16.6. Права автора

Авторські права поділяють на особисті немайнові та майнові. До особистих немайнових прав належать:

а) право на визнання людини творцем об'єкта авторського права;

б) право перешкоджати будь-якому посяганню на своє авторське право, здатному завдати шкоди честі чи репутації автора;

в) право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з вико­ ристанням твору, якщо це практично можливо;

г) право забороняти зазначення свого імені у зв'язку з вико­ ристанням твору;

д) право обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору; є) право на недоторканність твору.

Опублікування творів під псевдонімом — явище досить поши­рене в літературі. Так, Ж. Сіменон із 415 романів понад 200 опублі­кував під псевдонімами. Багато письменників стали відомі широ­кому колу читачів саме під псевдонімами: П. Рудченко — Панас Мирний, Л. Косач — Леся Українка, П. Губенко — Остап Вишня, М. Вілінська — Марко Вовчок та ін.

В ст. 439 ЦК недоторканність твору тлумачиться як недо­пустимість перекручення, спотворення або іншої зміни твору чи будь-якого іншого посягання на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводження твору без

142

його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, комента­рями тощо.

До майнових прав автора належать:

а) право на використання твору;

б) виключне право дозволяти використання твору;

в) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання та ін.

Використанням твору є його: опублікування, переклад, пе­реробка, аранжування, публічне виконання, продаж тощо.

Виключне право означає, що жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право, не може використовувати твір, не маючи відповідного дозволу.

Особисті немайнові права авторів творів не можуть бути передані іншим особам. Вони належать автору незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним навіть у випадку відступлення майнових прав на використання твору.

Майнові права автора можуть переходити до інших суб'єктів авторського права на підставі закону, договору чи в порядку спадкування.

Майнові права автора на об'єкт, створений у зв'язку з вико­нанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, у якої він працює, якщо інше не встановлено договором.

16.7. Види авторських договорів

Взаємовідносини між авторами і організаціями, які випуска­ють у світ їх твори, будуються на підставі авторських договорів. Саме авторський договір є тією юридичною формою, яка дозволяє реалізувати права на публікацію твору, на його роз­повсюдження, на недоторканність та ін.

За загальним правилом договори про передачу прав на вико­ристання творів укладаються в письмовій формі (крім вико­ристання твору в періодичних виданнях — газетах, журналах тощо). Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, розміру і порядку виплати автор­ської винагороди, а також інших умов, щодо яких на вимогу однієї із сторін має бути досягнута згода).

Відповідні відомства і творчі спілки можуть розробляти при-мірні авторські договори (зразки авторських договорів).

Найпоширенішими видами договорів про використання творів є авторські договори замовлення, видавничі договори, поста-

143

новочні, сценарні, договори художнього замовлення, договори про видання творів у перекладі, у переробці, договори на ство­рення і передачу комп'ютерних програм.

Авторський договір замовлення укладається на створення кон­кретного твору. За цим договором автор зобов'язується створити твір відповідно до умов договору і передати його замовнику. У рахунок обумовленої договором винагороди замовник зобов'яза­ний виплатити автору аванс. Розмір і термін виплати визнача­ються угодою сторін. У випадках коли твір створюється за державним замовленням, ставки авторського гонорару вста­новлюються централізовано, відповідно до положень про міні­мальні ставки гонорару та авторської винагороди, затверджених урядом.

У автора "Гренади" М. Светлова на творчій зустрічі читачі запитали, чому цей вірш має незвичну побудову: "Откуда ж, приятель, Песня твоя: "Гренада, Гренада, Гренада моя ".

Відомий радянський поет жартома (а, можливо, і серйозно) від­повів, що на відміну від знаменитих авторів, які отримували гоно­рари за твір в цілому, йому як початківцю платили, по 50 копійок зарядок...

За видавничим договором автор передає або зобов'язується створити та передати видавцеві науковий чи художній твір, а видавець зобов'язується здійснити випуск цього твору протягом визначеного строку та сплатити обумовлену винагороду. Твір повинен відповідати визначеним в договорі умовам — жанру, обсягу. Протягом визначного в договорі строку автор не має права передати цей твір іншому видавцю.

За постановочним договором автор передає або зобов'язу­ється створити і передати драматичний, музичний, хореографіч­ний, пантомімний твір (балет, оперу, лібрето опери, музичну комедію тощо), а організація-постановник зобов'язується у визначений договором термін здійснити постановку і публічне виконання твору і сплатити автору обумовлену винагороду за публічне виконання.

Сценарний договір регламентує відносини, пов'язані з вико­ристанням літературного твору, за яким знімається кіно-, теле­фільм, здійснюється радіо- або телепередача, проводиться масово-видовищний захід тощо. Сценарний договір передбачає використання твору в змішаній формі.

144

Договір художнього замовлення визначає відносини, пов'язані зі створенням твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу. Предметом договору є різні твори образо­творчого мистецтва, які створюються автором на замовлення організації та приватних осіб і стають власністю останніх.

Безоплатне використання твору. Твір може бути вільно та безоплатно використаний будь-якою особою без згоди автора та інших осіб:

1. як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюст­ рація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відео­ грамах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;

2. для відтворення у судовому та адміністративному про­ вадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3. при публічному виконанні музичних творів під час офі­ ційних та релігійних церемоній;

4. у виданнях, випущених у світ рельєфно-крапковим шриф­ том для сліпих (азбукою Брайля) та в деяких інших випадках (статті 21—25 Закону "Про авторське право і суміжні права").

Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.