1.10. Значення судової практики

Під судовою практикою зазвичай розуміють ті положення (рішення) судів, які виробляються судами при розгляді певної категорії справ (наприклад, щодо встановлення батьківства, відшкодування шкоди, яка заподіяна джерелом підвищеної не­безпеки тощо).

Рішення суду у конкретній справі мають обов'язкову силу лише для суб'єктів цієї справи і, звичайно, джерелом права вони не є. Джерелом права не можуть вважатися і узагальнен­ня судової практики з певних категорій справ, позиції колегії в цивільних справах Верховного Суду України.

Водночас судова практика тісно пов'язана з джерелами права і має важливе значення в цивільному законодавстві.

По-перше, саме за допомогою судової практики встановлю­ється таке розуміння і тлумачення закону, яке розкриває його зміст і розвиває його положення.

По-друге, саме цивільна практика є вихідною базою для цивільного законодавства. Завдяки судовій практиці в норматив­ному порядку урегульовуються відносини, які до цього цивіль­ним законодавством не регламентувалися. Так, ЦК 1963 р. не містив положень щодо відшкодування витрат, яких особа зазнала при веденні чужої справи без доручення. Але на практиці такі справи виникали, і суди змушені були їх вирішувати. Як наслідок цього в ЦК 2003 p. з'явилася окрема глава — гл. 79 "Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення".

По-третє, застосування цивільно-правових норм на практиці дозволяє з'ясувати, наскільки ефективною і повною є чинна норма, виявити прогалини, неточності, суперечності, які закла­дені в ній, усунути їх і цим самим удосконалити норму права.

З метою забезпечення правильності рішень, які виносять суди, Пленуму Верховного Суду України надано право давати судам керівні роз'яснення, чим досягається єдність судової практики в однорідних справах.

18

Зазначимо, що відповідно до ст. 147 Конституції право офіційного тлумачення законів надане Конституційному Суду України.

Постанови Пленуму Верховного Суду публікуються в окре­мих збірниках і в періодичних юридичних виданнях ("Вісник Верховного Суду України", "Право України", "Збірник поточ­ного законодавства, нормативних актів, арбітражної і судової практики", "Юридичний вісник" та ін.).

Постанови Пленуму Вищого господарського суду та роз'яс­нення Президії Вищого господарського суду України публіку­ються в спеціальному виданні "Вісник Вищого господарського суду України", а також в зазначених вище виданнях.

Глава 2 Наука цивільного права

2.1. Поняття науки цивільного права

Наука цивільного права — це сукупність понять, поглядів, ідей, які пояснюють виникнення цивільного права як галузі права і законодавства, їх роль в суспільстві, визначають шляхи їх вдосконалення.

Наука цивільного права вивчає систему норм цивільного права, окремі його інститути, практику їх застосування, історію та закономірності розвитку цивільного законодавства.

Конкретним результатом наукових досліджень є наукові статті, монографії, доповіді на наукових конференціях, кандидат­ські та докторські дисертації. В наукових роботах теоретично осмислюються окремі положення цивільного законодавства, уза­гальнюється та аналізується судова практика, розробляються проекти нормативних актів, обґрунтовуються пропозиції, спря­мовані на вдосконалення чинного законодавства.

В цьому розділі автор невипадково звертається до істо­ричного екскурсу та наводить певну бібліографію, оскільки від­повідно до навчальних планів у всіх вищих навчальних закла­дах студенти повинні виконати курсову роботу з цивільного права, а в окремих з них — дипломну. Наведена література зорієнтує майбутнього фахівця на основні праці вітчизняних вчених.

19