалом.

Завдяки ефективній протекціоністській політиці з боку держави олійно-жирова промисловість швидко вийшла із кризового стану, який вона переживала у 1997-1998 роках. Щорічно збільшується виробництво олійних культур, зростають потужності по їх переробці, на початок 2008/09 маркетингового року вони досягли 7,25 млн. тонн на рік.

Повністю забезпечені потреби внутрішнього ринку в олійній продукції, зникли сезонні коливання цін. Постійно розширюється географія продажу олії українського виробництва. На світових ринках основними споживачами її стали країни ЄС, Близького Сходу, Північної Африки та СНД.

Олія соняшникова експортується більш ніж до 56-ти країн світу.

Україна є одним із світових лідерів за обсягами продажу соняшникової олії і ділить цей ринок майже порівну з Аргентиною.

В останні два-три роки стала динамічно змінюватись структура експорту. Усе більше предметом експорту стає не лише олія первинного добування, а і фасована глибокої очистки. У структурі експорту продукції АПК України продукція олійно-жирової промисловості займає 27%, зокрема, олія – 19,7%.

Жорстка конкуренція на зовнішніх продовольчих ринках, постійно зростаючі вимоги до якості продовольчих товарів зумовили необхідність корінного технічного переозброєння олійно-жирових підприємств, оновлення їх технічної бази, застосування сучасних енергозберігаючих технологій.

Завдяки переобладнанню котелень для спалювання лушпиння на підприємствах удвічі зменшилась залежність від зовнішніх джерел постачання тепла. Наступним кроком енергозбереження стане удосконалення технології комплексної переробки соняшнику. Проводиться установка турбін для отримання електроенергії. За рахунок стовідсоткового спалювання лушпиння відбудеться перехід на режим повного самозабезпечення підприємств електроенергією.

Виробнича база підприємств дозволяє переробляти різні види насіння олійних культур: соняшника, ріпаку, сої, а вкладені інвестиції зумовлюють інвесторів проводити зважену цінову політику відносно олійної сировини, що стимулює їх до вирощування олійних культур. Випереджаючий ріст переробних потужностей зумовлює жорстку конкуренцію між переробними підприємствами на внутрішньому ринку олійних культур і є фактором підтримки рівня закупівельних цін на олійні культури.

Олійний ринок України є одним із перспективних секторів аграрного виробництва. Олійна продукція користується зростаючим попитом на світовому ринку, що зумовлено двома основними факторами:

всебільшою переорієнтацією у структурі харчування людей на олії і жири рослинного походження через їх фізіологічні переваги і більш доступні ціни порівняно із тваринними жирами;

динамічним зростанням у всьому світі виробництва біодизельного пального на основі рослинних олій на фоні прогресуючого зростання цін на мінеральні енергоресурси та зменшення їх природних запасів .

Олійне насіння використовують в в багатьох галузях виробницва: для виготовлення продовольчих і непродовольчих товарів, побутової хімії, кормів для худоби та ін. застосування олійного насіння приведено на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 – Сфери застосування рослинної продукції

За останні декілька років на українському ринку спостерігається поступовий ріст середньодушового споживання рослинної олії. На позитивну динаміку його розвитку впливає, у першу чергу, ріст цін на тваринні жири - ціновий фактор сьогодні є домінуючим на споживчому ринку.

Усе частіше у вітчизняних магазинах стали зустрічатися види рослинних олій, у минулому мало розповсюджені на українському ринку - оливкова, кунжутна, лляна, конопляна, кукурудзяна і т.д. На полицях стали з'являтися купажі, олії, збагачені вітамінами й мікроелементами. Але українці традиційно віддають перевагу соняшниковій олії, частка якої на вітчизняному ринку рослинних олій залишається найбільшою.

Україна, поряд з Аргентиною й Росією, входить у трійку світових лідерів по експорту соняшникової олії на світовий ринок. У січні-червні 2009 р. Україна експортувала на світовий ринок 1,172 млн. т олії. Це майже вдвічі більше поставок олії за кордон, зроблених за аналогічний період попереднього року (0,585 млн. т олії), хоча внутрішнє споживання олії також зросло.

