2. Причини і наслідки загальноімперських кодифікаційних робіт (друга пол. XIX - поч. XX ст.):

а) Звід законів Російської імперії редакції 1842р.,1857 р. ;

ЗВІД ЗАКОНІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ — систематизований збірник різних законів царської Росії, розміщених у тематичному порядку. Складений 1826—30 як витяг з "Повного зібрання законів", звід почав діяти з 1(13).І 1835 (перше видання 1832, наступні — 1842, 1857). Указом Сенату від 12 травня 1858 р. (33 140) було офіційно оприлюднено про третє виданні Зводу законів Російської імперії, який містив в собі до 90 000 статей і форм. Звід став ширший тому що до його складу попередньо були включені видані з 1843 по 1854 р. продовженнях різних законів, установ, статутів та постанов, а також і ті, котрі затверджені і оприлюднені після цих продовжень, у вигляді законів позитивних. При цьому включено до складу зводу багато з статутів та установ, що досі ніколи не поміщали зовсім в звід, а саме: постанови Міністерства імператорського двору, кабінету Його Величності, а також Міністерства закордонних справ, постанови та статути управління духовних справ іноземних сповідань, християнських та іновірних, постанови та статути поштові, статути про телеграф і рахункові правила установ Імператриці Марії. До цього видання зводу був складений алфавітний покажчик наприкінці 1860 р. Це було останнє видання цього роду.

Друкування нового видання Зводу законів 1857 р. тривало понад півтора року, а протягом цього часу знову вийшло чимало нових узаконений, заміняти або змінювати статті знову виданого зводу. Це робило необхідним видавати продовження до Зводу, які, починаючи з 12 травня 1858 р., тягнулися до жовтневого перевороту 1917 р., так як нового повного видання загального зводу законів з тих пір не було здійснено, не зважаючи на велику кількість видаваних щорічно законів, що збільшували обсяг продовжень та необхідність заходів до більш практичного складання Зводу законів і продовжень. Про те і інше питання, на їхню важливість, необхідно сказати кілька слів окремо.

У 1876 р. була зроблена спроба приступити до нового видання Зводу законів Російської імперії, однак воно залишалося незавершеним. У 1885—1897 pp. велика частина томів Зводу законів Російської імперії проекту 1876 р. і деякі з томів видання 1857 р. були замінені новими. При цьому до складу Зводу законів Російської імперії вперше вводилися статути наукових установ та навчальних закладів Міністерства народної просвіти, а із Судових статутів 1864 р. і колишньої другої частини X тому у 1885 р. був утворений новий XVI том Зводу Законів. Від кін. 19 ст. невеликими тиражами виходили вибрані неофіційні видання «Зводу…», найповнішим з яких є 4-томне 1913.

2. Причини і наслідки загальноімперських кодифікаційних робіт (друга пол. XIX - поч. XX ст.):

б) Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845р., 1866 р., 1885 р

При виданні Зводу законів Російської імперії в Маніфесті 31 січня 1833 було зазначено: всі постанови, котрі після закінчення Зводу відбулися або надалі відбудуться, приводячи в порядок Звід, видавати в щорічному його продовженні, щоб склад Зводу, одного разу влаштований, зберегти завжди в повноті його і єдності. В 1857 р. при перевиданні законів Російської імперії Уложення про покарання кримінальні та виправні було включене до складу 1-ї книги XV тому, причому початкове число статей - 2224 зросло до 2304, особливо внаслідок поповнення постанов про порушення Статуту тютюнового та внесення до Уложення постанов про пошкодження телеграфів. Тобто, як складова частина Зводу Уложення мало в майбутньому поповнюватися новими нормативними актами в сфері кримінального права. Такими найважливішими законами були: .. Закон 22 березня 1860 р - про скасування віддачі на військову службу у вигляді покарання і Закон 19 лютого 1861 р - про звільнення селян, що відбилися на кримінальному законодавстві двояко: безпосередньо на зміну редакції і на виключення деяких статей, які обумовлювалися існуванням особистої залежності між поміщиками і селянами, і опосередковано, поколивавши дві найголовніші підвалини каральної системи Уложення - відмінність покарань для осіб привілейованих і непривілейованих і, потім, панування тілесних покарань. Природним і неминучим наслідком Закону 19 лютого був Закон 17 квітня 1863 (Повне зібрання законів, № 39504). Цим законом, по-перше, скасовувалося застосування тілесних покарань, як додатковий захід стягнення, по-друге, змінювалися постанови Закону 1853 про заміну різками покарання позбавленням волі для осіб непривілейованих, по-третє, скасовувалися деякі види тілесних покарань, а саме: батоги, шпіцрутени, по-четверте, термін всіх виправних покарань скорочувався на 1 / 3. Очевидно, що один цей закон змінював редакцію більше половини статей Уложення. Такий же вплив, звичайно, повинні були мати Судові статути 20 листопада 1864 р., Зокрема Статут про покарання, що накладаються мировими суддями, в силу якого з Уложення належало виключити цілий ряд статей. Значущість усіх цих змін свідчила, що Уложення потребувало не в продовженні, а в перевиданні. Це і послужило підставою Высочайше утвержденного мнения Государственного Совета от 27 декабря 1865 г. (Полное собрание законов, № 42839) о согласовании Уложения о наказаниях с Уставом о наказаниях [7]. Цим законом було, по-перше, змінено значне число статей Уложення, по-друге, вказані статті, які мають бути замінені відповідними статтями Статуту про покарання або і зовсім скасовані.

На підставі цього і відбулося за височайшим повелінням друге видання Уложення про покарання 1866 г, в яке були включені всі постанови по 1 березня 1866 р, при цьому число статей значно скоротилося, а саме - залишилося 1711 замість 2304 ...

Пізніші кримінальні закони вносилися як і раніше в продовження [8], але значне число їх і суттєві зміни, внесені до редакції величезною кількістю статей, зажадали нового видання. Такими найголовнішими законами були: Закон 31 березня 1870 (№ 48206) про заміну арештантських рот виправно-арештантський відділеннями - закон, мало змінював Уложення по суті, але зачепив редакцію величезного числа статей Уложення;. Закон 23 березня (№ 49395) 1871 г, змінив почасти диспозитивну частину постанов про вбивство, а в особливості його караність, Статут про військову повинність 1 січня 1874 г, Закон 4 червня 1874. (№ 53606) про бунт і протизаконні товариства, Закон 23 листопада 1880р про скасування акцизу на сіль, Закон 26 травня 1881 (№ 198) про скасування публічного виконання смертної кари, Закон 27 жовтня 1881 (№ 483) про зміну відповідальності неповнолітніх, Закон 8 червня 1882 (№ 952) про відповідальність за образу государя імператора і членів царського дому, Закон 11 травня 1882 про вибухові речовини, 18 травня 1882 (№ 890) про кваліфіковані крадіжках, зокрема про зміну постанов про крадіжку з проникненням; Закони 3 травня 1883 і 1 травня 1884 про розкольників; Закон 24 квітня 1884 про скасування гамівних і робочих будинків та заміни їх ув’язненням, Закон 16 червня 1884 про зміну відповідальності за розтрати, Закон 11 червня 1885 про скасування поділу каторжних робіт на рудникові, кріпацькі і заводські і про розрізнення ступеня цього покарання тільки за термінами, Закон 25 листопада 1885 про зміну редакції цілого ряду статей Уложення і, нарешті, Закон 17 грудня 1885 про зміну відповідальності за порушення Статуту паспортного та Статуту лікарського.

В силу цих змін, згідно височайшим повелінням, відбулося третє, 1885 г, видання Уложення, до якого увійшли всі узаконення по 31 грудня 1885 р, ... Разом з тим з Уложення виключені, згідно височайшим повелінням 1883 р, всі правила про стягнення за порушення постанов про алкогольний і тютюновий збір і про акциз на цукор. Також від Уложення відділилися закони кримінального судочинства, які, згідно п. 1 Указу 5 листопада 1885 р., Вміщено разом з цивільними процесуальними законами в новий XVI том Зводу.