До початку вересня Україна вийшла на прогнозовані рекордні показники по експорту олії - 2 млн. т (що становить більш 75% від його виробництва). Нарощування обсягів експорту олії на світовий ринок двома провідними експортерами більш ніж компенсувало зниження рівня поставок олії на світовий ринок з Аргентини.

Рекордним став і експорт насіння соняшника із урожаю 2008 р. За 11 місяців 2008/2009 року він склав 750 тис. т проти 75,4 тис. т за весь попередній рік.

Згідно зі статистикою, на вітчизняному ринку рослинної олії в 2008 - початку 2009 рр. на частку соняшникового масла довелося порядку 97% від загального обсягу рослинних олій, зроблених в Україні; порядку 2% ринку займає ріпакова олія й близько 1% припадає на частку лляної олії.

В 2008/2009 році, у порівнянні з попереднім сезоном, виробництво олії збільшилося на 40% (у зв'язку зі збільшенням обсягу насіння). У 2010 році обсяг виробництва олії, скоротився приблизно на 16% - через очікуване зниження врожаю насіння.

На вітчизняному ринку олії зміцнюються позиції рафінованої олії. На ринку присутній і окремий сегмент споживачів, які віддають перевагу нерафінованій олії, олії холодного віджиму (або олії першого віджиму).

Вітчизняні виробники рослинних олій стали більше заглиблюватись в створення купажів або міксов. Але покупці сьогодні віддають більшу перевагу класичним моносмакам.

На ринку, на сьогоднішній день, представлено п'ять марок рафінованого продукту - "Олейна" (Дніпропетровськ), "Чумак" (Миколаївська область), "Кама" (Полтава), "Сонола" (Кіровоград) і "Добропольское" (Донецька область).

Шляхом порівняння "перехресних" оцінок структура продажів рафінованої олії має такий вигляд: 45 - 50% реалізації припадає на "Олейну", до 25% ринку займає "Чумак", по 8% - "Кама" і "Сонола". Чверть, що залишилась, ринку ділять інші зазначені марки.

Незважаючи на те, що нерафінована фасована олія виробляється значно менше, ніж рафінована, пропонується вона під 40 - 45 торговельними марками.

У масштабах усієї України, до 60% продажів нерафінованої фасованої олії припадає на продукцію торговельних марок - "Любава" (Луганська область), "Чумак", "Кама", "Стршецький степ" (Мілове), "Жива олія" (Одеська область), "Сонечко" (Запоріжжя).

З 26 більших спеціалізованих українських підприємств, що працюють у масляній області, 17 займаються виробництвом рослинної олії, інші роблять маргарин, майонез, мило.

Основними виробниками соняшникової олії є: Вінницький МЖК, Вовчанський МЭЗ (Харківська область), Приколотненский МЭЗ (Великобурлуксий район, Харківська область), ЗАТ "Троїцький МПЗ", ВАТ "Кіровоградолія", ВАТ "Мелітопольский МЭЗ", ЗАТ "Сватовское масло", Одеський МЖК, "Комбінат Каргілл"(м. Донецьк), ЗАТ "СП Долія" м. Каховка), ЗАТ "Пологовский маслоэкстракционный завод" і інші.

Потужними підприємствами вважаються заводи в Пологах, Одесі, Дніпропетровську, Кіровограді. Набирають силу й серйозно ґрунтуються на ринку молоді МЭЗ, наприклад, "СП Долия" (г. Каховка). У квітні 2000 року відкрився МЭЗ "Каргилл".

ЗАТ "СП Долія" (г. Каховка) - завод, що виробляє соняшникову олію під торговельною маркою "Чумак". Річний обсяг виробництва в 2009 році-10тис. т. Раніше "Чумак" спеціалізувався на кетчупах, майонезах і плодово-овочевих консервах. Щоб розширити своє поле діяльності, улітку 1998 року компанія створила підприємство " Долія" [1].